Ухвала суду № 35750958, 27.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 листопада 2013 року Справа № 5011-9/9965-2012

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонрибгосп"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Авдєєв П.В., Рєпіна Л.О.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. (суддя Станік С.Р.)у справі№ 5011-9/9965-2012 Господарського суду міста Києваза позовомзаступника Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі: 1) Державного агентства рибного господарства України; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській областідо1) Державного підприємства "Укрриба" 2) Відкритого акціонерного товариства "Херсонрибгосп"провизнання недійсним договору та зобов'язання сторін повернути отримане за угодою,

В С Т А Н О В И В:

Заступник Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору зберігання з правом користування № 03/10 від 01.02.2010 р., а також зобов'язання сторін повернути один одному все отримане за угодою, згідно переліку, наведеного у прохальній частині.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2012 р. у справі № 5011-9/9965-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р., позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 03/10 від 01.02.2010 р., укладеного між відповідачами та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- касаційної скарги на рішення суду у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

В касаційній скарзі скаржник просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Таким чином, заявник за подання касаційної скарги у даній справі мав сплатити судовій збір у розмірі 802,90 грн. за вимогу немайнового характеру про визнання договору недійсним, яка ним оскаржується, а також повинен був сплатити судовий збір за вимогами про зобов'язання сторін повернути майно, розмір якого визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Між тим, із доданої до касаційної скарги квитанції від 31.10.2013 р. № к22/V/39 вбачається, що скаржником судовий збір сплачено в сумі 80,29 грн., то у меншому розмірі, ніж визначено Законом України "Про судовий збір", що є підставою для повернення скаржнику поданої касаційної скарги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 1115 та частин першої та другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст. п. 3 ч. 1 ст. 2 ГПК України, ст. 111, 111-9, 111-10 ГПК України. Заявник касаційної скарги також посилається на положення ст.ст. 179-181 ГК України, ст.ст. 626, 628, 936, 944 ЦК України, яким, на думку скаржника, відповідає спірний договір.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, фактично зводяться до того, що при вирішенні даного спору судами обох інстанцій було дано неправильну оцінку доказам на підтвердження знаходження нерухомого майна, що є предметом спірного договору, в державній власності. При цьому, скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що при вирішенні даного спору судами обох інстанції було невірно встановлено обставини справи, зокрема щодо удаваності оспорюваного правочину та вчинення його відповідачами з метою приховання договору оренди. Однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування конкретних норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскаржувана постанова прийнята та набрала законної сили 24.09.2013 р., отже останнім днем на подання касаційної скарги є 14.10.2013 р.

Як встановлено судовою колегією, скаржник звернувся з касаційною скаргою 31.10.2013 р., що підтверджується поштовим штемпелем на конверті касаційної скарги, тобто з пропуском граничного строку на оскарження постанови апеляційного господарського суду.

Заявлене скаржником клопотання про відновлення процесуального строку мотивоване отриманням копії оскаржуваної постанови 07.10.2013 р. та затримкою у отриманні від представника скаржника, що знаходився в місті Києві, наглядового провадження у даній справі для підготовки касаційної скарги.

На підтвердження викладених обставин скаржником додано копію конверта, в якому надійшов примірник оскаржуваної постанови, із відміткою поштового штемпеля, датованою 02.10.2013 р. та копію аркуша книги реєстрації вхідної кореспонденції з відміткою самого товариства про його отримання 07.10.2013 р.; копію листа Комаренко С.В., м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Херсонрибгосп", м. Херсон, з відміткою поштового штемпеля, датованою 20.09.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

На думку колегії суддів, скаржником не надано належних доказів того, що у заявника не було можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії щодо касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, в тому числі й щодо пересилки матеріалів провадження до товариства від його представника, у визначений законом строк. В касаційній скарзі зазначає лише про отримання копії оскаржуваної постанови 07.10.2013 р., тобто в межах строку на подання касаційної скарги.

За таких обставин колегія суддів вважає, що скаржником не надано переконливих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку, встановленого для подання касаційної скарги, а тому згідно з приписами статті 53 Господарського процесуального кодексу України в поновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 5, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

1. Відхилити клопотання Публічного акціонерного товариства "Херсонрибгосп" про відновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 р. у справі № 5011-9/9965-2012.

2. Повернути касаційну скаргу та додані до неї документи без розгляду.

3. Повернути з бюджету (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонрибгосп" (73025, м. Херсон, Кошевий Узвіз, 3-А; код ЄДРПОУ 00476790) 80 (вісімдесят) грн. 29 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № k22/V/39 від 31.10.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков