Постанова № 35752634, 19.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 р. Справа № 805/16071/13-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю., суддів Мальцевої Н.Г., Загацької Т.В.

за участі секретаря Сімонова Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 23.10.2013 року та зобов'язання зняти арешт з коштів боржника, накладений постановою від 23.10.2013 р. ВП №23012928,

за участю: представника позивача Пустовгар А.О.,

представника відповідача Хноєва С.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" звернулося до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 23.10.2013 року та зобов'язання зняти арешт з коштів боржника, накладений постановою від 23.10.2013 р. ВП № 23012928. Ухвалою від 11.11.2013 за клопотанням позивача до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучена Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Донецькій області.

В обґрунтування заявлених вимог позивач навів, що невиконання судового рішення обумовлене його відстроченням ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2010 року на 12 місяців та розстроченням його виконання ухвалою від 26.10.2011 року на 5 років з листопада 2011 року по жовтень 2016 року. Крім того, позивач щомісячно сплачує розстрочений податковий борг відповідно до графіку його погашення. Станом на 06.11.2013 року залишок становить 6194476,66 грн. Тобто податковий борг зменшився на суму, що становить понад 4 млн. грн. Внаслідок цього передбачена ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» співрозмірність суми, на яку накладається арешт, з розміром суми стягнення не була забезпечена.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені вище.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що відповідачеві не було відомо про відстрочення та розстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року через невиконання позивачем його обов'язку повідомляти про це виконавчу службу. Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явився, повідомив про передачу функцій з обліку позивача як платника податків до іншого податкового органу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.

Позивач - державне підприємство "Вугільна компанія "Краснолиманська" є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 31599557.

Відповідач - відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України входить до складу органу державної виконавчої служби, який у спірних правовідносинах здійснює функції, передбачені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження», а отже є суб'єктом владних повноважень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року по справі №2а-22900/10/0570 позовні вимоги Красноармійської ОДПІ були задоволені та стягнуто з державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 10324108,66 грн.

11.11.2010 року Донецьким окружним адміністративним судом у цій справі був виданий виконавчий лист.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2010 року відстрочено виконання вказаної постанови від 20.10.2010 року на 12 місяців.

01.12.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова ВП № 23012928 про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року по справі №2а-22900/10/0570 розстрочено виконання постанови від 20.10.2010 року на 5 років шляхом сплати боргу щомісячно з листопада 2011 року по вересень 2016 року по 172068 грн. та у жовтні 2016 року 172096 грн. 66 коп.

23.10.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 23012928 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Також 23.10.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 23012928 про накладення арешту на кошти боржника.

Як вбачається зі змісту наведеної постанови, вона прийнята у виконавчому провадженні по стягненню з ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" заборгованості за рішенням суду, яка складає 10324108,66 грн. У межах саму цієї суми з урахуванням виконавчого збору відповідачем був накладений арешт на грошові кошти позивача.

Позивач оскаржує постанову від 23.10.2013 року ВП № 23012928 про накладення арешту на кошти боржника у повному обсязі.

При вирішенні питання про правомірність даної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 263 КАС України суд може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Частиною 1 статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як вже зазначалося, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року було розстрочено виконання постанови від 20.10.2010 року на 5 років та встановлена щомісячна сума платежу починаючи з листопада 2011 року по вересень 2016 року у розмірі 172068 грн. та у жовтні 2016 року у розмірі 172096 грн. 66 коп. Ухвала набрала законної сили 01.11.2011 року.

Такими чином, у зазначеній ухвалі судом встановлений строк для виконання постанови до 2016 року, що виключає можливість стягнення суми боргу одразу у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Таке стягнення у відповідності до частини 1 статті 32 того самого Закону є заходом примусового виконання рішень.

Частиною 4 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Всупереч зазначеній нормі примусове стягнення боргу розпочате відповідачем щодо його частини, строк сплати якої не настав.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

З цього випливає, що при накладенні арешту державний виконавець повинний визначити суму стягнення.

Сума стягнення у даному випадку повинна визначатися з урахуванням ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто стягненню підлягає не вся сума боргу, а її частина (визначена судом для щомісячного погашення) з урахуванням строків її сплати.

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.10.2013 року було накладено арешт на кошти боржника у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 11356519,52 грн.

Отже сума стягнення відповідачем визначена без урахування розстрочення виконання постанови, у повному обсязі. Відтак, при прийнятті спірної постанови вимоги щодо відповідності суми грошових коштів, на яку накладається арешт, сумі стягнення з урахуванням її розстрочення додержані не були.

Крім того судом встановлено, що на виконання ухвали, якою було розстрочене виконання постанови, позивачем щомісячно сплачувалася частина боргу. Так, станом на 06.11.2013 року залишок заборгованості позивача за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року становить 6194476,566 грн., що підтверджується довідкою та відповідними платіжними дорученнями позивача (а.с. 79-102).

Таким чином, часткове погашення податкового боргу та розстрочення його стягнення судом виключає наявність суми стягнення саме у розмірі 11 356 519,52 грн. у межах якої відповідачем накладений арешт.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем при винесенні постанови від 23.10.2013 року про арешт коштів боржника не були дотримані положення ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що йому не було відомо про існування ухвал про розстрочення та відстрочення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20.10.2010 року, оскільки це об'єктивно не впливає на фактичні обставини справи (існування зазначених ухвал). У спірних правовідносинах вирішення спору не пов'язане з встановленням вини (суб'єктивного ставлення) сторони у вчиненні протиправних дій.

З урахуванням вищенаведених норм та встановленням невідповідності спірної постанови положенням ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» позовні вимоги про визнання її неправомірною та про її скасування підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача зняти арешт з коштів боржника накладений постановою від 23.10.2013 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У той самий час статті 105, 162 КАС України не передбачає такого способу захисту, як зняття арешту з майна.

При цьому завданням адміністративного судочинства у відповідності до ч.1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, у якій би формі вони не забезпечувалися у національному правовому полі. Суд також підкреслив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Тому з урахуванням приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права, а також норм ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 9 КАС України, колегія суддів вважає, що Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача зняти арешт з коштів боржника, накладений постановою від 23.10.2013 року, відповідають зазначеним нормам та рішенням Європейського суду з прав людини, забезпечать найбільш ефективне поновлення порушених прав позивача, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 181, 185-186, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 23.10.2013 року та зобов'язання зняти арешт з коштів боржника, накладений постановою від 23.10.2013р. ВП № 23012928 - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.10.2013 року ВП № 23012928 про арешт коштів боржника.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, ЄДРПОУ 37471975) зняти арешт з коштів Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310, Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9, ЄДРПОУ 31599557), накладений постановою від 23.10.2013 року ВП № 23012928.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310, Донецька область, м. Родинське, вул. Перемоги, буд. 9, ЄДРПОУ 31599557) витрати зі сплати судового збору у розмірі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 19 листопада 2013р. Постанова виготовлена в повному обсязі 25 листопада 2013р.

Головуючий суддя Бєломєстнов О. Ю.

Судді Мальцевої Н.Г.

Загацька Т.В.