Постанова № 35744184, 05.11.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 807/1913/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

з участю сторін;

представника позивача - Попюк М.І.,

представників відповідача - Сакалош Ю.Ю., Борсенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Моді" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моді» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

25 липня 2013 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду, яка занесена до журналу судових засідань, у зв'язку з реорганізацією Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області та на підставі ст.55 КАС України, судом у порядку правонаступництва проведено заміну відповідача на Ужгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (надалі - Ужгородська ОДПІ) (Т.1 а.с.128-129).

Позов мотивовано тим, що службовими особами Ужгородської МДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Моді» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, за наслідками якої 26.12.2012 року складено акт №1691/22-00/33705773 (далі-акт перевірки), в якому зазначено про порушення Товариством пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, абз.«г» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.153.2.2 п.153.2 п.153, п.189.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), пп.1.20.51 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року №335/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98479 грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми нарахування податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 149132 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року в розмірі 4532 грн. На підставі вищевказаного акту відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення №000006/22-0/33705773, №000007/22-0/33705773, №000008/22-0/33705773. Однак, з вищезазначеним висновком податкового органу позивач не погоджується, вважає прийняті податкові повідомленні-рішення відповідача незаконними та необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню оскільки ним виконані усі вимоги Податкового кодексу України щодо формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Понесені Товариством витрати напряму пов'язані з його господарською діяльністю, господарські операції оформлені належним чином, у тому числі із складання договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, а отже позивач правомірно формував податковий кредит та включав до складу витрат суми, сплачені за отримані послуги. Позивач зазначає, що всупереч визначеним законом функціям, вийшовши за межі прав, наданих ст.20 ПК України, відповідач втрутився у господарську діяльність позивача та намагається її регулювати шляхом примушення останнього вступати у договірні відносини на певних умовах.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві та додатково поданих поясненнях, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача під час судового розгляду позовні вимоги не визнали з мотивів, викладених у запереченнях на адміністративний позов (Т.1а.с. 119-125) та додаткових поясненнях (Т 1 а.с. 134-135), зокрема пояснивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та законними, оскільки понесені позивачем втрати не пов'язані з його господарською діяльністю, а самі витрати на маркетингові, рекламні та інші послуги пов'язані з товаром, право власності на яке перейшло від відповідача до його покупців до моменту понесення таких витрат. За наведених обставин представники відповідача просили відмовити в задоволені позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про підставність адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що службовими особами Ужгородської МДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Моді» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, якою встановлено порушення ТОВ «Моді» пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, абз.«г» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.153.2.2 п.153.2 п.153, п.189.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), пп.1.20.51 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року №335/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98479 грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми нарахування податку на додану вартість за перевіряємий період, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 149132 грн. та завищення залишку від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року в розмірі 4532 грн.

За результатами вищевказаної перевірки був складений акт перевірки №1691/22-00/33705773 від 26.12.2012 року (Т.1 а.с.9-42).

На підставі Акту перевірки, Ужгородською МДПІ 14.01.2013 року були прийняті податкові повідомлення рішення: №000006/22-0/33705773, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 8367 грн. (Т.1 а.с.87); №000007/22-0/33705773, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 149312 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 37329 грн. (Т.1 а.с.89); №000008/22-0/33705773, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 4532 грн. (Т.1 а.с.91).

Як встановлено в судовому засіданні вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені у адміністративному порядку до Державної податкової служби у Закарпатській області та Державної податкової служби України. У задоволенні скарг відмовлено, зокрема рішенням МДЗ України від 14.05.2013 року №2443/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарг (Т.1 а.с.92-96).

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з частиною 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і у статті 21 пункті 21.1 ПК України, а саме посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено в судовому засіданні, завищення Товариством валових витрат на суму 36378 грн. та відповідне донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 8367 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №000006/22-0/33705773 пов'язано з витратами, понесеними у зв'язку з оплатою товариством маркетингових та рекламних послуг на підставі договорів про надання маркетингових та інших послуг.

Судом встановлено, що проведеною Ужгородською МДПІ перевіркою встановлено, порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на 153844 грн. та донараховано податку на додану вартість на суму 149132 грн. (податкове повідомлення-рішення №000007/22-0/33705773) та зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 4532 грн. (податкове повідомлення-рішення №000008/22-0/33705773). Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ТОВ «Моді» безпідставно включало до складу податкового кредиту податок на додану вартість, який сформовано по податкових накладних, виписаних на підставі актів виконаних робіт щодо надання маркетингових послуг.

Відповідно до пп. 14.1.36.п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витратами визнаються сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом «г» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів віднесені до інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до переконання, що законодавець не ставить в залежність право платника на віднесення витрат на маркетинг до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування від визначення сторонами договорів поставки моменту переходу права власності на товар. В свою чергу право на формування податкового кредиту залежить від нарахування (сплати) вартості послуг по операціям з придбання таких послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В ході судового розгляду справи представником позивача надано суду копії первинних документів якими підтверджено в повній мірі суми валових витрат понесених позивачем під час здійснення господарської діяльності за період який охоплений перевіркою а саме: договорами про надання послуг пов'язаних безпосередньо з продажем товарів, угодами, актами прийому-передачі робіт, послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.1 а.с.174-249, Т.2 а.с.1-250, Т.3 а.с.1-250, Т.4 а.с.1-92).

Крім того, договорами поставки передбачено право покупців повернути товар в разі якщо товар виявився неліквідним, тобто якщо процент його реалізації на протязі одного календарного місяця з моменту поставки складає менше або дорівнює 20% від поставленої партії або якщо кількість проданого товару в торгівельних мережах покупців за результатами звітного періоду менше встановленого сторонами договорів плану продажів.

Під час судового засідання представник позивача пояснив, що обсяг реалізації товарів залежить від місця його розташування в торгівельних приміщеннях, його оформлення та викладки на полицях, проведення рекламних акцій та компаній. Таким чином, товариство прямо зацікавлено в повній реалізації покупцями товарів (неповернення товарів), внаслідок чого витрати на маркетинг та рекламу є виправданими з економічної точки зору та підлягають включенню до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Як встановлено судом під час розгляду справи, що єдиним видом господарської діяльності, що здійснює позивач є торгівля продукцією під торговою маркою «Mogyi». При цьому, позивач є єдиним суб'єктом господарювання, який реалізує на території України продукцію вказаної торгової марки. Таким чином, саме позивач є єдиною особою зацікавленою в збуті цієї продукції з метою отримання прибутку, а відтак і укладання договорів маркетингових та рекламних послуг.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про безпідставність збільшення податковим органом сум грошових зобов'язань відповідача з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій, та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями Ужгородської МДПІ від 14.01.2013 року №000006/22-0/33705773, №000007/22-0/33705773, №000008/22-0/33705773.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності збільшення суми грошового зобов'язання відповідача з податку на прибуток підприємств на 8367 грн., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 149312 грн. з відповідним застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на 4532 грн.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 469 від 27.05.2013 року), судові витрати у розмірі 34,41 грн. та платіжне доручення № 482 від 30.05.2013 року), судові витрати у розмірі 1995,40грн. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Моді" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 14.01.2013 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моді" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2029,81 (дві тисячі двадцять дев'ять грн. 81 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Луцович