Рішення № 35752577, 02.12.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2013 Справа № 905/6743/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8, фактична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Братська, будинок № 14, під'їзд 3, поверх 6; код ЄДРПОУ - 20474912)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Єфімова Володимира Юрійовича (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця М. Малиновського, будинок № 60, квартира № 18)

про відшкодування шкоди в порядку регресу

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Панков Д.В. (довіреність б/н від 15.10.2013)

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» на відшкодування шкоди в порядку регресу 36 557,60 гривень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 642-а/12дп(сф) від 25 липня 2012 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування у розмірі 37 067,60 гривень, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Мазда», державний номерний знак АЕ 7452 АК, водій якого визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди була застрахована приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» позивачем було направлено останньому досудову вимогу (заяву) на виплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути з відповідача 36 557,60 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтями 22, 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України та статтями 9, 12, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 вересня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 жовтня 2013 року, та з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Єфімова Володимира Юрійовича;

- витребувано з Амур-Нижнедніпровського районного суду міста Дніпропетровська належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 401/10864/12 стосовно Єфімова Володимира Юрійовича за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію про наявність страхування транспортного засобу марки «Мазда», державний номерний знак АЕ 7452 АК, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди - 26.09.2012.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу господарського суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Панков Д.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Єфімов В.Ю. на виконання вимог ухвали суду від 25 вересня 2013 року не надав письмових пояснень щодо обставин справи.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

25 липня 2012 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі по тексту - страховик або позивач), Семеновим Віталієм Олександровичем (далі по тексту - страхувальник) та публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (далі по тексту - вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту засобу № 642-а/12дп(сф) (далі по тексту - Договір страхування), згідно умов якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном - автомобілем марки «Ford Fiesta» (далі по тексту - «Форд» або застрахований/забезпечений автомобіль), державний номерний знак АЕ 5385 НА, від страхових ризиків, зокрема, збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 9-18).

Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2012 року в районі електропори № 64 на вулиці Набережна Леніна в місті Дніпропетровську відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Мазда», державний номерний знак АЕ 7452 АК, під керуванням Єфімова Володимира Юрійовича, автомобіля марки «ДЕУ», державний номерний знак АН 2703 СІ, під керуванням Катюха Романа Миколайовича, автомобіля марки «Форд», державний номерний знак АЕ 5385 НА, під керуванням Семенова Віталія Олександровича та автомобіля марки «Субару», державний номерний знак АЕ 9599 ЕС, під керуванням Зіброва Костянтина Ігоровича.

Розгорнутою відомістю про дорожньо-транспортну пригоду № 9078727 підтверджено настання спірної дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення за участю автомобіля марки «Мазда», державний номерний знак АЕ 7452 АК, під керуванням Єфімова Володимира Юрійовича з автомобілем марки «ДЕУ», державний номерний знак АН 2703 СІ, під керуванням Катюха Романа Миколайовича, автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АЕ 5385 НА, під керуванням Семенова Віталія Олександровича та автомобілем марки «Субару», державний номерний знак АЕ 9599 ЕС, під керуванням Зіброва Костянтина Ігоровича (а.с. 31-32).

27 вересня 2012 року на адресу позивача надійшла заява Семенова В.О. про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а.с. 19-22).

Договір набуває чинності з 00-00 годин дати початку дії Договору, яка вказана в пунктів 18.1 Договору (з 27.07.2012 по 26.07.2013), але не раніше дня, наступного за днем сплати страхувальником страхового платежу (першого страхового платежу), визначеному в пункті 17.2 Договору (6 203,79 гривень) на розрахунковий рахунок чи до каси страховика та діє до 24-00 години дня, вказаного в пункті 18.2 Договору як дати закінчення його дії (пункту 30.1 Договору).

Застрахований автомобіль та обладнання знаходяться в заставі вигодонабувача згідно з договором застави № 175/03/33-2012/4 від 27 липня 2012 року, про що вказано у пункті 3 Договору.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля замовлено проведення відповідного звіту.

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження № ZA111012 від 11 жовтня 2012 року, проведеного суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Захорольським Володимиром Яковичем, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Форд Фіеста», державний номерний знак АЕ 5385 НА, на момент дослідження, складає 48 715,04 гривень (а.с. 36-42).

