Постанова № 35753460, 02.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3991/13-а

02 грудня 2013 року 16год. 25хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Сміховський Микола Миколайович,

відповідача: представник Ситай Мирослав Вікторович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" (далі - ТОВ "Журавлина") звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненської області (далі - Сарненська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Сарненської ОДПІ форми «Р» № 0000602200 та № 0000582200 від 25 липня 2013 року, форми «В4» № 0000592200 від 25 липня 2013 року та форми «Р» № 0001102200 від 23 жовтня 2013 року.

У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та виклав їх у наступній редакції: «Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ форми «Р» № 0000602200 та форми «В4» № 0000592200 від 25 липня 2013 року і форми «Р» № 0001102200 від 23 жовтня 2013 року».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, із мотивів викладених у адміністративному позові, підтримав та пояснив, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Мобілсвіт" позивачем сформовано відповідно до вимог чинного законодавства. Обґрунтовуючи проведені донарахування та застосовані штрафні санкції Сарненська ОДПІ стверджує, що придбані позивачем у ТОВ «Мобілсвіт» стартові пакети, єдині ваучери та скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку неправильно обліковуються в бухгалтерському обліку, оскільки операції з ними підпадають під ознаки операцій, що належать до бухгалтерської категорії «Грошові документи» і мають ознаки електронних коштів. Разом з тим, вказаний висновок податкового органу є безпідставним, оскільки податковим органом невірно застосовано норми матеріального права при здійсненні правової оцінки даної господарської операції і безпідставно ототожнено придбання та подальший роздрібний продаж кінцевим споживачам стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку із операціями із «грошовими документами» та прирівняно їх до замінників грошових коштів, носіїв електронних коштів, що не відповідає суті цих товарів. Також відповідач вказує, що з метою формування податкового кредиту та несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ "Журавлина" в супереч моральним засадам суспільства було проведено безтоварну операцію через "контрагента" ТОВ "Мобілсвіт", по купівлі стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку, які ТОВ "Журавлина" ніби то отримало від ТОВ "Мобілсвіт" без належних документів. Разом з тим, відповідач не прийняв до уваги той факт, що ТОВ "Журавлина" має ряд магазинів, що розміщуються на автозаправних станціях. Придбані стартові пакети, єдині ваучери та скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку були реалізовані у вказаній сітці супермаркетів, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Купівля стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку проводилася у відповідності до умов ЦК України, на підставі усної домовленості сторін. Факт переходу права власності на вказані товарно-матеріальні цінності підтверджено відповідними накладними. Доставка стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку була проведена транспортом ТОВ "Мобілсвіт". Зі свого боку ТОВ «Журавлина» повністю виконала зобов'язання сплативши повну вартість стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку вказану у накладних. Зважаючи на вищевикладене вважає факт поставки стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку доведеним та належним чином задокументованим у відповідності до вимог норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення таким, що є протиправними та підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги, з мотивів викладених у письмових запереченнях, не визнав та пояснив, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення пп.1.32 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.4 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення і призвело до заниження сплати податку на додану вартість майбутніх платежів та порушення пп. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 295657,77 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ "Мобілсвіт", а також висновків, що придбані позивачем у ТОВ «Мобілсвіт» стартові пакети, єдині ваучери та скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку неправильно обліковуються в бухгалтерському обліку, оскільки операції з ними підпадають під ознаки операцій, що належать до бухгалтерської категорії «Грошові документи» і мають ознаки електронних коштів. Відповідач вказав на те, що Сарненською ОДПІ було отримано супровідний лист СУ ГУМВС України в м. Києві від 03.01. 2013 року № 12/2-324 та постанову суду від 03.01. 2013 року про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ фірма «Журавлина» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаєморозрахунках з ТОВ «Мобілсвіт» зa період з грудня 2009 року по грудень 2012 року. СУ ГУМВС України в м. Києві розглянувши матеріали досудового розслідування за ознаками злочинів передбачених ч. 2 cт. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, встановив, що невстановлені слідством особи, протягом 2010-2012 років з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом обману, зареєстрували у оpгaнaх державної влади на «підставних» осіб з числа малозабезпечених верств населення низку підприємств, реквізити яких використовували для надання суб'єктам господарської діяльності послуг з мінімізації податкових зобов'язань. Розслідуванням встановлено, що постачальником товарів на адресу ТOB фірми «Журавлина» було ТОВ «Мобілсвіт». При чому, на час зазначених взаємовідносин, директором і засновником ТОВ «Мобілсвіт» одноосібно рахувався ОСОБА_4, який будучи опитаним повідомив, що надав свій паспорт громадянина України малознайомій особі зaради отримання гpoшової винагороди, до реєстрації на своє ім'я ТОВ «Мобілсвіт» та до діяльності підприємства не має відношення. Зі змісту вказаного листа вбачається, що одним із постачальників ТОВ "Журавлина" є ТОВ "Мобілсвіт", який має ознаки "податкової ями". Крім того, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) ТОВ "Мобілсвіт" до ТОВ "Журавлина" та в подальшому підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Мобілсвіт" та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини є безтоварними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Представник відповідача також вказує на неможливість отримання ТОВ "Журавлина" від ТОВ "Мобілсвіт" товарів, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, а. також у однієї з сторін правочину відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Сарненською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Журавлина" з питань дотримання вимог податкового законодавства, при здійсненні фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з ТОВ «Мобілсвіт» за період з 01.12. 2009 р. по 31.12. 2012 р. По результатам перевірки був складений акт № 13/22/13994640 від 17 червня 2013 року (т. 1 а.с.16-37).

До акту перевірки позивачем було подано заперечення № 07-13/106 від 22.07. 2013 року (т. 1 а.с.38-45).

Відповідно до відповіді на заперечення № 1053/17-14-22/05 від 25.07. 2013 року Сарнеська ОДПІ залишила без задоволення заперечення до акту, а висновок по акту перевірки без змін (т.1 а.с. 46-54).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000582200 від 25 липня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 369572,50 грн., з яких 295658,00 грн. - основного платежу, 73914,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, форми «Р» № 0000602200 від 25 липня 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп.1.32 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.4 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 264609,50 грн., з яких 219787,00 грн. - основного платежу, 44822,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000592200 від 25 липня 2013 року, яким, із посиланням на п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп.1.32 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.4 пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 186682,00 грн. (т. 1 а.с. 70, 71, 72).

Позивач у відповідності до ст. 56 Податкового кодексу України, звертався із скаргою на названі податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження. Рішенням про результати розгляду скарги, прийнятого Головним управління Міндоходів у Рівненській області за № 247/10с/10-210/252 від 23.10. 2013 року, податкове повідомлення рішення Сарненської ОДПІ форми "Р" № 0000582200 від 25 липня 2013 року скасовано в частині застосування штрафної санкції по податку на прибуток в сумі 5321,25 грн., в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т. 1 а.с. 55-64, 65-69).

На виконання рішення Головного управління Міндоходів у Рівненській області за № 247/10с/10-210/252 від 23.10. 2013 року Сарненською ОДПІ було прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001102200 від 23.10. 2013 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 364251,25 грн., з яких 295658,00 грн. - основного платежу, 68593,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т. 1 а.с. 73).

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням форми «Р» № 0000602200 від 25 липня 2013 року та форми "В4" № 0000592200 від 25 липня 2013 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що спірний податковий кредит на суму 219786,98 грн. та від'ємне значення в розмірі 186682,00 грн. задеклароване в деклараціях за липень-грудень 2010 року, січень 2011 року та січень-травень 2011 року сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операції з придбання позивачем стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги у ТОВ "Мобілсвіт" (т. 1 а.с.233-250, т. 2 а.с.1-75).

Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Мобілсвіт" стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "Журавлина" з ТОВ "Мобілсвіт", висновків, викладених у листі СУ ГУМВС України в м. Києві від 03.01. 2013 року № 12/2-324, щодо контрагента позивача - ТОВ "Мобілсвіт". Зокрема, у листі СУ ГУМВС України в м. Києві від 03.01. 2013 року № 12/2-324, вказується, що СУ ГУМВС України в м. Києві розглянувши матеріали досудового розслідування за ознаками злочинів передбачених ч. 2 cт. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, встановив, що невстановлені слідством особи, протягом 2010-2012 років з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом обману, зареєстрували у оpгaнaх державної влади на «підставних» осіб з числа малозабезпечених верств населення низку підприємств, реквізити яких використовували для надання суб'єктам господарської діяльності послуг з мінімізації податкових зобов'язань. Розслідуванням встановлено, що постачальником товарів на адресу ТOB фірми «Журавлина» було ТОВ «Мобілсвіт». При чому, на час зазначених взаємовідносин, директором і засновником ТОВ «Мобілсвіт» одноосібно рахувався ОСОБА_4, який будучи опитаним повідомив, що надав свій паспорт громадянина України малознайомій особі зaради отримання гpoшової винагороди, до реєстрації на своє ім'я ТОВ «Мобілсвіт» та до діяльності підприємства не має відношення. Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «Мобілсвіт», які безпідставно спрямовані на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту та надання податкової вигоди.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.10. 2013 року, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Мобілсвіт" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі (т. 1 а.с. 88-92). Також, згідно вказаного Витягу до основних видів діяльності ТОВ «Мобілсвіт» за КВЕД відносяться: 51.18.0 посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами.

Крім того, ТОВ "Мобілсвіт" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 100231224, індивідуальний податковий номер 354885626545, видане 19.06. 2009 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва. Як вбачається із акту перевірки, вказане свідоцтво було анульоване лише 23.06. 2011 року у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням (т. 1 а.с. 23).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Мобілсвіт" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Мобілсвіт" було укладено усний договір купівлі-продажу стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги.

На виконання Договору ТОВ "Мобілсвіт" поставило позивачу стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги на загальну суму 1098934,88 грн. у тому числі ПДВ - 219786,98 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковими накладними за липень-грудень 2010 року та січень 2011 року (т. 1 а.с. 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 141, 143);

- податковими накладними за липень-грудень 2010 року та січень 2011 року (т. 1 а.с. 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 142, 144);. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень-грудень 2010 року та січень 2011 року та відображені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-грудень 2010 року та січень 2011 року.

Придбані стартові пакети, єдині ваучери та скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги були отримані матеріально-відповідальними особами позивача та передано до магазинів його структурних підрозділів. Дані обставини підтверджено копіями звітів та накладних на внутрішнє переміщення (т. 2 а.с. 98-101, 105-107, 115-116).

Розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності були проведені повністю, що підтверджено копіями платіжних доручень та бухгалтерською довідкою № 12-13/189 від 02.12. 2013 року (т. 1 а.с. 127-140, т. 2 а.с. 85-86).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається відповідач, то це свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку, враховуючи їх невеликі розміри, за допомогою транспорту продавця, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Більше того, ні в Податковому кодексі України, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05. 1997 р. № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037 (із змінами, далі - Порядок № 165) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 Порядку № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі i якій присвоєно iндивiдуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім того, ст. 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Тобто, єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Закону "Про ПДВ", ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку № 165 є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагента Позивача на момент здійснення правочинів.

Отже, доводи Відповідача про те, що Позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з ПДВ не можуть бути взяті до уваги (без інших обґрунтувань, а не простих тверджень Відповідача), оскільки на час здійснення господарських операцій контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та був внесений до реєстру платників ПДВ.

Таким чином, відповідно до положень ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" та ст.. 198 Податкового кодексу України, Позивач на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Мобілсвіт" стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку та отримання доходу від її використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, ТОВ "Журавлина" має у власності ряд автозаправних станцій при яких наявні міні супермаркети. У вказаних супермаркетах придбані у ТОВ "Мобілсвіт" стартові пакети, єдині ваучери та скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку були реалізовані в роздріб (т. 2 а.с. 90-94, 108-144, 147-193).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Мобілсвіт" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Мобілсвіт", недійсними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Стосовно обставин вказаних СУ ГУМВС України в м. Києві, яким зазначено, що: «невстановлені слідством особи, протягом 2010-2012 років з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом обману, зареєстрували у оpгaнaх державної влади на «підставних» осіб з числа малозабезпечених верств населення низку підприємств, реквізити яких використовували для надання суб'єктам господарської діяльності послуг з мінімізації податкових зобов'язань. Розслідуванням встановлено, що постачальником товарів на адресу ТOB фірми «Журавлина» було ТОВ «Мобілсвіт». При чому, на час зазначених взаємовідносин, директором і засновником ТОВ «Мобілсвіт» одноосібно рахувався ОСОБА_4, який будучи опитаним повідомив, що надав свій паспорт громадянина України малознайомій особі зaради отримання гpoшової винагороди, до реєстрації на своє ім'я ТОВ «Мобілсвіт» та до діяльності підприємства не має відношення», суду слід зазначити наступне.

Згідно із копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.10. 2007 року засновником ТОВ «Мобілсвіт» був ОСОБА_7, керівником Попов О.В.; станом на 31.03.2009 року засновником ТОВ «Мобілсвіт» була ОСОБА_8, керівником Рєзникова А.К.; станом на 26.05.2009 року засновником ТОВ «Мобілсвіт» була ОСОБА_8, керівником Рєзникова А.К.; станом на 08.02.2011 року засновником ТОВ «Мобілсвіт» була ОСОБА_8, керівником ОСОБА_4; станом на 31.05.2011 року засновником ТОВ «Мобілсвіт» був ОСОБА_10, керівником ОСОБА_10; станом на 22.06.2011 року засновником ТОВ «Мобілсвіт» був ОСОБА_10, керівником ОСОБА_10;станом на 30.10.2013 року засновником ТОВ «Мобілсвіт» був ОСОБА_10, керівником ОСОБА_10(а.с.79-114).

Отже, із зазначених документів слідує, що за період проведення господарських операцій ТОВ фірми «Журавлина» з ТОВ «Мобілсвіт» з 01.07.2010 року по 31.01.2011 рік, ОСОБА_4 не рахувався ні керівником , ні засновником ТОВ «Мобілсвіт». А як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 був керівником ТОВ «Мобілсвіт» лише станом на 08.02.2011 року. Слідує, що в період перевірки господарської діяльності ТОВ фірми «Журавлина», останнє не мало жодних правовідносин із особою - ОСОБА_4

Таким чином, згідно з офіційних даних відповідних державних реєстрів за період господарських відносин з 01.07.2010 року по 31.01.2011 рік, ТОВ «Мобілсвіт» підтверджене як діюче легальне підприємство, із легітимним засновником та керівником, зареєстроване як платник ПДВ.

Тому, посилання податкового органу на те, що вищевказані операції за період з 01.07.2010 року по 31.01.2011 рік між ТОВ фірма «Журавлина» з контрагентом ТОВ «Мобілсвіт» не спричиняють реального настання правових наслідків, не беруться до уваги.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку у ТОВ "Мобілсвіт", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0000602200 від 25 липня 2013 року та форми "В4" № 0000592200 від 25 липня 2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ форми "Р" № 0001102200 від 23.10. 2013 року, то суду слід зазначити наступне.

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 295658,00 грн. внаслідок порушення позивачем ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме завищення валових витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ "Мобілсвіт" стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку, що не підтверджено необхідними документами.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 364251,25 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12. 1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як було встановлено судом, поставка стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку для використання у власній господарській діяльності ТОВ "Журавлина" від ТОВ "Мобілсвіт" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку до складу валових витрат за ІІІ-IV квартал 2010 року та І квартал 2011 року (т. 1 а.с. 195-201, 202-209, 210-216).

Крім того, твердження відповідача, що придбані позивачем у ТОВ «Мобілсвіт» стартові пакети, єдині ваучери та скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку неправильно обліковуються в бухгалтерському обліку, оскільки операції з ними підпадають під ознаки операцій, що належать до бухгалтерської категорії «Грошові документи» і мають ознаки електронних коштів, є безпідставним та не береться до уваги судом, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3. Положення про електронні гроші в Україні, затвердженої Постановою Національного банку України № 481 від 04.11.2010 року скретч-картка - паперова або інша картка, яка містить захищений від візуального сприйняття набір знаків, який дає змогу поповнити електронними грошима електронний пристрій на суму, зазначену на цій картці. Електронні гроші - одиниці вартості, які зберігаються на

електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж

емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента. Електронний пристрій - чіп, що міститься на пластиковій картці або на іншому носії, пам'ять комп'ютера тощо, які використовуються для зберігання електронних грошей.

З аналізу даних понять слідує, що скетч-картка не являється електронними грошима, оскільки вона не зберігається на електронному пристрої, і не приймається як засіб платежу, більше того вона не є грошовим зобов'язанням емітента.

Тоді, як стартовий пакет відкриває лише доступ до системи надання послуг мобільного зв'язку, і немає відношення до обігу електронних грошей.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не використовував придбані скетч-картки, єдині ваучери, стартові пакети у власній господарській діяльності. Дані матеріальні цінності продавалися як товар фізичним особам, які вже самостійно вступають у відносини з операторами мобільного зв'язку, відповідно стаючи їх клієнтами з моменту активації скретч-картки, а при активації стартового пакету вступають у цивільно-правові відносини з даними операторами. Правовідносини ТОВ фірми «Журавлина» з покупцями закінчуються з моменту продажу товару, без виникнення жодного руху електронних коштів.

Суд вважає помилковою думку податкового органу з приводу того, що стартові пакети, єдині ваучери та скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку неправильно обліковуються в бухгалтерському обліку. Вважає безпідставним ототожнення стартових пакетів, єдиних ваучерів та скретч-карток поповнення рахунку мобільного зв'язку із грошовими документами. А тому, вони є товарно-матеріальними цінностями, які належним чином відображені в бухгалтерській та податковій звітності.

Постановою Національного банку України № 400 від 15.11. 2011 року «Про затвердження Переліку типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування» пунктом 8 зазначається, що операції з електронними грошима віднесенні до типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, та які не є об'єктом оподаткування. Зокрема, пунктом 8.4. Постанови включено операцію з продажу скетч-карток для поповнення електронними грошима електронних пристроїв.

З аналізу Постанов Національного банку України № 481 від 04.11.2010 року, та №400 від 15.11.2011 року, а також долучених до матеріалів справи доказів, в суду є підстави не вважати наведені операції, як операції з електронними грошима. Посилання податкового органу на те, що у позивача відсутня інформація щодо банку-емітента електронних грошей та наявності договірних взаємовідносин з оператором мобільного зв'язку, не беруться судом до уваги.

Крім того, згідно індивідуальної податкової консультації наданої Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області на запит ТОВ «Журавлина» відповідно до листа № 1222/17-00-15-01/311 від 27.09. 2013 року вказано, що операції з продажу ідентифікаційних телекомунікаційних карток, карток попередньо оплачених послуг або карток поповнення рахунків є операціями щодо яких визначається об'єкт оподаткування у відповідності до статті 185 Податкового кодексу України. Включення таких операцій до складу доходу та витрат, оподаткування податком на прибуток здійснюється у загальному порядку (т. 1 а.с. 74-76).

Відповідно до статті 5 п.5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із статті 5 п.5.3.9 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В матеріалах справи наявні документально підтвердженні докази здійснення господарських операцій, а отриманий фінансових результат від їх продажу належним чином оподаткований.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ форми "Р" № 0001102200 від 23.10. 2013 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 364251,25 грн., в тому числі 295658,00 грн. основного платежу та 68593,25 грн. штрафних санкцій, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень форми «Р» № 0000602200 від 25 липня 2013 року, форми "В4" № 0000592200 від 25 липня 2013 року та форми "Р" № 0001102200 від 23 жовтня 2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача, в даній частині, правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ форми "Р" № 0000582200 від 25.07. 2013 року, то суду слід зазначити наступне.

ТОВ фірма «Журавлина» подало скаргу 23.08. 2013 року на податкові повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ від 25.07.2013 року(а.с55-64). За результатами розгляду скарги ГУ Міндоходів у Рівненській області від 23.10.2013 року №247/10c/10-210/252 cкасувало податкові повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ форми "Р" № 0000582200 від 25.07. 2013 року, в частині застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 5321,25грн.(а.с.65-69).

Згідно з п. 60.1.3. п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

В силу вимог п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000582200 від 25.07. 2013 року з моменту вручення позивачу податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0001102200 від 23.10. 2013 року, є таким, що відкликане, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування у суду відсутні. Відтак, в цій частині позовних вимог ТОВ фірмі «Журавлина» слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 458 грн. 80 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1115 від 11.11. 2013 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області форми "Р" № 0000602200 від 25.07. 2013 року, форми "В4" № 0000592200 від 25.07. 2013 року та форми "Р" № 0001102200 від 23.10. 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 80 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.