Постанова № 35751053, 03.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 912/916/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача прокуратури-Бандуровська Д.О., -Гудименко Ю.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу КП "Теплоенергетик"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013у справі№912/916/13за позовомКіровоградського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Кіровоградській областідоКП "Теплоенергетик"про відшкодування шкоди ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.08.2013 (суддя Тимошевська В.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 (судді: Чоха Л.В., Антонік С.Г., Чимбар Л.О.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

КП "Теплоенергетик" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме п.11 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою КМ України від 13.03.2002 №302 (далі - Порядок), п.п.3.6,3.11 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика №639). Зокрема, скаржник вказує на неправомірну відмову Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області у продовженні дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Крім того, заявник стверджує про неправильне обчислення позивачем розміру шкоди та значне його завищення, наголошуючи на необхідності розрахунку завданих державі збитків за період з моменту виявлення правопорушення (з 15.04.2013р.) до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, а не за період з 21.03.2013р. по 15.04.2013р. Також, скаржник звертає увагу на неможливість використання при здійсненні розрахунку завданих збитків документів, які були розроблені ПП НТЦ "Екобезпека" у 2007 році для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та неможливість застосування при здійсненні зазначеного розрахунку формули 12 Методики №639.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача та прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

В період з 02.04.2013р. по 15.04.2013р. державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України на КП "Теплоенергетик", про що складений відповідний акт, яким встановлено, що підприємство здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціального уповноваженого органу виконавчої влади.

15.04.2013р. Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області видано припис щодо усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог у сфері охорони навколишнього природного середовища.

15.04.2013р. за результатами проведеної перевірки складено протокол про вчинення заступником головного інженера відповідача (Коваль П.О.) адміністративного правопорушення №004303 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №004303.

Позивачем згідно п.3.6 Методики №639 були проведені розрахунки збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в спірний період (з 21.03.2013р. по 15.04.2013р.), розмір яких становить 22718 грн.

Розрахунковий метод контролю при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків і був правомірно застосований позивачем, при якому враховано дані щодо обсягів викидів, вміщених в документах, якими обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами комунального підприємства "Теплоенергетик".

Розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, який здійснювався без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря комунальним підприємством "Теплоенергетик", здійснено за матеріалами інвентаризації стаціонарних джерел викидів та довідки підприємства. Дані, що були використані державною екологічною інспекцією при здійсненні розрахунку збитків, не суперечать обсягам викидів, що наведені в згаданих документах з урахуванням фактично відпрацьованого часу відповідного стаціонарного джерела викиду.

Врахувавши п.п.3.6,3.11 Методики №639, суд першої інстанції вірно встановив, що фактично відпрацьованим часом джерела викиду без дозволу на викиди є 218 годин в період з 21.03.2013 року по 15.04.2013 року, вказаний в довідці КМ "Теплоенергетик" від 18.04.2013 №932/в, а тому здійснення державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища розрахунку розміру збитків саме за цей період є правильним, оскільки не суперечить вимогам Методики №639. Зазначеним спростовується твердження відповідача про невірне визначення періоду нарахування збитків (а.с.31).

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем 22718 грн. збитків, завданих внаслідок наднормативного викиду КП "Теплоенергетик" забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу за період з 21.03.2013р. по 15.04.2013р., поширюється дія Методики №639.

Згідно з п.п.2.1.2,2.2 Методики №639, чинної протягом охопленого перевіркою періоду, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Так, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п.2.7.1 Методики №639).

Згідно з п.4.1 Методики №639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi,

де З - розмір збитків, грн;

mi -маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Ai - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзi - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

В свою чергу, відповідно до п.3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, пунктом 3.11 Методики №639 передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

З огляду на вміщене в п.3.6 Методики №639 чітке розмежування розрахункових способів визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітря (за параметрами джерела викиду або за час роботи джерела викидів), касаційна інстанція відхиляє недоречні твердження скаржника про помилкове прийняття судами до уваги наданого позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків в якості належного доказу, оскільки апеляційний суд, з врахуванням змісту п.3.6 Методики №639, правильно зазначив, що даною Методикою передбачено можливість визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря не лише шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань, але й розрахунковим методом на підставі даних матеріалів інвентаризації стаціонарних джерел викидів та довідки порушника.

Саме розрахунковий метод контролю при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків і був правомірно застосований позивачем.

Правильність висновку апеляційного суду з цього приводу також випливає з приписів п.3.7 Методики №639, згідно якого розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини.

За таких обставин, не заслуговують на увагу посилання відповідача на неможливість використання формули 12 Методики при здійсненні розрахунку завданих збитків.

Відтак, позивач цілком обґрунтовано застосував розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду за наявних умов необов'язковості застосування інструментально-лабораторного методу.

Отже, судами попередніх інстанцій з врахуванням вимог ст.ст.11,33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", положень Методики №639 та на підставі ретельної правової оцінки дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №3110136300-47 від 20.03.2008, акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02-15.04.2013, припису щодо усунення порушень природоохоронного законодавства від 15.04.2013, протоколу про вчинення заступником головного інженера відповідача (Коваль П.О.) адміністративного правопорушення від 15.04.2013 №004303, постанови про накладення адміністративного стягнення від 15.04.2013 №004303, довідки КП "Теплоенергетик" від 18.04.2013 №932/в та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт порушення останнім законодавства про охорону атмосферного повітря шляхом вчинення викидів забруднюючих речовин в період з 21.03.2013р. по 15.04.2013р. без спеціального дозволу, внаслідок чого державі було завдано збитків.

Водночас, протиправність дій державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області при проведенні перевірки, складанні акта від 02-15.04.2013 №07-79, видачі припису №60 від 15.04.2013 про усунення порушень, так само як і незаконність відмови Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області у продовженні дії дозволу №3110136300-47 від 20.03.2008 не встановлено в порядку адміністративного судочинства, а передчасні твердження заявника про зворотне виходять за межі юрисдикції господарського суду та суперечать вимогам ст.12 ГПК України і ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна інстанція відхиляє посилання заявника на п.3.11 Методики №639 в обґрунтування доводів щодо неправильного розрахунку позивачем розміру завданих державі збитків за період, що передував проведенню перевірки (до 15.04.2013р.), та необхідності їх нарахування з моменту виявлення правопорушення (з 15.04.2013р.) до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, оскільки судами достеменно встановлено той факт, що перевіркою виявлено початок вчинення відповідачем екологічного правопорушення з 21.03.2013р. та його усунення 15.04.2013р., з урахуванням чого фактично відпрацьований час джерела викидів (котла ДЕ16/14 №1593) у вказаний період становив 218 годин.

До того ж, в обгрунтування помилкового застосування позивачем розрахункового методу визначення розміру шкоди, завданої державі, відповідач не надав контррозрахунок збитків.

Наявні заперечення заявника зводяться передусім до посилань на оцінку судами неналежних доказів по справі (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, розроблені ПП "НТЦ "Екобезпека" у 2007 році, довідка КП "Теплоенергетик" від 18.04.2013 №932/в), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, колегія не може прийняти до уваги посилання скаржника на недоведеність обставин здійснення ним наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в спірний період без відповідного дозволу, оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Касаційна інстанція також відхиляє посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2011 у справі №3/14, від 13.02.2012 у справі №18/10/5 та від 03.05.2012 у справі №6/49-857, оскільки відповідно до ст.11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України) може мати місце лише в разі, якщо суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з подібними предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і за умов однакового правового регулювання спірних правовідносин, дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зокрема, у справах №3/14, №18/10/5 та №6/49-857 висновки судів апеляційної інстанції, з якими погодилася касаційна інстанція, мотивовані недоведеністю обставин наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розміру заподіяної шкоди у зв'язку з відсутністю встановлення фактично відпрацьованого часу роботи відповідного джерела в режимі наднормативного викиду.

Крім того, в основу постанови ВГСУ від 03.05.2012 у справі №6/49-857 покладено висновок про те, що підставою для прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 у цій справі стала постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.08.2010 у справі №2-а-2715/10/1970, якою визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 19.04.2010 № 2-1/20, який (припис), в свою чергу, був підставою для нарахування заявлених до стягнення збитків. Наведене підтверджується постановою ВГСУ від 03.12.2012 у справі №6/49-857.

Водночас, на відміну від вищезгаданих справ, на постанови касаційної інстанції в яких послався заявник, у даній справі (№912/916/13) судами попередніх інстанцій достовірно встановлено фактичні обставини щодо фактично відпрацьованого часу роботи відповідного джерела в режимі наднормативного викиду, а протиправність дій державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області при проведенні перевірки та видачі припису від 15.04.2013 про усунення порушень не встановлено в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, встановлені судами фактичні обставини у даній справі та у справах, зазначених заявником, є різними, що виключає подібність правовідносин у згаданих справах у розумінні ст.11116 ГПК України.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 у справі №912/916/13 залишити без змін, а касаційну скаргу КП "Теплоенергетик" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун