Рішення № 35752578, 25.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 911/2624/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Вовченко А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Подолінська Т. В. (довіреність б/н від 02.01.2013 р.);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента.ЛТД", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Росомаха", с. Кірове, Бориспільський район

про стягнення 439 900, 19 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Вента.ЛТД" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Росомаха" про стягнення 396 020, 03 грн. основної заборгованості, 7 374, 59 грн. пені, 31 363, 73 грн. штрафу, 241, 22 грн. інфляційних збитків, 4 900, 62 грн. 10 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 752 поставки товару від 01.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2624/13 за позовом ТОВ „Вента.ЛТД" до ТОВ „Росомаха" про стягнення 439 900, 19 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 17.07.2013 р.

17.07.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 31.07.2013 р.

31.07.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.08.2013 р.

14.08.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.09.2013 р.

25.09.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 752 поставки товару, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця лікарські препарати та медичні товари, передбачені договором, а покупець зобов'язується приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 1.2. договору асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях чи накладних, що визнаються специфікаціями, що складаються на кожну партію товару, що поставляється, і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.2. договору термін оплати покупцем кожного конкретного постачання постачальник вказує у відповідній накладній, при цьому перебіг терміну оплати починається з першого дня дати відвантаження товару покупцю. У випадку, якщо постачальником в накладній не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата покупцем повинна бути здійснена в повному обсязі в термін, не більш десяти календарних днів з дати відвантаження товару.

Пунктом 8.1. договору визначено строк його дії, згідно якого договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного завершення. У випадку відсутності повідомлення сторін про намір розірвати договір у період не менш, ніж за два тижні до закінчення терміну дії договору останній вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах.

На виконання умов договору позивачем у період з березня по травень 2013 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 396 020, 03 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, перелік яких зазначений у позовній заяві № 594 від 02.07.2013 р., генеральною довіреністю № 3 від 02.01.2013 р. відповідача, виданою на своїх представників на отримання товару, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 396 020, 03 грн., що підтверджується договором № 752 поставки товару від 01.01.2013 р., відповідними видатковими накладними, перелік яких зазначений у позовній заяві № 594 від 02.07.2013 р., генеральною довіреністю № 3 від 02.01.2013 р. відповідача, виданою на своїх представників на отримання товару, наявними у матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 396 020, 03 грн. за договором № 752 поставки товару від 01.01.2013 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 752 поставки товару від 01.01.2013 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 20.04.2013 р. по 01.07.2013 р. всього на загальну суму 7 374, 59 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне постачання товару постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого товару за кожний день прострочення.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 7 374, 59 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф, передбачений договором № 752 поставки товару від 01.01.2013 р., за прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару всього на загальну суму 31 363, 73 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 цього ж кодексу передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує десять відсотків річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більш ніж 30 календарних днів, покупець додатково на вимогу постачальника оплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен випадок такого порушення.

Розрахунок штрафу від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу від суми основної заборгованості за договором у розмірі 31 363, 73 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 10 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 20.04.2013 р. по 01.07.2013 р. всього на загальну суму 241, 22 грн. та 4 900, 62 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та сплачує десять відсотків річних з простроченої суми. Якщо порушення строків оплати триває більш ніж 30 календарних днів, покупець додатково на вимогу постачальника оплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен випадок такого порушення.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 241, 22 грн.

Розрахунок 10 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 10 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 4 900, 62 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Росомаха" (ідентифікаційний код 20582725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вента.ЛТД" (ідентифікаційний код 21947206) 396 020 (триста дев'яносто шість тисяч двадцять) грн. 03 (три) коп. основної заборгованості, 7 374 (сім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп. пені, 31 363 (тридцять одна тисяча триста шістдесят три) грн. 73 (сімдесят три) коп. штрафу, 241 (двісті сорок одна) грн. 22 (двадцять дві) коп. інфляційних збитків, 4 900 (чотири тисячі дев'ятсот) грн. 62 (шістдесят дві) коп. 10 % річних та судові витрати 8 798 (вісім тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

04 листопада 2013 р.