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт є допустимим документом з визначення вартості майна, який підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна, і його підпис скріплено печаткою.

30 жовтня 2012 року до позивача звернулася застрахована особа - Семенов В.О. з заявою щодо напрямку виплати страхового відшкодування, в якій просить суму страхового відшкодування перерахувати на рахунок вигодонабувача (а.с. 24).

Начальник відділення № 175/03 акціонерного банку «Укргазбанк» (вигодонабувач за Договором) листом від 20 листопада 2012 року за № 955-175/03/1250 надав дозвіл на перерахування страхового відшкодування у розмірі 37 067,60 гривень безпосередньо на погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 23).

Постановою Амур-Нижнедніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року у справі № 401/10910/12 Єфімова В.Ю. визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною другої статті 130 КУпАП, стосовно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) року без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с. 136).

За страховим випадком - дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 26 вересня 2012 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 1.001.12.02084 від 22 листопада 2012 року (з урахуванням розрахунку суми страхового відшкодування) визначено суму страхового відшкодування у розмірі 37 067,60 гривень (а.с. 61-63).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір страхування укладається в письмовій формі (стаття 981 ЦК України).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26 вересня 2012 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованого страхового акту № 1.001.12.02084 від 22 листопада 2012 року, платіжним дорученням № 52895 від 28 листопада 2012 року перерахував на рахунок вигодонабувача 37 067,60 гривень страхового відшкодування в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 64).

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту статей 22, 1192 ЦК України, передумовою для відшкодування реальних збитків є факти втрати (знищення, загибелі тощо) або пошкодження належного потерпілій особі майна та понесення реальних витрат на його відновлення.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Положення статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене та належить саме потерпілому.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль марки «Форд», державний номерний знак АЕ 5385 НА.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Так, частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Слід наголосити, що поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями спеціального закону - Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором (полісом) страхування.

Згідно положень вказаного Закону позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Слід відзначити, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

З постанови Амур-Нижнедніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 21 листопада 2012 року у справі № 401/10910/12 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 26 вересня 2012 року сталася саме з вини Єфімова Володимира Юрійовича, який керуючи автомобілем марки «Мазда», державний номерний знак АЕ 7452 АК, не дотримався безпечної дистанції руху та скоїв зіткнення, зокрема, з автомобілем марки «Форд», державний номерний знак АЕ 5385 НА, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - Єфімова В.Ю., залученого за ініціативою суду для правильного і своєчасного вирішення спору, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність Єфімова Володимира Юрійовича - страхувальника (власника) автомобіля марки «Мазда», державний номерний знак АЕ 7452 АК, на момент спірної дорожньо-транспортної пригоди (26.09.2012) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», на підставі полісу серії АВ/6636820, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень (а.с. 75).

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Мазда», державний номерний знак АЕ 7452 АК, яким керував Єфімов В.Ю. був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», надіслав відповідачу досудову вимогу (заяву) від 31 травня 2013 року за № 3089/26цв про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 65-66).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача на відшкодування шкоди в порядку регресу 36 557,60 гривень.

Щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (стаття 5 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Згідно даних МТСБУ договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (полісом серії АВ/6636820) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень (а.с. 75).

За таких обставин, на вказаний страховий випадок в часовому вимірі поширюється дія чинного на той час полісу серії АВ/6636820. Тобто дорожньо-транспортна пригода, що сталася 26 вересня 2012 року, є страховим випадком в рамках виконання зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Так, відповідно до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Ні цим Законом, ні іншими законодавчими актами не передбачено для відповідача обов'язку здійснити виплату позивачу страхового відшкодування із сумою франшизи.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2008 року у справі № 11/406-07.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при розрахунку ціни позову вирахував франшизу, передбачену полісом серії АВ/6636820 (510,00 гривень).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Тобто, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Відповідно до приписів чинного законодавства (Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») встановлення вартості матеріальної шкоди проводиться відповідними особами (оцінювачами, суб'єктами оціночної діяльності).

Так, в силу частини сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. В даному випадку розмір прямого збитку, якого зазнав страхувальник, з огляду на звіт автотоварознавчого дослідження № ZA111012 від 11 жовтня 2012 року, складає 48 715,04 гривень.

Позивачем як страховиком цивільно-правової відповідальності потерпілої у дорожньо-транспортній пригоді особи, платіжним дорученням від 28 листопада 2012 року № 52895 виплачено на рахунок акціонерного банку «Укргазбанк» 37 067,60 гривень, тобто 80 % від розрахункової суми страхового відшкодування, що прямо передбачено пунктом 28.24 Договору.

При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо визначеного страховиком порядку виплати страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Пунктом 25.1.3 Договору передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 28 Договору.

Страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком. Страхове відшкодування виплачується вигодонабувачу або за письмовим рішенням вигодонабувача - страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку (пункти 28.1, 28.2 Договору).

Згідно частини другої статті 985 ЦК України страхувальник має право при укладанні договору страхування призначати фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Відповідне право страхувальників закріплене також статтею 3 Закону України «Про страхування».

Пунктом 3 Договору сторони обумовили, що вигодонабувачем за цим договором є акціонерний банк «Укргазбанк».

Відповідно до положень частин першої та другої статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

До такого виду договорів безперечно можна віднести договір страхування, оскільки згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу приписів статей 636, 979 ЦК України та частини першої статті 16 Закону України «Про страхування» укладений між сторонами і банком трьохсторонній договір добровільного страхування наземного транспорту № 642-а/12дп(сф) від 25 липня 2012 року дозволяє страхувальнику (або вигодонабувачу) звертатися до страховика (позивача) з вимогою виконати умови цього договору на користь вигодонабувача шляхом виплати страхового відшкодування, в тому числі й в судовому порядку, оскільки жодних застережень з цього приводу чинне законодавство та Договір не містять.

З наведеного слідує, що публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (вигодонабувач) є тієї особою, яка має суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес; сторони за вказаним договором чітко визначили умови, послідовність та порядок виплати страхової суми.

Господарським судом не встановлено, що страхувальник та вигодонабувач заперечували проти визначеного у страховому акті № 1.001.12.02084 від 22 листопада 2012 року порядку виплати страхового відшкодування за страховим випадком, що мав місце 26 вересня 2012 року.

Також слід відзначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування, незалежно від порядку проведення такої виплати.

За приписами статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Чинним законодавством не забороняється страховикам та страхувальникам за договорами добровільного страхування самостійно визначати порядок виплати страхового відшкодування, у тому числі шляхом його зарахування в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 14 січня 2013 року у справі № 5011-35/1177-2012, від 04 лютого 2013 року у справі № 9/060-12, від 29 квітня 2013 року у справі № 5015/4048/12, від 02 липня 2013 року у справі № 5016/2789/2012(17/105).

Щодо набрання чинності договором страхування, господарський суд зазначає наступне.

Відносини страхування регулюються, зокрема, главою 67 Цивільного кодексу України «страхування» у статті 983 якої визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Також, Закон України «Про страхування» визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані, зокрема, із відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (стаття 4), а статтею 18 цього Закону також визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Аналогічну правову позицію викладено в листі Верховного Суду України від 19 липня 2011 року «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

Наявна в матеріалах справи виписка з картки субконто, свідчить про внесення страхувальником страхового платежу (премії), і, відповідно набрання чинності Договором (а.с. 120).

Господарським судом на підставі ретельної правової оцінки умов Договору достовірно встановлено, а відповідачем не спростовано факту набрання чинності зазначеним договором (в тому числі і на момент настання страхового випадку у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 26 вересня 2012 року), та обумовлену цим обґрунтованість заявлених позовних вимог позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу. До такого висновку господарський суд дійшов виходячи з того, що страховий платіж (страхову премію) на користь страховика (позивача) страхувальник здійснив 25 липня 2012 року, тобто ще до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, і цей факт не спростовано відповідачем.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є частиною суми страхового відшкодування виплаченої позивачем на умовах Договору, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика (обмежується фактичними витратами страхової компанії).

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Форд», державний номерний знак АЕ 5385 НА, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс серії АВ/6636820), а до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» як особи, відповідальної за завдані збитки.

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу шкоди в порядку регресу з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує інші наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від цивільної відповідальності.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 36 557,60 гривень є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до приписів статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8, фактична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Братська, будинок № 14, під'їзд 3, поверх 6; код ЄДРПОУ - 20474912, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 36 557,60 гривень страхового відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 720,50 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 02.12.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2013.

Суддя С.М. Фурсова