Постанова № 35745938, 02.12.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 грудня 2013 р. Справа № 802/4146/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Колос М.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: Афанасьєва О.Г., Кушнір А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1

до: військової частини А 2656 Міністерства оборони України

про: визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2656 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 124 від 25.03.2013 року його призначено на посаду начальника служби ракетно - артилерійського озброєння військової частини А 2656, де на даний час він проходить військову службу у званні майора. Наказом командира військової частини А 2656 № 77 від 22.04.2013 року його включено до списків особового складу даної військової частини та зараховано на всі види забезпечення. У зв'язку з переїздом до нового місця служби, а саме з м. Гайсин до м. Вінниці, він має право на одержання підйомної допомоги. 07.10.2013 року на його прохання відповідач видав довідку за № 2574, у якій зазначено, що сума належної йому до виплати підйомної допомоги становить 6 333, 00 грн. Проте, вказані кошти йому не можуть бути виплачені в загальному порядку, оскільки зупинено проведення платежів наданими платіжними дорученнями ГУ ДКС України у Вінницькій області. За таких обставин він вимушений звернутися за захистом своїх законних прав та інтересів до суду.

У судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги і надав пояснення згідно з наведеними в позовній заяві обґрунтуваннями. Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив та пояснив, що дійсно військова частина А 2656 заборгувала ОСОБА_1 підйомну допомогу у розмірі 6333,00 грн. за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб. Необхідні для цього кошти ще на початку лютого 2013 року були замовлені у фінансово-економічному управлінні Повітряних Сил Збройних Сил України та фактично одержані військовою частиною А 2656. Разом із тим, виплатити їх позивачу на даний час неможливо, оскільки рахунки військової частини заблоковані Державною казначейською службою України у зв'язку з виконанням рішень судів та інших органів в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року. Вважає, що вини військової частини А 2656 у невиплаті позивачу підйомної допомоги немає, а тому просить відмовити у задоволенні його позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є майором та проходить військову службу на посаді начальника служби ракетно - артилерійського озброєння військової частини А 2656 (м. Вінниця), куди прибув з військової частини А 3769 (м. Гайсин) відповідно до наказу командувача Повітряних Сил Збройних Сил України № 124 від 25.03.2013 року.

Згідно з наказом командира військової частини А 2656 № 77 від 22.04.2013 року його включено до списків особового складу частини та зараховано на всі види забезпечення. Починаючи з 22.04.2013 року ОСОБА_1 слід вважати таким, що прийняв справи та приступив до виконання обов'язків за посадою.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 3 ст. 9-1 цього Закону при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

В силу вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року № 332 "Про вдосконалення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби при переїзді на нове місце служби виплачуються підйомні у розмірі місячного грошового забезпечення і на кожного члена сім'ї - 50 процентів від місячного грошового забезпечення, що отримує військовослужбовець.

Згідно із п. 1, 4.1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України № 370 від 22.10.2001 року, тим офіцерам, які переїхали у зв'язку з призначенням на посади, підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення виплачується за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов'язків за посадою.

Крім того, пунктом 11 вказаної Інструкції передбачено, що на кожного члена сім'ї офіцера, що фактично переїхав для постійного проживання до нового місця служби виплачується підйомна допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, належного військовослужбовцю на день приїзду членів сім'ї до місця його служби. Підйомна допомога виплачується також на сім'ї військовослужбовців, які змінили місце проживання і переїхали у зв'язку зі службовими переміщеннями військовослужбовців не безпосередньо до нового місця їх служби, а до інших населених пунктів, розташованих поблизу місця служби військовослужбовців, де командуванням військових частин їм надана житлова площа або де вони тимчасово - до надання житлової площі - проживають на площі інших квартиронаймачів, а також тим, які переїхали для проживання в інші населені пункти у зв'язку з відсутністю житлової площі за новим місцем служби військовослужбовця.

У ході судового розгляду справи безспірно встановлено, що відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства позивач ОСОБА_1 у зв'язку з переїздом до нового місця військової служби має право на одержання підйомної допомоги у розмірі 6333,00 грн..

Наявність заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі повністю підтверджується матеріалами справи, а також визнається військовою частиною А 2656.

Як на причину невиконання свого обов'язку з виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги відповідач посилається на те, що його розрахункові рахунки заблоковані органами державної казначейської служби, що у свою чергу позбавляє можливості провести виплату належної позивачу допомоги, хоча необхідні для цього кошти наявні у військової частини.

Однак, на переконання суду, зазначена причина не може бути підставою для відмови у задоволення заявленого адміністративного позову, оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем законних прав військовослужбовця ОСОБА_1 внаслідок невиплати йому підйомної допомоги у розмірі 6 333,00 грн. і таке порушене право підлягає судовому захисту.

Також, вказана правова позиція висвітлена в ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року у справі № 802/1775/13-а за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 0549 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої підйомної допомоги.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 16 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а інших судових витрат у справі немає, з огляду на положення ст. 94 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2656 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 підйомної допомоги.

Стягнути з військової частини А 2656 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 07937980) на користь ОСОБА_1 невиплачену підйомну допомогу в сумі 6333 (шість тисяч триста тридцяти трьох) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович