Постанова № 35745201, 19.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року Справа № 811/3192/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючого: судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Моргунової Т.О.,

відповідача - Король Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євростенд-Груп" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 року №0001012250, №0001022250, 0001032250 та від 06.09.2013р. №0000762206, №0000782206, №0000772206.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилався на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ та витрат по операціям з ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор", ТОВ "НК "Петрол Україна", ТОВ "Вендо" за квітень - листопад 2012 року, в рамках укладених угод, які є нікчемними. Оскільки, правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Також зазначав, що первинні бухгалтерські документи складено належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства на виконання укладених договорів. Крім того, посилався на те, що акти перевірки податкового органу не можуть бути належними та беззаперечними доказами безтоварності чи нікчемності господарських операцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного податкового законодавства України. Оскільки, договори, укладено позивачем з ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор", ТОВ "НК "Петрол Україна", ТОВ "Вендо" за квітень - листопад 2012 року, без наміру створення правових наслідків. Також зазначав, що позивачем порушено вимоги ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пп.135.2, 135.4 ст.135, п.138.2, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 144012 грн., п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 132357 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість листопад 2012р. у розмірі 4796 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євростенд-Груп" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 10.01.2011р., про що свідчить довідка з ЄДРПОУ (т.1 а.с.135), та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області як платник податків.

Судом встановлено, що Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС на підставі наказу №1004 від 13.05.2013р. (т.3 а.с.33) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор" з 01.04.2012р. по 30.06.2012р., ТОВ "НК "Петрол Україна" з 01.07.2012р. по 31.08.2012р., ТОВ "Вендо" з 01.09.2012р. по 30.11.2012р., за результатами якої складено акт №68/22-5/37503032 від 16.05.2013р. (т.1 а.с.21-49)

Відповідно до даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

ст.ст.203, 215, 216, 628 Цивільного кодексу України, в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

пп.135.2, 135.4 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено дохід на загальну суму 639259 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012 року в сумі 87051 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 134013 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 418195 грн.;

п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати на загальну суму 685772 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012 року в сумі 124610 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 135167 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 425995 грн.;

п.п.138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 9768 грн., у т.ч. за 2 квартал 2012 року в сумі 7887 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 243 грн., за 4 квартал 2012 року в сумі 1638 грн.;

п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено податкові зобов'язання на загальну суму 127851 грн., у т.ч. за квітень 2012р. - 13130 грн., травень 2012р. - 2968 грн., червень 2012р. - 1312 грн., липень 2012р. - 1483 грн., серпень 2012р. - 16500 грн., вересень 2012р. - 8819 грн., жовтень 2012р. - 26684 грн., листопад 2012р. - 56955 грн.;

п.п.198.3 198.6, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого безпідставно завищено податковий кредит на загальну суму 137153 грн., у т.ч. за квітень 2012р. - 12865 грн., травень 2012р. - 2968 грн., червень 2012р. - 9088 грн., липень 2012р. - 2150 грн., серпень 2012р. - 16183 грн., вересень 2012р. - 8700 грн., жовтень 2012р. - 26376 грн., листопад 2012р. - 58823 грн.;

п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 8443 грн., у т.ч. за червень 2012р. - 7776 грн., липень 2012р. - 667 грн.;

та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 1868 грн., у т.ч. за листопад 2012р. - 1868 грн..

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2013 року:

0001032250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 12210 грн., у тому числі за основним платежем - 9768 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2442 грн. (т.1 а.с.15);

№0001012250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10554 грн., у тому числі 8443 грн. - за основним платежем та 2111 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.13);

№0001022250, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012р. у розмірі 1868 грн. (т.1 а.с.14).

Позивач, не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (т.1 а.с.111-115).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 29.08.2013р. №2043/10/10-208 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

При цьому, Головним управлінням Міндоходів у Кіровоградській області збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 123914 грн. і 30978 грн. штрафної (фінансової) санкції; зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2928 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 134244 грн. і 33561 грн. штрафної (фінансової) санкції (т.1 а.с.121-124).

У зв'язку з чим, Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013р.:

№0000772206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 167805 грн., у тому числі за основним платежем - 134244 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33561 грн. (т.1 а.с.18);

№0000762206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 154892 грн., у тому числі 123914 грн. - за основним платежем та 30978 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.16);

№0000782206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012р. у розмірі 2928 грн. (т.1 а.с.17).

Крім того, позивачем подано скаргу до Міндоходів і зборів України. (т.1 а.с.116-120)

Рішенням Міндоходів і зборів України від 24.09.2013р. №11839/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення. (т.1 а.с.130-133)

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор", ТОВ "НК "Петрол Україна", ТОВ "Вендо".

Так, між позивачем (Покупець) та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" (Постачальник) укладено договір поставки №2/4 від 02.04.2012р., згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник - прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, товар, визначений у специфікаціях. (т.1 а.с.50, 51-52)

Факти отримання позивачем від ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" товару згідно вищезазначеного договору підтверджуються: податковими накладними (т.1 а.с.60-62), видатковими накладними (т.1 а.с.57-59), рахунками-фактурами (т.1 а.с.53-55) .

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2012р. у розмірі 12865,40 грн., травень 2012р. - 2968,10 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача та про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками та реєстри отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.218-225, 226-232)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" вартість отриманих товарів, що підтверджується платіжним дорученням та випискою по рахунку з банку. (т.3 а.с.121, 126).

Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначав, що між ТОВ "Євростенд-Груп" та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" існує заборгованість на 20001 грн., надавши до суду укладену додаткову угоду №1 від 06.09.2012р. до договору поставки №2/4 від 02.04.2012р., відповідно до якої в зв'язку з неможливістю провести розрахунок в строки визначені у п.2.2 договору, в забезпечення заборгованості ТОВ "Євростенд-Груп" надає ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД" простий вексель на суму 20001 грн.. (т.3 а.с.136-138)

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат 2 кварталу у розмірі 79167,50 грн., про що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Також, між позивачем та ТОВ "Дайкор" укладено договір поставки №1/6 від 01.06.2012р., згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник - прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, товар, визначений у специфікаціях. (т.1 а.с.63, 64)

Факти отримання позивачем від ТОВ "Дайкор" товару згідно вищезазначеного договору підтверджуються: податковою накладною (т.1 а.с.66-67), видатковою накладною (т.1 а.с.65).

Вищезазначену податкову накладну позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2012р. у розмірі 9088,44 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача та про що свідчить податкова декларація з ПДВ з додатками та реєстр отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.210-217)

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат 2 кварталу у розмірі 45442,20 грн..

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що між ТОВ "Євростенд-Груп" та ТОВ "Дайкор" існує заборгованість на повну суму поставки. При цьому, надав до суду укладену додаткову угоду №1 від 06.09.2012р. до договору поставки №1/6 від 01.06.2012р., відповідно до якої в зв'язку з неможливістю провести розрахунок в строки визначені у п.2.2 договору, в забезпечення заборгованості ТОВ "Євростенд-Груп" надає ТОВ "Дайкор" простий вексель на суму 54530,64 грн.. (т.3 а.с.133-135)

Крім того, між позивачем та ТОВ "НК "Петрол Україна" укладено договір поставки №37 від 02.07.2012р., згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник - прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, товар, визначений у специфікаціях. (т.1 а.с.68, 69)

Факти отримання позивачем від ТОВ "НК "Петрол Україна" товару згідно вищезазначеного договору підтверджуються: податковими накладними (т.1 а.с.76-78), видатковими накладними (т.1 а.с.70-72), рахунками-фактурами (т.1 а.с.73-75) .

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за липень 2012р. на суму 2150,10 грн., серпень 2012р. - 16183,23 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача.

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат 3 кварталу 2012р. у розмірі 91666,67 грн..

Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що між ТОВ "Євростенд-Груп" (Первісний боржник), ТОВ "Приємна пропозиція" (Новий боржник) та ТОВ "НК "Петрол Україна" (Кредитор) укладено договір №14 від 15.11.2012р. про переведення боргу, відповідно до умов якого цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони - Первісного боржника у зобов'язанні, що виникає із договору №37 від 02.07.2012р., укладеного між Первісним боржником та Кредитором. (т.3 а.с.129, 130)

Між ТОВ "Євростенд-Груп" та ТОВ "Вендо" укладено договір поставки №92 від 03.09.2012р., згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Замовник - прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, товар, визначений у специфікаціях. (т.1 а.с.79, 80-82)

Факти отримання позивачем від ТОВ "Вендо" товару згідно вищезазначеного договору підтверджуються: податковими накладними (т.1 а.с.83-92), видатковими накладними (т.1 а.с.93-102), рахунками-фактурами (т.1 а.с.103-110).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2012р. у розмірі 8700 грн., жовтень 2012р. - 26376 грн., листопад 2012р. - 58823 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки позивача та про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками та реєстри отриманих та виданих податкових накладних. (т.1 а.с.164-194)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Вендо" вартість отриманих товарів, що підтверджується платіжним дорученням та випискою по рахунку з банку. (т.3 а.с.117-120, 123-125).

Витрати, понесені позивачем на придбання товару у даного контрагента, позивачем віднесено до складу витрат 4 кварталу 2012р. у розмірі 425995 грн..

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі за текстом ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, за своїм змістом наведені норми передбачають як підставу для не включення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Тобто, необхідною умовою для включення витрат до витрат підприємства, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи наявність документального та реального підтвердження виконання операцій між позивачем та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор", ТОВ "НК "Петрол Україна", ТОВ "Вендо" наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат - витрати на придбання товарів у вказаних кнтрагентів. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013р. №0001032250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 12210 грн., у тому числі за основним платежем - 9768 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2442 грн., та від 06.09.2013р. №0000772206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 167805 грн., у тому числі за основним платежем - 134244 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33561 грн..

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.1,2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор", ТОВ "НК "Петрол Україна", ТОВ "Вендо" також слідує, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договорів сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, на підтвердження використання отриманих товарів від ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор", ТОВ "НК "Петрол Україна", ТОВ "Вендо" у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які підтверджують факт подальшого використання даних товарів, а саме: норми витрат матеріалів, договори поставки, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, виписки по рахунку з банку. (т.1 а.с.233-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-28)

Представник позивача у судовому засіданні зазначав, що товар доставлявся до місцезнаходження ТОВ "Євростенд-Груп" силами контрагентів. Суд зазначає, що законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток підприємств. Тому, за наявності передбачених Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, відсутність у даному випадку товарно-транспортних накладних суд не розглядає як доказ безтоварності господарської операції позивача та його контрагентів.

До того ж, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор", ТОВ "НК "Петрол Україна", ТОВ "Вендо" товарів, згідно вищезазначених договорів, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ до податкового кредиту.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор", ТОВ "НК "Петрол Україна", ТОВ "Вендо" є нікчемними. Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були та є зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та на час господарських взаємовідносин були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с.140-143).

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори, укладені між позивачем та ТОВ "Бізнесстандарт ЛТД", ТОВ "Дайкор", ТОВ "НК "Петрол Україна", ТОВ "Вендо", є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, таким чином вони є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, суд зазначає, що даний акт перевірки ґрунтується лише на відомостях, викладених в актах перевірки контрагентів позивача по ланцюгам постачання.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних функцій контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу (податкової інспекції) самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст.ст.19-1, 20 Податкового кодексу України, відповідно до яких контролюючим органам не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням відповідача та повністю спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу витрат та податкового кредиту при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2013 року №0001012250, №0001022250, 0001032250 та Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області податкових повідомлень-рішень від 06 вересня 2013 року №0000762206, №0000782206, №0000772206.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 2294 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОв "Євростенд-Груп".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 30 травня 2013 року №0001012250, №0001022250, 0001032250.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 06 вересня 2013 року №0000762206, №0000782206, №0000772206.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Євростенд-Груп" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2294 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 25.11.2013 р.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина