Постанова № 35753439, 08.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2013 року 14:00 № 826/15094/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Гончарова О.О.,

представника відповідача - Манікало І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «ТРАВЕРС МАРКЕТ» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000443910, № 0000433910 від 17.06.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось дочірнє підприємство «Мережа-Трейд» (далі - ДП «Мережа-Трейд») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000443910, № 0000433910 від 17.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні 08.11.2013 року суд допустив заміну неналежного позивача Дочірнє підприємство «Мережа-Трейд» на належного - Дочірнє підприємство «ТРАВЕРС МАРКЕТ» (далі - позивач, ДП «ТРАВЕРС МАРКЕТ»), у зв'язку зі зміною назви підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Мережа-Трейд», за результатами якої було складено акт № 602/39-10/31170331 від 27.05.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Мережа-Трейд» (код ЄДРПОУ 31170331) з питань правильності визначення, повноти нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по фінансово - господарським відносинам з ТОВ «Сан-Кор Трейд» (код ЄДРПОУ 32896290) за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

В акті перевірки зазначається, що позивачем було порушено положення:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.1 ст. 138, п. 138.2, ст. 138, п. 138.6, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством ДП «Мережа-Трейд» завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування пов'язані з витратами у зв'язку з придбанням товарів, які проведено на підставі нікчемних правочинів на загальну суму 13 950 627, 00 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення з податку на прибуток по декларації за 2012 рік на суму 3 487 657, 00 грн.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 948 458, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 17.06.2013 року прийнято податкові повідомлення рішення № 0000443910, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 487 657, 00 грн., та № 0000433910, яким ДП «Мережа-Трейд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 922 687, 00 грн., з яких: 1 948 458 грн. - основний платіж, а 974 229, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погоджуючись з визначеною у податкових повідомленнях-рішеннях сумою зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та сумою грошового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся з первинними скаргами до Міністерства доходів і зборів України.

Після розгляду первинних скарг позивача, Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення про результати розгляду первинних скарг від 23.08.2013 року № 3542/6/99-99-10-01-15, згідно якого первинні скарги було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0000443910 та № 0000433910 - без змін.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між ДП «Мережа-Трейд» (Покупець) та ТОВ «Сан-Кор Трейд» (Продавець) укладений договір купівлі-продажу № 596 від 28.01.2011 року, Додаткова угода № 1 від 29.09.2011 року та додаткова угода № 2 від 15 листопада 2011 року до договору № 596 від 28.01.2011 року, за умовами яких продавець продав та зобов'язується поставити, а Покупець купив та зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов зазначеного договору, в періоді, що перевірявся податковим органом, ТОВ «Сан-Кор Трейд» фактично відвантажив, а позивач фактично прийняв товар: горіх волоський без шкаралупи (ядро горіха), врожаю 2011 року, в кількості 60, 00 тонн ± 10%, за ціною 50 500, 00 грн. за 1 тонну (в т.ч. ПДВ 8 416, 67 грн.), на загальну суму 3 030 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 505 000, 00 грн.; горіх волоський без шкаралупи (ядро горіха), врожаю 2011 року, в кількості 171, 50 ± 10% тонн, за ціною 50 500, 00 грн. за 1 тонну (в т.ч. ПДВ 8 416, 67 грн.), на загальну суму 8 660 750, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1 443 458, 30 грн.

Сплачені за отриманий товар кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 ПК України - об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 ст. 138 ПК України - собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім зазначених норм податкового законодавства України необхідно також врахувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд звертає увагу на те, що з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договору купівлі-продажу та додаткових угод до нього, видаткових та податкових накладних, банківських виписок по поточним рахункам, актів прийому-передачі товару.

Надані позивачем копії первинних документів підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов'язковою для первинного документу в розумінні ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідно звернути увагу на те, що позивачем не здійснювалось транспортування товару, придбаного згідно договору купівлі-продажу № 596 від 28.01.2011 року та додаткових угод до нього, оскільки цей товар був переданий Комісіонеру - ТОВ «Ріад» згідно договору комісії № К-2801/6 від 28.01.2011 року, за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 10, що підтверджується актами приймання-передачі товару на комісію.

З матеріалів справи вбачається, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Сан-Кор Трейд», стосується його господарської діяльності і придбаний з метою його подальшого використання у власній господарській діяльності відповідно до статуту підприємства.

Крім того, на підтвердження реального (фактичного) постачання товару в межах господарських операцій за договором № 596 від 28.01.2011 року та додаткових угод до нього, свідчить те, що в подальшому такий товар був експортований за межі митної території України, на підставі Контракту № R-2801 від 28.01.2011 року, укладеного між «WEYMAR INDUSTRIES LLP» (Великобританія) та ТОВ «Ріад» (Комісіонер), який діяв від свого імені та за рахунок ДП «Мережа-Трейд» (Комітент) на підставі договору комісії № К-2801/6 від 28.01.2011 року, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено у вказаному вище Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

Також матеріали справи свідчать, що на момент укладання договорів, контрагент позивача був не лише належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання, а й являвся платником податку на додану вартість.

Оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, які стали підставою для зазначеного вище заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки № 602/39-10/31170331 від 27.05.2013 року про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, неправомірними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись вимогами ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги дочірнього підприємства «ТРАВЕРС МАРКЕТ» задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2013 року № 0000443910 та № 0000433910, видані Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 13.11.2013 року

Суддя В.П. Шулежко