Ухвала суду № 35751999, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К/800/44504/13

Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

при секретарі Крушеніцькому В.М.,

за участю представників: від позивача - Бурмістров І.М., Лісовий І.В., від відповідача - Едімова З.Б., Крилова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 р. у справі №801/3218/13-а за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, -

в с т а н о в и л а :

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р.№ 256, визнати протиправними дії відповідача в частині неповної сплати позивачу витрат на перевезення пасажирів залізницею, яки користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 р., стягнути з відповідача на користь позивача витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. у сумі 636827,44 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р. у сумі 465167,27 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року змінено постанову суду першої інстанції та викладено пункт другий в наступній редакції: «Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р. у сумі 402607,04 грн.». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій віно виходили з положень ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт", згідно з якою для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 р. затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (далі - Порядок № 1359), який визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.

Пунктом 3 Порядку №1359 визначено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Відповідно до п.п. 4, 5, 7, 9 Порядку №1359 сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира. На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Згідно з п. 10 Порядку №1359 залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір №5/42/ПР/ДН-4-12500/НЮдч, предметом якого було регулювання взаємовідносин щодо здійснення пільгового перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, компенсація витрат за таке перевезення. Відповідно до п.3.1 цього договору сторонами узгоджена загальна сума для компенсації збитків позивача у розмірі 520000 грн., яку в повному обсязі перераховано відповідачем на час звернення до суду. Дані обставини підтверджені позивачем.

Відповідно до наданих позивачем облікових форм, складених на виконання вимог Порядку №1359, в період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. позивачем було надано послуги з перевезення пільгових пасажирів на суму 1006726,42грн. Вищезазначений факт визнано сторонами, що знайшло відображення у акті звірки розрахунків за 2012 р., який складено на вимогу суду першої інстанції.

Разом з цим, апеляційним судом встановлено, що витрати позивача за перевезення пільгових категорій громадян в грудні 2012 за платіжним дорученням №1442 від 26.02.2013р. та актом звірки розрахунків від 01.04.2013р. складають 402607,04 грн.

Крім того, матеріали справа свідчать про те, що відповідач за результатами отримання рахунків позивача на суми витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., з'ясувавши недостатність коштів, визначених у договорі №5/42/ПР/ДН-4-12500/НЮдч від 01.03.2012р., неодноразово звертався до розпорядників бюджетних коштів з вимогами щодо збільшення обсягів бюджетних витрат для компенсації понесених залізницею витрат.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судами вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2013 р., змінену постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 р., та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 р. у справі №801/3218/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.

Судді: