Постанова № 35753366, 30.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року 16:00Справа № 808/7800/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря Богомаз Г.А. та представників:

позивача: Балабка А.В.;

відповідача: Крошки В.В., Горшкової Г.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» (далі - ТОВ «ЗЗКС», позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі, відповідач) в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000092900 від 03.09.2013 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 808/7800/13-а, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 23 жовтня 2013 року.

У судовому засіданні 23 жовтня 2013 року судом оголошувалася перерва до 30 листопада 2013 року.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з наступних підстав: зазначає, що відповідачем безпідставно визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 3304750,50грн., у тому числі за основним платежем 2203167,00грн. та штрафними санкціями 1101583,50грн., оскільки податкова накладна, на підставі якої були визначені вказані грошові зобов'язання позивача з податку на додану вартість була виписана помилково, будь-яких коштів за нею позивач від контрагента не отримував та договору купівлі-продажу, який зазначений підставою в цій накладній, не укладав. Вказав, що з контрагентом ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» позивачем укладений договір оренди майна від 01.05.2013 року, а не договір купівлі-продажу цього майна, тому позивачем помилково в податковій декларації за квітень 2013 року було зазначено податкову накладну від 30.04.2013 року, у зв'язку з чим 13.05.2013 року позивачем було здійснено уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за квітень 2013 року. Просить позовні вимоги задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача як протиправне.

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили з підстав, викладених у письмових запереченнях, а саме: вважають, що податкове повідомлення-рішення було прийнято обґрунтовано за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, яеою встановлено не включення позивачем до грошового зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2013 року податку відповідно до податкової накладної від 30.04.2013 року. Обґрунтовують свою позицію тим, що позивачем не доведено факт наявності обладнання, реалізація якого позивачем заперечується, на момент проведення перевірки, а також не надано документального підтвердження відсутності факту перерахування коштів від ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» у квітні 2013 року. Також вказують, що згідно відомостей бази даних податкового органу юридична та фактична адреса ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» значиться у м. Ірпінь Київської області, але після виходу співробітників податкової інспекції за вказаною адресою встановлено, що там знаходиться отель-сауна «Околиця». Зазначає, що інвентаризація обладнання позивачем була проведена з порушенням Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, без фактичного огляду обладнання. Також наголошує на тому, що засновниками підприємства позивача та ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» є одні й ті самі особи. З цих підстав просять у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 30 жовтня 2013 року був допитаний свідок - директор ТОВ «ЗЗКС» ОСОБА_4, який пояснив, що відомості щодо податкової накладної від 30.04.2013 року були внесені в Єдиний реєстр податкових накладних бухгалтером позивача помилково, такої накладної не існує, будь-яких відносин, пов'язаних з цією накладною, між позивачем та ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» не існує. Також зазначив, що між вказаними особами укладений договір оренди обладнання, тому обладнання знаходиться у власності позивача і не передавалося ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» у власність.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 30 жовтня 2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 15.07.2013р. по 02.08.2013р. на підставі наказу СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі № 47 від 12.07.2013р. співробітниками відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» за період квітень 2013 року.

По завершенню даної перевірки було складено акт №66/29-00/31549003 від 09.08.2013р. (далі - акт перевірки), в якому вказано про встановлення порушення позивачем п. 50.1 ст. 50, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством ТОВ «ЗЗКС» занижено суму ПДВ. яка підлягає сплаті до державного бюджету за квітень 2013 року у сумі 2203167,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092900 від 03.09.2013р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за квітень 2013 року на суму 2203167,00грн., а також накладено штрафні санкції у розмірі 1101583,50грн.

Як свідчить зміст Акта перевірки, у ході перевірки встановлено оформлення ТОВ «ЗЗКС» податкової накладної №103 від 30.04.2013р., що була виписана на адресу ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» на загальну суму 13 218 999,86 грн., у т.ч. ПДВ 2 203 166,64 грн. Відповідно до цієї накладної об'єктом реалізації є обладнання: лінія грубого волочіння 1 мідної проволоки TRB/1.1, лінія ізолювання та ошлангування кабелю типу EEL60, лінія ізолювання кабелю типу EEL20-254, лінія SZ-скрутки, заповнення та накладення оболонки EEL70. У графі «вид цивільно-правового договору» вказано договір купівлі-продажу від 01.04.2013 року № 27/1/13, а формою проведення розрахунків є оплата з поточного рахунка.

13.05.2013р. ТОВ «ЗЗКС» зареєструвало зазначену вище податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. ПДВ по зазначеній накладній було включено позивачем до складу податкового зобов'язання квітня 2013 року шляхом подання податкової декларації з податку на додану вартість реєстраційний №9028816493 від 18.05.2013р., в якій відображена податкова накладна № 103 від 30.04.2013 року, виписана на адресу ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» на загальну суму 13 218 999,86 грн., у т.ч. ПДВ 2 203 166,64 грн.

11.06.2013 року ТОВ «ЗЗКС» подано до СДПІ з обслуговування ВПП у м. Запоріжжі уточнюючий розрахунок з ПДВ за квітень 2013 року за №9033885006 та доповнення до нього №150 від 11.06.2013 року, в якому зазначено про помилкове оформлення податкової накладної №103 від 30.04.2013 року, виписаної на адресу контрагента ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» на суму ПДВ 2 203 166,64 грн., а також помилкову її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та в реєстрі виданих податкових накладних. Позивач вказав, що сума ПДВ по вказаній накладній була помилково включена до складу податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року від 18.05.2013 року. Вказаним уточнюючим розрахунком було зменшено податкові зобов'язання позивача за квітень 2013 року на суму 2 203 166,64 грн. На підтвердження зазначених відомостей позивач під час перевірки надав відповідачу для ознайомлення виписки з головної книги: по рахунку 104 «Основні засоби», по рахунку 131 «Амортизація» (за квітень 2013 року була нарахована сума амортизації обладнання). Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 за вказаний період обороти з ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» відсутні.

З метою встановлення факту відсутності перерахування грошових коштів ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» за придбаний товар відповідач надіслав позивачу запит про надання до перевірки журналу операцій по рахунку 311 в розрізі банків та контрагентів із зазначенням сальдо на початок та кінець квітня 2013 року та усі банківські виписки за цей період. Як вказує відповідач в акті перевірки, витребувані відомості та документи позивачем надані не були.

Крім того, відповідач обґрунтовує результати перевірки тим, що з метою встановлення фактичної наявності обладнання на підприємстві СДПІ по обслуговуванню ВП у м. Запоріжжі зобов'язало позивача провести інвентаризацію основних фондів. Листом від 23.07.2013 року позивач запросив на інвентаризацію 02.08.2013 року. Але відповідач вказує, що інвентаризація була проведена без огляду обладнання та встановлення його фактичної наявності.

На підставі зазначеного в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.50.1 ст. 50. п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством ТОВ «ЗЗКС» занижено суму ПДВ. яка підлягає сплаті до державного бюджету за квітень 2013 року у сумі 2203167,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 18.05.2013 року ТОВ «ЗЗЦС» було подано до СДПІ по роботі з ВП у м. Запоріжжі декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року, в якій до загальної суми податкових зобов'язань з ПДВ за вказаний період включено суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 2 203 166,64 грн. по податковій накладній № 103 від 30.04.2013 року.

Відповідно до п. 50.1 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Надалі, у зв'язку із виявленням помилки у поданій податковій декларації 11.06.2013 року, позивачем подано до СДПІ по роботі з ВП у м. Запоріжжі уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість, відповідно до якого з податкового зобов'язання позивача за квітень 2013 року щодо податку на додану вартість виключено суму у розмірі 2 203 166,64грн., а також надано лист від 11.06.2013 року № 150, в якому позивач вказав причину невідповідності даних Єдиного реєстру податкових накладних та Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а саме: помилкова реєстрація податкової накладної №103 від 30.04.2013 року у зв'язку з тим, що така накладна не виписувалась будь-кому з контрагентів та жодним із платників податків не відображена у складі податкового кредиту.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що зменшення податкового зобов'язання за поданим позивачем уточнюючим розрахунком з ПДВ є неправомірним у зв'язку з наступним.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням (для цілей розділу V цього Кодексу) визначається загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Порядок складання та використання податкової накладної визначено у ст. 201 Кодексу, відповідно до якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді або в електронній формі… Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З аналізу зазначених вище норм законодавства випливає, що для виникнення податкового зобов'язання у платника податку має бути наявним факт оплати товару або факт поставки товару покупцю.

Матеріалами справи, а саме довідками, наданими відділеннями банків щодо всіх відкритих позивачем поточних рахунків, підтверджується, що будь-яких коштів від ТОВ «ЗЗКМ-Кабель» за період з 01 квітня 2013 року по 11 червня 2013 року на зазначені рахунки ТОВ «ЗЗКС» не надходило.

