Постанова № 35745859, 25.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року Справа № 811/3541/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Карпушева Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в М.Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 07.10.2013р. №34-о "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновити на роботі в Олександрійській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області;

- стягнути з Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області середній заробіток на користь позивача за час вимушеного прогулу з 08.10.2013р. до дня поновлення ОСОБА_1 на роботі;

- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 10000 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що оскаржуваний наказ Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 07.10.2013р. №34-о про звільнення її з посади головного державного податкового інспектора Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області є протиправним, оскільки відповідачем при прийнятті даного наказу порушено норми Кодексу законів про працю України. Зокрема, їй, у встановленому законодавством порядку, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із реорганізацією, не було запропоновано іншу роботу. Також, позивач зазначила, що відповідачем не враховано, що вона мала переважне право на залишення на роботі порівняно з іншими працівниками, оскільки у неї немає інших працівників в сім'ї з самостійним заробітком. Крім того, позивач посилалася на те, що неправомірним звільнення з посади, їй заподіяно моральну шкоду, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації її життя, створюють додаткові незручності, яку вона оцінює в 10000 грн..

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на те, що звільнення позивача з посади головного державного податкового інспектора Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області є законним. Оскільки, звільнення проведено після спливу двохмісячного строку з дня персонального попередження, тобто з дотриманням вимог ст. 492 Кодексу законів про працю України. Також, посилався на те, що, станом на 07.10.2013 року, у штатному розписі Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області були відсутні вакантні посади, що унеможливлювало переведення позивача на іншу посаду.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.05.2006р. позивача прийнято на роботу до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області та призначено на посаду старшого державного податкового інспектора юридичного відділу, про що свідчить копія наказу №20-о (а.с.70).

Згідно витягу з наказу Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №3-о від 04.04.2012р. ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного податкового інспектора юридичного відділу. (а.с.74)

Наказом начальника Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №34-о від 07.10.2013р. ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного податкового інспектора юридичного відділу у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с.76-77)

21.11.2013р. наказом Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №50-о до наказу Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 07.10.2013р. №34-0 „Про звільнення ОСОБА_1" внесено зміни, зокрема, п.1 даного наказу викладено у новій редакції: „Звільнити головного державного податкового інспектора юридичного відділу Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС ОСОБА_1 07 жовтня 2013 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, згідно п.1 ст.40 КЗпП України" (а.с.103).

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що 20.03.2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №229 „Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів". (а.с.33-34)

Даною постановою прийнято рішення про реорганізацію, шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів, територіальних органів Державної податкової служби, в тому числі, Олександрійську ОДПІ Кіровоградської області ДПС.

Відповідно до витягу з ЄДР, 12.09.2013 р. внесено запис про припинення юридичної особи - Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби. (а.с.50)

Згідно наказу ДПС України від 03.06.2013р. №24, з метою реалізації Постанови Кабінету Міністрів України №229 (а.с.35, 36), розпочато реорганізацію та 04.06.2013р. створено Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.39).

Наказом Міністерства доходів і зборів №120 від 22.05.2013р. затверджено чисельність працівників державних податкових інспекцій у районах, містах та спеціалізованих державних податкових інспекцій головних управлінь Міндоходів. (а.с.54) Так, відповідачу затвердили чисельність працівників - 67 осіб. (а.с.55)

Наказом Міністерства доходів і зборів №185 від 19.06.2013р. внесено зміни до наказу №120 від 22.05.2013р. в частині штатної чисельності працівників (а.с.57), та Олександрійській ОДПІ чисельність - 64 одиниці. (а.с.58-зв.)

Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт змін в організації виробництва і праці відповідача, зокрема, реорганізація Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС та приєднання її до Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, скорочення штатної чисельності працівників, змінами у їх складі за посадами, про що також свідчать організаційна структура від 21.12.2012р. у кількості 115 одиниць (а.с.51), тимчасова організаційна структура №1 від 13.06.2013р. - 67 одиниць (а.с.56) та організаційна структура від 03.10.2013р. та штатний розпис - 64 одиниці. (а.с.60, 61)

Так, підставами прийняття оскаржуваного наказу №34-о від 07.10.2013р. та наказу №50-0 від 21.11.2013р. є реорганізація та скорочення штатної чисельності Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС згідно п.1 ст.40 КЗпП України. (а.с.77, 103)

Відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначении строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату.

Частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення працівника у випадку реорганізації підприємства, установи, організації допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.3 ст.36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до статті 492 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Матеріали справи свідчать про те, що 17.06.2013 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією, зміною структури та скорочення штатної чисельності. (а.с.75) Але у даному попередженні відсутні записи у графах, які визначають дату наступного звільнення та пропозиції щодо переведення працівника на іншу посаду.

Тобто, доказів пропонування відповідачем позивачу іншої роботи одночасно з попередженням про звільнення, як це передбачено ст.492 КЗпП України, суду не надано.

До того ж, про заплановане скорочення чисельності та штату, зокрема те, що юридичний відділ виводиться із структури (а.с.59), в якому працювала ОСОБА_1, у встановленому порядку взагалі повідомлена не була. Разом з тим, у структурі новоствореної юридичної особи залишилась посада спеціаліста з питань юридичної роботи.

Суд погоджується з доводами позивача, що письмове попередження від 17.06.2013р. про вивільнення у зв'язку з реорганізацією, не можна вважати належним попередженням, яке повинно було передувати її звільненню у зв'язку зі скороченням штату, оскільки жоден з наведених у ньому нормативних актів не передбачав скорочення посади, яку вона займала, та не міг бути підставою для її звільнення у зв'язку зі скороченням штату.

Так, суд враховує, що відбулись зміни в організації виробництва та праці, скорочення штатної чисельності, однак, як зазначала позивачка в судовому засіданні, вона згодна була працювати на будь-якій посаді, однак жодної їй запропоновано не було та повідомлено, що вона за своїм віком не може конкурувати з молодшими працівниками.

Представник відповідача в судовому засіданні, зазначав, що при звільненні позивача враховувалися усі обставини, також передбачені ч.2 ст.492 КЗпП України. При цьому зазначив, що працівники, яких переведено до Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, деякі раніше займали вищі посади, інші мають більш тривалий стаж роботи, інші виконували ті ж самі функції, які до реорганізації.

Воднораз, позивачка зазначала, що порівняно з працівниками, які були переведені, мала більшу кваліфікацію та тривалий стаж роботи, тому на її думку, відповідачем порушено вимоги 492 КЗпП України в частині того, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначала, що вона має повну вищу освіту, за спеціальністю правознавство, кваліфікація юрист, безперервний стаж роботи в органах податкової служби більш як 7 років, постійно підвищувала кваліфікацію, отримала грамоту. До того ж, вона є особою, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком. (а.с.13, 80, 90)

Таким чином, відповідачем не надано суду доказів, що ці всі обставини були враховані при звільненні позивача в зв'язку зі скороченням чисельності чи штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва, та не враховано переважне право позивача на залишення на роботі порівняно з іншими працівниками.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Тобто, навіть у випадку ліквідації установи, а не припинення установи з утворенням установи-правонаступника, як у даному випадку, роботодавець зобов'язаний працевлаштувати звільненого працівника.

Дане зобов'язання Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області не виконано, що призвело до порушення трудових гарантій позивача як працівника, передбачених Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.10.2011р. справа №21-237а11, від 20.05.2011 р. по справі к-44928/09-с та від 02.08.2011 р. К-26441/09.

У постанові №6-45цс11 від 07.11.11 Верховний Суд України відзначив, що звільнення працівника на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України вважається законним, якщо до звільнення працівнику було запропоновано вакантні посади, що відповідали його спеціальності та кваліфікації.

Частиною 2 статті 161 КАС України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного наказу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність наказу Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області „Про звільнення ОСОБА_1" від 07.10.2013р. №34-о.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що з наказом №50-о від 21.11.2013р. позивача взагалі не було ознайомлено.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.92 №9, працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При цьому закон пов'язує неможливість поновлення працівника на роботі лише з ліквідацією підприємства, установи, організації, про що зазначено у статті 240-1 КЗпП України.

Так, як установлено судом, у ході реорганізації Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відбулося правонаступництво - перехід його прав та обов'язків до Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, причому не тільки в частині майна і майнових прав та обов'язків, а й у трудових відносинах.

За таких обставин, суд з метою повного захисту прав та інтересів позивача вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21.11.2013р. №50-о „Про внесення змін до наказу Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 07.10.2013р. №34-о „Про звільнення ОСОБА_1", а позов в частині поновлення на роботі підлягає частковому задоволенню, шляхом поновлення ОСОБА_1 в Олександрійській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на посаді головного державного податкового інспектора з 08.10.2013 року.

У відповідності до ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. „Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Визначаючи середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, суд виходить із приписів Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі за текстом - Постанова №100).

Відповідно до п.1 Постанови №100 розрахунок компенсації за час вимушеного прогулу проводиться із обчислення середньої заробітної плати.

Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі за текстом - Порядок №100) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Позивача звільнено 07.10.2013 року, отже період обчислення середньомісячної заробітної плати визначатиметься за серпень-вересень 2013 року.

Згідно п.3 Постанови №100 до розрахунку включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Згідно довідки Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області №2263/10/05-038 від 19.11.2013р. середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 153,56 грн. (а.с.105)

Враховуючи положення листа Міністерства праці та соціальної політики України №9050/0/14-12/13 від 21.08.2012 "Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2013 рік" кількість робочих днів, які можна вважати вимушеним прогулом позивача за період з 08.10.2013р. по 25.11.2013р. становить: у жовтні 2013 року - 18 робочих днів; у листопаді 2013 року - 17 робочих днів.

Таким чином, кількість днів вимушеного прогулу позивача за період з 08.10.2013р. по 25.11.2013р. становить - 35 днів.

Враховуючи викладене, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 5374,60 грн. (153,56 грн. х 35 днів = 5374,60 грн.), які підлягають стягненню з Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів наявності такої шкоди, зокрема, заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також позивач не зміг пояснити, з чого він виходить, визначаючи розмір такої шкоди.

Постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, у відповідності до ч.1 ст.256 КАС України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області „Про звільнення ОСОБА_1" від 07.10.2013р. №34-о.

Визнати протиправним та скасувати наказ Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 21.11.2013р. №50-о „Про внесення змін до наказу Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 07.10.2013р. №34-о „Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного податкового інспектора Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області з 08.10.2013 року.

Стягнути з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5374,60 грн..

Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3224,76 грн. підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 29.11.2013 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М.Кармазина