Ухвала суду № 35751376, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К-41071/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року

у справі № 2-а-5974/09/0670

за позовом Приватного підприємства «ім. Смика»

до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року, позов Приватного підприємства «ім. Смика» (позивач) до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000601530/0 від 28 липня 2009 року, № 0000611530/0 від 28 липня 2009 року та № 0000621530/0 від 28 липня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ПП «ім. Смика» з питання своєчасності сплати орендної плати з юридичних осіб за період з 30 січня 2009 року по 13 липня 2009 року, за результатами якої складено акт № 59/18/5-03743799 від 28 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000601530/0 від 28 липня 2009 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 11 575,85 грн., № 0000611530/0 від 28 липня 2009 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 3 616,50 грн., та № 0000621530/0 від 28 липня 2009 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 904,13 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 17 Закону України від 03 липня 1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2535-XII) у зв'язку з порушенням граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 13 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

В листі Державного комітету України із земельних ресурсів від 15 січня 2009 року вказано, що невитребувані земельні частки (паї) не належать до земель державної чи комунальної власності.

Статтею 19 Закону № 2535-XII передбачено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Як встановлено судами, згідно з пунктом 11 договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (невитребуваних земельних часток (паїв)) від 02 грудня 2008 року, укладеного між позивачем та Народицькою районною державною адміністрацією, орендна плата в розмірі 99 248,96 грн. вноситься орендарем (ПП «ім. Смика») один раз на рік не пізніше 20 числа місяця після закінчення календарного року, за який вноситься орендна плата.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у податкового органу в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.