Також у матеріалах справи міститься договір оренди № 33/2/13 від 01.05.2013 року, укладений між ТОВ «ЗЗКС» (орендодавець) та ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель»(орендар) та акт приймання-передачі до нього від 01.05.2013 року, відповідно до яких орендодавець передав орендарю у тимчасове володіння та користування за плату рухоме майно, а саме: лінія грубого волочіння 1 мідної проволоки TRB/1.1, лінія ізолювання та ошлангування кабелю типу EEL60, лінія ізолювання кабелю типу EEL20-254, лінія SZ-скрутки, заповнення та накладення оболонки EEL70, машина вертикального скручування NT2V-THM/30. Передача зазначеного обладнання в оренду ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» підтверджується також відповідними актами приймання-здачі робіт (надання послуг) з оренди, податковими накладними та податковими деклараціями за період з травня 2013 року, в яких відображено взаємовідносини позивача з ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» стосовно оренди вказаного обладнання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 Кодексу).

Пунктом 83.1 ст. 83 Кодексу визначено, які документи можуть бути підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Це: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

В матеріалах справи не міститься та сторонами суду не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення господарської операції щодо передачі позивачем у власність ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» обладнання у квітні 2013 року, на підставі якої могла бути виписана податкова накладна № 103 від 30.04.2013 року.

З тексту акта перевірки, а також пояснень представника відповідача суд приходить до висновку, що результати перевірки позивача та висновки акта перевірки здійснені відповідачем за принципом недоведеності відсутності певного факту у той час, як будь-яких доказів наявності такого факту немає. Таким чином, у разі відсутності бухгалтерської або будь-якої іншої передбаченої законодавством документації на підтвердження наявності факту укладення договору поставки (купівлі-продажу) між ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» та позивачем щодо переліченого вище обладнання, обґрунтованим буде у такому випадку висновок про те, що такої господарської операції не було, а внесення позивачем до податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року та до Єдиного реєстру податкових накладних на Реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкової накладної від 30.04.2013 року № 103 з посиланням на таку операцію є помилкою.

Доводи про те, що проведена позивачем на вимогу відповідача інвентаризація основних засобів, а саме вказаного вище обладнання, була здійснена без огляду обладнання та встановлення його фактичної наявності не можуть слугувати підставою для встановлення факту здійснення позивачем продажу цього обладнання з огляду на таке.

Листом від 23.07.2013 року № 161 позивач запросив відповідача на інвентаризацію. Інвентаризація була призначена позивачем наказом № 21 від 22.07.2013 року, членами інвентаризаційної комісії призначені: Балабко А.В., Жало Ю.І., Симоненко Ю.М. За результатами інвентаризації складено відповідний акт.

Обладнання, яке підлягало інвентаризації, знаходилось на момент проведення перевірки в оренді у ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель».

Щодо посилань відповідача на те, що контрагент позивача ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» не знаходиться за юридичною адресою, а також що засновниками обох зазначених підприємств виступають ті самі особи суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено будь-яких обмежень щодо ведення господарської діяльності між різними юридичними особами, засновниками яких виступають ті самі особи, також як і обов'язковість знаходження підприємства за адресою, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі.

Стаття 93 Цивільного Кодексу України визначає, що місцезнаходження юридичної особи - це фактичне місце здійснення діяльності або розміщення офісу, з якого здійснюється щоденне управління діяльністю юридичної особи (переважно перебуває керівництво) і здійснюється управління і облік.

Отже, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо обов'язковості фактичного місцезнаходження юридичної особи за адресою реєстрації. Крім того, зазначений факт не впливає на встановлення судом правомірності або неправомірності включення податкового зобов'язання за податковою накладною від 30.04.2013 року № 103 у податок на додану вартість за квітень 2013 року підприємству позивача.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання факту здійснення продажу позивачем ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель» визначеного обладнання, факту видання останньому податкової накладної №103 від 30.04.2013року та включення податкових зобов'язань за нею у суму податкового кредиту ТОВ «ЗЗЦМ-Кабель». Також відсутні докази перерахування останнім на рахунок позивача грошових коштів за вказаною податковою накладною та договором поставки. Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу позивачу надано право надсилання уточнюючого розрахунку у разі виявлення помилки у поданій податковій декларації.

Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем у даному спірному випадку не порушено вимог п. 50.1 ст. 50 та п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. А відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спір.

Відтак, відповідачем в ході судового розгляду не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростував вимоги позивача.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про неправомірне збільшення відповідачем позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року у розмірі 2 203 166,64 грн.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій у розмірі 1 101 583,50грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі від 03 вересня 2013 року №0000092900 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 03 вересня 2013 року №0000092900.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко