Постанова № 35745160, 07.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року Справа № 811/3105/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі

головуючого: судді Кармазиної Т.М.,

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача - Іванова С.І.,

відповідача - Гнєзділова Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 15 липня 2013 року №311231502 та №411231502.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України. Зокрема, посилався на протиправність висновків відповідача в акті перевірки щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс", ПП „777-Наталі" в рамках укладених угод, які є нікчемними. Оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Також зазначав, що при укладенні правочинів з контрагентами, позивач витребовував у останніх статутні документи для встановлення правомочності укладання з їх сторони правочинів. Крім того, посилався на те, що на час здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, останні були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво платника ПДВ.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України. Оскільки, договори, укладено позивачем з ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс", ПП „777-Наталі" без наміру створення правових наслідків. Також зазначав, що позивачем порушено вимоги п.п.198.1, 198.4 ст.198, п.200.1 ст.200, п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.18 декларації з ПДВ) за листопад 2012 року в сумі 2849049 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту (ряд.19 декларації з ПДВ) за грудень 2012 року на суму 91398 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство „Креатив" зареєстровано як юридична особа 06.10.2000р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ як платник податків. (т.1 а.с.39)

Судом встановлено, що Кіровоградською ОДПІ на підставі наказів №1306 від 01.07.2013р. та №174 від 03.07.2013р. (т.3 а.с.106, 112) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за листопад та грудень 2012р., за результатами якої складено акт №4/11-23-15-02/31146251 від 05.07.2013р. (т.1 а.с.10-35)

Відповідно до даного акту, перевіркою встановлено порушення ПрАТ „Креатив" п.п.198.1, 198.4 ст.198, п.200.1 ст.200, п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.18) декларації з ПДВ за листопад 2012 року в сумі ПДВ 2849049 грн. та завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (ряд.19) декларації з ПДВ за грудень 2012 року на суму ПДВ 91398 грн..

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15 липня 2013 року:

- №311231502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012р. у розмірі 91398 грн. (т.1 а.с.36).

- №411231502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4273574 грн., у т.ч. за основним платежем - 2849049 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1424525 грн. (т.1 а.с.37).

Судом встановлено, що 01.10.2012р. між ПрАТ „Креатив" (Замовник) та ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс" (Виконавець) укладено договір підряду №5, згідно якого Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати монтаж автоматичної пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість (т.1 а.с.58-60)

Факти отримання позивачем від ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс" вищезазначених робіт згідно даного договору підтверджуються: податковими накладними (т.1 а.с.51, 53, 55).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2012р. на суму ПДВ - 32455,91 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки останнього.

Позивачем за отримані роботи, перераховано на розрахунковий рахунок ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс" вартість отриманих робіт, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.52, 54, 56, 57).

Крім того, 12.10.2012р., 22.10.2012р., 26.10.2012р., 01.11.2012р., 13.11.2012р. між ПрАТ „Креатив" (Покупець) та ПП „777-Наталі" (Продавець) укладено договори поставки №С12-335, №С12-392, №С12-463, №С12-484, №С12-619, відповідно до умов яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти й оплатити, відповідно до умов даного договору, насіння соняшнику урожаю 2012 року (т.1 а.с.71-85).

Факти отримання позивачем від ПП „777-Наталі" вищезазначеного товару згідно договорів підтверджуються: видатковими накладними (т.1 а.с.86-118); податковими накладними та розрахунками коригування (т.1 а.с.119-209); товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.211-250, т.2 а.с.1-196).

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2012 р. в розмірі ПДВ 2816592,50 грн. (з урахуванням розрахунку коригування, відображеного в податковій декларації за грудень 2012р.) та за грудень 2012р. на суму ПДВ - 91398,34 грн., що встановлено податковим органом під час перевірки ПрАТ „Креатив".

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахунковий рахунок ПП „777-Наталі" вартість отриманого товару, що підтверджується платіжним дорученням (т.1 а.с.210).

Відповідно до пп.14.1.179, 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отримані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.ч.12 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

До того ж, з аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс", ПП „777-Наталі" також слідує, що позивачем дотримано всіх вимог закону, пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Так, суд враховує, що одним із основних видів діяльності позивача є виробництво олії та тваринних жирів. (т.1 а.с.39) У останнього в наявності виробничі потужності, технічні та технологічні можливості для здійснення господарських операцій щодо придбання, зберігання товару та його переробки, про що свідчать договори оренди майна (т.3 а.с.150-176, 215-220), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.3 а.с.177-185) та оборотно-сальдова відомість по рахункам 103, 104, 106, 109 «Необоротні активи» (т.3 а.с.186-214)

До того ж, отриманий від ПП „777-Наталі" товар - насіння соняшника, одна частина, була використана для виготовлення олії, інша ще станом на липень 2013 року знаходилася на складах ПрАТ „Креатив", про що зазначав представник позивача в судовому засіданні, надавши бухгалтерську довідку. (т.4 а.с.26, 27)

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Так, однією з умов, укладених позивачем з ПП „777-Наталі" договорів, є те, що останній гарантував що він є сільськогосподарським товаровиробником відповідно до п.14.1.235 Податкового кодексу України. Товар, що є предметом поставки за даними договорами вироблений (вирощений) безпосередньо Продавцем і належить до категорії товарів, визначених п.14.1.234 Податкового кодексу України. Товар, який є предметом договорів, на момент його поставки Покупцю (позивачу), є власністю Продавця та не обтяжений правами на нього зі сторони третіх осіб та державних органів. Умови оплати товару - 100% передплата.

Одним із основних видів діяльності ПП „777-Наталі" є вирощування зернових та технічних культур. На час фінансово-господарських взаємовідносин позивача з даною юридичною особою, остання мала свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. (т.3 а.с.221). Також згідно довідки Долинської МДПІ, ПП „777-Наталі" у 2012 році є платником фіксованого сільськогосподарського податку. (т.3 а.с.222)

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача, як доказ на підтвердження нікчемності угод, а саме: ПП „777-Наталі" не має в достатній кількості земель сільськогосподарського призначення для вирощування соняшника на 2816592,5 грн.. Так, ПП „777-Наталі" для виконання умов договору необхідно - 39 років.

Відповідно до форми 4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012р.», поданої ПП „777-Наталі", площа на якій посіяно соняшник становить 2620,94 га. (т.3 а.с.225-228). Згідно форми №29-сг «Збір урожаю сільськогосподарських культур на 01 грудня 2012 року» посівна площа соняшника 2621 га, одержано врожаю 117945ц. (а.с.229-230).

При цьому суд зазначає, що кількість земельних ділянок, а також врожайність від здійснюваної на них діяльності, є суто оціночним поняттям, адже ці показники не є сталими та можуть змінюватися протягом часу в залежності від багатьох факторів. А тому, висновки відповідача є його суб'єктивною точкою зору, яка не ґрунтується на нормах чинного законодавства та, з об'єктивних причин не може слугувати для будь-яких висновків щодо можливості та результативності здійснення діяльності сільськгосподарським товаровиробником, в даному випадку ПП „777-Наталі".

ПП „777-Наталі" є сільськогосподарським товаровиробником і відповідно відобразило суми ПДВ в отриманих авансах за поставку сільськогосподарської продукції власного виробництва у спеціальних деклараціях з ПДВ. Тобто, ПДВ з вказаних сум до державного бюджету не надійшов.

ПП „777-Наталі" є сільськогосподарським підприємством, яким обрано спеціальний режим оподаткування, що не заперечується та не спростовується відповідачем.

Відповідно до п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.5 ст.209 Податкового кодексу України встановлено, платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, законодавець жодним чином не обмежує право платника податків, в даному випадку позивача по справі, на можливість формування податкового кредиту та від'ємного значення з ПДВ, на підставі податкових накладних виписаних сільськогосподарським підприємством.

Крім того, щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс", суд зазначає, що останнім на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ПрАТ „Креатив", надано первинні бухгалтерські документи. (т.3 а.с.10-62)

Також, суд враховує, що позивачем надано докази щодо правосуб'єктності ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс", яка виконувала для позивача роботи з монтажу автоматичної пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу, а саме: дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, ліцензія Державного департаменту пожежної безпеки МНС України, ліцензія щодо здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т.1 а.с.64, 65, 66-67)

До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.2011р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс", ПП „777-Наталі" товару та робіт, згідно вищезазначених договорів, підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даним контрагентам ПДВ до податкового кредиту у листопаді та грудні 2012 р..

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс" і ПП „777-Наталі" є нікчемними. Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були та є зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з ЄДР (т.1 а.с.41-42) та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, а ПП „777-Наталі" сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори поставки №С12-335, №С12-392, №С12-463, №С12-484, №С12-619 між ПрАТ „Креатив" та ПП „777-Наталі", а також договір підряду №5 між ПрАТ „Креатив" та ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс" є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, тобто є таким, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України. До того ж, суд зазначає, що в основу акту перевірки та висновків наведених у ньому та на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, покладено лише співставлення відомостей в розрізі контрагентів позивача та відомості, викладені в актах перевірки ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс", ПП „777-Наталі" по ланцюгам постачання. (т.3 а.с.115-124, 125-131)

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

До того ж, суд зазначає що відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочину між позивачем та контрагентом не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладений ним правочин з зазначеним контрагентом не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, надання послуг, виконання робіт, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Також відповідачем не наведено доказів, які свідчили б, що договори, сторонами яких є позивач та ПП „Компанія Будпромсервіс - Плюс", ПП „777-Наталі", укладено з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме відповідачем не доведено правомірність зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012р. на суму 91398 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4273574 грн., у т.ч. за основним платежем - 2849049 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1424525 грн..

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ оскаржуваних оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 2294 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ПрАТ „Креатив".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 15 липня 2013 року №311231502 та №411231502.

Присудити Приватному акціонерному товариству "Креатив" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2294 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено - 12.11.2013 р.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина