Постанова № 35745035, 14.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 р. Справа № 623/2488/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25.07.2013р. по справі № 623/2488/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області , Ізюмського управління Державної казначейської служби України Харківської області треті особи Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області

про визнання противоправними дій і бездіяльності органів владних повноважень,

ВСТАНОВИЛА:

10.07.2013 року, ОСОБА_1 (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області (далі - відповідач), Ізюмського управління Державної казначейської служби Харківської області (далі - відповідач-1), третя особи - Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області, в якому просить, визнати протиправною бездіяльність, зобов'язати вчинити певні дії.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25.07.2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 липня 2013 року скасувати та постановити нову постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про виконавче провадження», фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.08.2011 року було зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради Харківської області здійснити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та забезпечити відповідні виплати, з урахуванням виплаченої суми допомоги на оздоровлення за 2010 рік.

23.01.2013 року виконавчий лист про примусове виконання згаданого вище рішення був повторно направлений для примусового виконання до відповідача, та відповідачем була ухвалена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по виконавчому провадженню ВП №36133937.

Державним виконавцем було направлено до боржника запит про надання підтвердження про проведення перерахунку, нарахуванню та виплати грошових коштів по даному виконавчому документу.

29.01.2013 року боржником було направлено на адресу відповідача лист про здійснення перерахунку допомоги і не здійснення виплат у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.

26.06.2013 року відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по виконавчому провадженню №36133937.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2013 року винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", своєчасно та з урахуванням усіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом виданого Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, зазначена постанова винесена на підставі п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 11 ч.1 виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документу до суду, який видав виконавчий документ, на підставах, передбачених ст. 76 ч. 3 цього ж Закону.

Також відповідно до п. 11 ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Крім того згідно ч. 3 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до нього штрафні санкції та інші заходи, передбачені ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду, що його видав.

Колегія суддів зазначає, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" містить вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, а саме:

- визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

- визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

- смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

- скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

- письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

- закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;

- фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

- направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

- якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

- непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Колегія суддів зауважує про те, що виконавчим органом не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження ", спрямовані на виконання рішення суду, а саме не з'ясовано причини невиконання рішення боржником, не направлено відповідні запити про наявність грошових коштів на рахунках боржника.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про протиправність та необґрунтованість доводів Управління праці та соціального захисту Ізюмської міської ради Харківської області на неможливість виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів на підставі наступного.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Жовнер проти України" державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Крім того, враховуючи практику Європейського суду з прав людини невиконання рішення суду у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до зазначеної Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при винесені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови відповідача від 26.06.2013 року по виконавчому провадженняю ВП № 36133937.

про закінчення виконавчого провадження, з прийняттям нової постанови про задоволення даної частини позовних вимог.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийнято та вчинено не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Стосовно частини позовних вимог про зобов'язання вчинити дії по виконанню виконавчого провадження, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Згідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

За наявності обставин, передбачених частиною шостою статті 79 цього Закону, виконавче провадження підлягає відновленню у триденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Аналізуючи наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів дійшла до висновку про те, що питання поновлення виконавчого провадження після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження віднесені до повноважень відповідача, тому суд позбавлений можливості вирішувати дані питання.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п. 3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25.07.2013 р. по справі №623/2488/13-а скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною постанови Відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 26.06.2013 року про повернення виконавчого документу по виконавчому провадженню ВП №36133937.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправною постанову Відділу державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 26.06.2013 року про повернення виконавчого документу по виконавчому провадженню ВП №36133937.

В іншій частині постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25.07.2013 р. по справі №623/2488/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Кононенко З.О. Бондар В.О.

Повний текст постанови виготовлений 18.10.2013 р.