Постанова № 35744115, 22.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 р. Справа № 804/13399/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Коломоєць Ю.Ю. Вюнченка О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бонус» звернулось до суду з позовними вимогами до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року №0000442201 та №0000492201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код 33906299), ТОВ «Ривс» (код 34914473) за період з 01.01.2010 року по 31.01.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.04.2013 року №1106/221/21941296, висновками якого встановлено порушення позивачем:

- п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1, п.138.2, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України;

- ст.185, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України.

25.04.2013 року податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000492201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 226 780,9 грн. та 113 390,45 грн. штрафних (фінансових) санкцій; податкове повідомлення-рішення №0000442201, яким донараховано податок на прибуток за основним платежем 261 123,85 грн. та 130 561,93 грн. штрафних (фінансових)санкцій.

Не погодившись із результатами перевірки, ТОВ «Бонус» оскаржило податкові повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та Міністерства доходів і зборів України, проте рішенням від 17.07.2013 року №1150/10/10-25 та рішенням №10398/6/99-9910-01-15 від 04.09.2013 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених норм випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судом досліджено первинні документи позивача та встановлено, що між ТОВ «Бонус» (покупець) та ТОВ «Ангстрем Континенталь» (постачальник) укладено договір поставки №04/05 від 04.05.2012 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар у відповідності зі специфікацією (додатком), а покупець прийняти і оплатити його.

Виконання даного договору підтверджується такими первинними документами, як: видаткові накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; банківські виписки про оплату ТМЦ; первинні документи з подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Ангстрем Континенталь» ТМЦ.

Між ТОВ «Бонус» (замовник) та ТОВ «Ривс» (виконавець) укладено договір про надання послуг №42 від 01.03.2013 року, у відповідності до якого виконавець зобов'язується по завданню замовника надати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному договором, послуги.

Взаємовідносини ТОВ «Бонус» з ТОВ «Ривс» підтверджуються актами виконаних робіт; податковими накладними; банківськими виписками; договором оренди складського приміщення між ТОВ «Бонус» та ТОВ «Дніпропетровська сталева компанія - термінал», де відбувалось надання послуг.

В акті перевірки зазначено, що всі ці первинні документи було надано та використано під час перевірки, а їх перелік наведено у таблицях на сторінках 8-10 акту перевірки. Крім того, акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків вказаних первинних бухгалтерських документів товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус».

На момент укладення угод та вчинення господарських операцій ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ангстрем Континенталь» були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було.

Як вбачається з акту перевірки, висновок відповідача про отримання позивачем товарів від невстановлених осіб без підтвердження факту їх оплати та здійснення операцій зроблено на підставі актів Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська від 21.12.2012 року №7208/224/33906299 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ангстрем Континенталь» та від 21.12.2012 року №7211/224/34914473 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ривс».

Проте суд не погоджується з наведеною позицією відповідача з огляду на наступне.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з

питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання пода ткового обов'язку повинні нести самі ці підприємства. Це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зауважує, що висновки про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в актах, не можуть бути підставою для обмеження права позивача на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2013 року у справі №804/1260/13-а позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ангстрем Континенталь» задоволено та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо формування в акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки №7208/224/33906299 від 21.12.2012 року щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Інфотерм» (код за ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «ФОРЕСТ» (код за ЄДРПОУ 35158848) за червень 2011 року, ТОВ «ПАСІФІК» (код за ЄДРПОУ 31684491) за 2011 року, ПП «СВ «Гермес» (код за ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011 року, БПП «Сура» (код за ЄДРПОУ ) за вересень, листопад 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку висновків про визнання відсутності у ТОВ «Ангстрем Континенталь» об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період з 2011-2012 роки.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 року у справі №804/1260/13-а апеляційна скарга ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишена без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2013 року у справі за позовом ТОВ «Ангстрем Континенталь» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій - без змін.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/1873/13-а від 28.03.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс», за результатами якої був складений акт від 21 грудня 2012 року №7211/224/34914473.

Таким чином, посилання податкового органу на вказані акти перевірок контрагентів позивача не може вважатись обґрунтованим.

Стосовно вказівки відповідача на відсутність заявок на перевезення вантажів та оформлення товарно-транспортних накладних з порушенням вимог Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи викладене, документи, які були досліджені судом, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій позивача.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи, а отже підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2294,00 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.04.2013 року №0000442201 та №0000492201.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус» судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко