Ухвала суду № 35749061, 21.11.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц /796/14474/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Лопатюк Н.Г.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Шкоріної О.І.

при секретарі Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3, на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2013 року про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановила:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2013 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони виїзду за кордон - задоволено частково.

Накладено арешт на транспортні засоби: автомобіль марки «LЕХUS», модель ЕS350, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль марки «LЕХUS», модель LX570, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, які зареєстровані та належать ОСОБА_2 на праві власності.

Накладено арешт на 4309 штук простих іменних акцій емітента ЗАТ «Завод будівельних конструкцій» (код ЄДРПОУ 14301395) та 6178129 штук простих іменних акцій емітента ВАТ «Київопорядкомплект» (код ЄДРПОУ 05503326), які належать ОСОБА_2 та зберігаються в ПАТ «Фортуна-Банк» (код ЄДРПОУ 26254732; МФО 300904; м. Київ, вул. Боричів Тік, 35-В).

Заборонено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому в АДРЕСА_1, виїзд за кордон до вирішення даної цивільної справи по суті.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не зазначив мотивів, які дійсно доводять те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Крім того, серед видів забезпечення позову, перелік яких визначено у ст. 152 ЦПК України, не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України. Тому, враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151- 153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, то суди не можуть застосовувати зазначений спосіб забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості та виконання інших зобов'язань, оскільки це порушує норми ЦПК та свідчить про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, доказів поважності причин неявки суду не подано, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутності згідно з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 5 925 000 грн., 3 % річних в розмірі 355 989 грн. 69 коп. та інфляційних втрат в розмірі 462 150 грн.., а всього 6 743 139 грн. 69 коп.

26 липня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на майно, а саме: транспортні засоби - автомобіль марки «LЕХUS», модель ЕS350, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4 та автомобіль марки «LЕХUS», модель LХ570, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3; готельний комплекс, розташований в АР Крим Сакському районі в Штормовській сільській раді; обслуговуючий кооператив «Човновий кооператив «Нептун» по вул. Морській, буд. 10; 4 309 штук простих іменних акцій емітента ЗАТ «Завод будівельних конструкцій» та 6 178 129 штук простих іменних акцій емітента ВАТ «Київопорядкомплект», які належать ОСОБА_2 Крім того, в порядку забезпечення позову просив заборонити відповідачу виїзд за кордон.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2013 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони виїзду за кордон - задоволено частково.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 151- 153 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та виходив з того, що між сторонами виник спір майнового характеру та існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду, а тому, з'ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність і співмірність способу забезпечення позову позовним вимогам, суд прийшов до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на транспортні засоби.

Також, з метою забезпечити виконання судового рішення у майбутньому, суд першої інстанції визнав за можливе накласти арешт на прості іменні акції емітента ЗАТ «Завод будівельних конструкцій», прості іменні акції емітента ВАТ «Київопорядкомплект», які належать ОСОБА_2, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів.

З висновками суду першої інстанції в частині накладення арешту на транспортні засоби та акції, колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що позивачем заявлено позов матеріального характеру , який має значну ціну, заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, а тому невжиття вказаних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Обґрунтованих доводів на спростування вказаних висновків суду апеляційна скарга не містить. Таким чином, посилання представника апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви - є безпідставними.

Оскільки ухвала суду в частині накладення арешту на майно відповідача постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування в означеній частині колегія суддів не вбачає.

Крім того, враховуючи, що відносно відповідача подано цивільний позов до суду та не закінчено провадження у справі, суд першої інстанції визнав за необхідне вжити такий захід забезпечення позову як заборону відповідачу ОСОБА_2 виїзду за кордон до вирішення даної цивільної справи по суті, посилаючись на норми ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, в'їзду в Україну громадян України».

Проте з вказаним висновком колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 151 ЦПК України, суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Однак обмеження відповідача у праві виїзду за межі України не передбачене ст. 152 ЦПК України як вид забезпечення позову, тому не може бути застосоване судом до відповідача ОСОБА_2

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Викладені обставини є порушенням норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, а тому ухвала суду від 26.07.2013 року в частині вжиття заходів забезпечення позову про тимчасове обмеження відповідача у праві виїзду за кордон підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви у цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2013 року - скасувати в частині заборони ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон України до вирішення даної цивільної справи по суті.

Постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні заяви позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 виїзду за кордон - відмовити.

В іншій частині ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді: