Постанова № 35750978, 03.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 904/1042/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Хомякова О.В., Цибульська Т.М.,відповідача-1 відповідача-2-Носик Б.М., -Осипенко Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013у справі№904/1042/13-г за позовомГвардійської квартирно-експлуатаційної частини районудо1.ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" в особі Новомосковського району електричних мереж, 2.ПАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія"про стягнення 337227,96 грн. безпідставно набутих коштівВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2013 (суддя Бєлік В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 (судді: Тищик І.В., Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст.11,1212 ЦК України та п.6.18 Правил користування електричною енергією. Зокрема, скаржник вказує на його повідомлення позивачем про передачу військового майна у комунальну власність Гвардійської селищної ради тільки листом від 13.02.2012 та надсилання відповідачу-1 лише листом від 20.02.2012 №212 копії акту приймання-передачі військового майна, затвердженого рішенням Гвардійської селищної ради від 25.07.2006 №4. Оскільки позивач після передачі об'єктів, які споживали електроенергію на підставі договору №49/24 від 02.09.2002, не повідомляв про це заявника до лютого 2012 року та продовжував звітувати про електроенергію, спожиту цими об'єктами протягом січня-липня 2011р., то згідно умов договору №49/24 він несе зобов'язання по її оплаті.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

02.09.2002р. між ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" (енергопостачальник) та Гвардійською КЕЧ району (споживач) був укладений договір №49/24, предметом якого є постачання і передача електроенергії енергопостачальником споживачу та оплата споживачем спожитої електричної енергії.

05.08.2011р. Контрольно-ревізійним департаментом територіального Південного контрольно-ревізійного управління Міністерства оборони України була проведена позапланова ревізія фінансово-господарської діяльності Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району з питань обліку та використання електроенергії, про що було складено акт ревізії №234/3/4/121/ар.

Проведеною перевіркою було встановлено, що у період з 01.01.2011р. по 01.07.2011р. Гвардійською квартирно-експлуатаційною частиною району за рахунок державних коштів здійснено оплату за споживання електричної енергії високовольтними мережами МВ100, МВ102 та МВ103 в обсязі 376673 кВт на суму 337277,96 грн., які належать ПАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія". Оплачену електроенергію в обсязі 376673 кВт на суму 337 277,96 грн. включено до актів про використану електричну енергію Гвардійською КЕЧ за січень-червень 2011 року та віднесено позивачу на нормативні втрати електроенергії.

Матеріалами справи підтверджується, що високовольтні мережі МВ100, МВ102 та МВ103 на підставі Директиви Міністра оборони України від 04.02.2005 №Д-12 "Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади селища Гвардійське" в складі трансформаторних підстанцій, високовольтних повітряних та кабельних ліній, низьковольтних повітряних та кабельних ліній, окремих будівель та автомобільної техніки за актом приймання-передачі військового майна, затвердженого рішенням Гвардійської селищної ради від 25.07.2006 №4, передані Гвардійській селищній раді (т.1 а.с.32-34), а в подальшому придбані ПАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (т.1 а.с.28-31, 123).

В подальшому між позивачем та ПАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж" "Центральна енергетична компанія", як власником вищезазначених мереж, був укладений договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №52-Гв від 25.05.2007, предметом якого є забезпечення передачі електроенергії споживачу - Гвардійській КЕЧ району (т.1 а.с.16-18).

Протягом 2006-2012рр. позивач неодноразово звертався до енергопостачальника з повідомленням про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальної громади селища Гвардійське та з вимогою здійснити корегування діючого договору на постачання електричної енергії №49/24 від 02.09.2002 (зокрема, виключивши з об'єктів приєднання каналізаційно-насосну станцію №3 (КНС-3); водонасосну станцію 7 (ВНС-7) і інші об'єкти, передані на баланс сільської ради) та укласти новий договір, проект якого був надісланий на адресу відповідача-1.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем-1 не заперечується факт повідомлення енергопостачальника про зміну кількості об'єктів, що споживають електричну енергію та прохання укласти новий договір на постачання електричної енергії

Відповідно до п.11.3 договору №49/24 від 02.09.2002, укладеного між позивачем та відповідачем-1, споживач у разі зміни банківських реквізитів, найменування, поштової адреси тощо зобов'язаний повідомити про це не пізніше, як через 10 днів з моменту здійснення або реєстрації цієї події. Таке повідомлення є невід'ємною частиною договору. У разі реорганізації або зміни права власності сторони зобов'язані повідомити про це одна одну з наданням інформації про осіб, до яких переходять права та зобов'язання по цьому договору.

В порушення умов договору та норм чинного законодавства впродовж восьми років (2006-2013рр.) відповідач-1 ухиляється як від корегування договору №49/24 від 02.09.2002, так і від укладення нового договору з позивачем. Наразі на день розгляду справи за договором, укладеним між позивачем та відповідачем-1, власником високовольтних мереж МВ100, МВ102 та МВ103 значиться позивач.

В якості причин, що перешкоджають врегулюванню договірних відносин між позивачем та відповідачем-1, останній з посиланням на п.6.18 Правил користування електричною енергією вказує на невиконання позивачем договірних зобов'язань з оплати спожитої електроенергії та наявність заборгованості.

Відповідно до положень п.6.18 Правил користування електричною енергією у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Однак, дія даної норми поширюється на випадки звільнення споживачем займаного приміщення або остаточного припинення ним користування електричною енергією. Жоден з наведених випадків не стосується спірних правовідносин, оскільки не має місця ні звільнення приміщення, ні припинення позивачем користування електричною енергією. Відтак, зазначене твердження відповідача-1 апеляційна інстанція визнала неправомірним.

За вказаних обставин, вимоги відповідача-1 щодо оплати вартості електричної енергії, спожитої об'єктами, які не перебувають на балансі позивача, є неправомірними, а грошові кошти, сплачені за спожиту цими об'єктами електричну енергію, слід вважати надмірно сплаченими. Факт надлишкової сплати грошових коштів доведений позивачем та відповідачем-1 не спростований. При цьому, апеляційним судом не прийняті до уваги посилання скаржника на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 у справі №9/5005/2197/2012 (т.2 а.с.145-146), оскільки предметом спору у даній справі є заборгованість за період з жовтня по грудень 2011р., тоді як предметом даного спору є надлишково сплачені грошові кошти у період з 01.01.2011р. по 01.07.2011р., тобто рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №9/5005/2197/2012 від 08.05.2012, не стосується предмета даного спору.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї ж статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З приписів ч.1 ст.275 ГК України випливає, що оплаті підлягає саме прийнята та використана споживачем електроенергія відповідно до договору енергопостачання.

Отже, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення правовідносин щодо повернення безпідставно набутого майна, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Як достеменно встановлено судами, на виконання п.11.3 договору про постачання електроенергії №49/24 від 02.09.2002 позивач (споживач) протягом 2006-2012рр. неодноразово повідомляв енергопостачальника (відповідача-1) про перехід військового майна (високовольтних мереж МВ100, МВ102 та МВ103, трансформаторних підстанцій, низьковольтних повітряних та кабельних ліній, окремих будівель та автомобільної техніки) до комунальної власності територіальної громади селища Гвардійське за актом приймання-передачі від 29.08.2006, подальше їх придбання відповідачем-2 у власність у вересні 2006 року, внаслідок чого споживач клопотав та вимагав здійснити корегування договору на постачання електричної енергії №49/24 від 02.09.2002 шляхом виключення чужих об'єктів зі складу об'єктів приєднання за цим договором. Однак, в порушення умов договору та норм чинного законодавства впродовж восьми років (2006-2013рр.) відповідач-1 ухиляється як від корегування договору №49/24 від 02.09.2002, так і від укладення нового договору з позивачем.

Отже, судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем-1 не спростовано факт безпідставного набуття ним коштів в сумі 337227,96 грн., сплачених протягом січня-липня 2011р. позивачем стосовно об'єктів енергопостачання, які вибули з державної власності ще в серпні 2006 року та на балансі споживача не знаходилися.

Колегія вважає недоречними твердження скаржника про свою запізнілу обізнаність в лютому 2012р. зі зміною власника вищевказаних об'єктів електропостачання через повідомлення позивачем про передачу військового майна у комунальну власність Гвардійської селищної ради лише листом від 13.02.2012 та надсилання відповідачу-1 лише листом від 20.02.2012 №212 копії акту приймання-передачі військового майна, затвердженого рішенням Гвардійської селищної ради від 25.07.2006 №4, оскільки такі доводи повністю спростовуються листом Гвардійської КЕЧ району від 01.11.2006 №1711 з відміткою про його одержання відповідачем-1 (а.с.109 том 1), до якого було додано ксерокопію акта приймання-передачі військового майна від 29.08.2006.

Крім того, колегія не може прийняти до уваги посилання скаржника на недоведеність обставин його неодноразового своєчасного повідомлення позивачем про зміну власнику певних об'єктів енергопостачання, оскільки згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 ГПК України у касаційній скарзі не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.

Таким чином, в даній правовій ситуації безпідставне одержання заявником спірної суми коштів обумовлено довготривалим неправомірним ухиленням енергопостачальника від внесення змін до договору №49/24 від 02.09.2002 в частині складу об'єктів приєднання.

З огляду на норми цивільного законодавства та враховуючи ту обставину, що відповідач-1 безпідставно в період з січня по червень 2011 року нараховував до сплати позивачу кошти в спірній сумі за обсяги електроенергії по об'єктах, яку (електроенергію) позивач не споживав, однак, сплатив ці кошти, суди попередніх інстанцій дійшовши обґрунтованого висновку про те, що відповідач-1 безпідставно отримав спірні кошти, правомірно задовольнили позов про їх повернення позивачу.

Касаційна інстанція відхиляє безпредметні посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на п.6.18 Правил користування електричною енергією, оскільки ним регулюється порядок дострокового розірвання договору постачання електроенергії в разі звільнення споживачем приміщень та остаточного припинення електропостачання, а предметом даного спору є стягнення безпідставно набутих коштів у зв'язку з вибуттям об'єктів з власності споживача.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у аналогічних справах зі спорів про стягнення безпідставно набутих енергопостачальником коштів (постанова ВГСУ від 30.07.2012 у справі №10/5009/4814/11).

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 у справі №904/1042/13-г залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун