Рішення № 35744048, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19523/13 25.11.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«АХА Страхування»

До Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 992,04 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Карась В.В. - дов. № 3683/18 від 12.12.2012 р.

Леонов О.Є. - дов. № 2237/18 від 19.09.2013 р.

Від відповідача: Ємчук В.О. - дов. №2908/13-01 від 29.08.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку регресу 4 992,04 грн. в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.11.2010 р. в м. Харкові по вул. Клочківській з боку вул. Херсонської у бік вул. Новгородської в районі вул. Р. Ролана о 19 годині 30 хвилин за участю транспортного засобу автобусу «ІВАН», державний номер АХ0583ВТ, під керуванням Толмачова Анатолія Івановича, та транспортного засобу «Тойота», державний номер АХ6500СЕ, під керуванням Савченко Олени Іванівни.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2013 р. порушено провадження у справі № 910/19525/13, призначено розгляд справи на 11.11.13 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Через відділ діловодства суду 25.10.2013 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про витребування інформації у МТСБУ, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача надав суду оригінали документів для огляду, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду, який було долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.11.2013 р. було оголошено перерву до 25.11.2013 р. для витребування у позивача акту виконаних робіт та доказів згоди вигодонабувача щодо перерахування страхового відшкодування не на його рахунок.

Через відділ діловодства суду 14.11.2013 р. від позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву та заява про уточнення розміру позовних вимог, які було долучено до матеріалів справи.

За заявою про уточнення позовних вимог, позивач просив господарський суд стягнути з відповідача 3 992,04 грн.

Розглянувши подану заяву про уточнення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, у вирішенні спору має місце нова ціна позову - 3 992,04 грн.

У судовому засіданні 25.11.2013 р. представник позивача повторно підтримав позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив.

На запитання суду щодо наявності додаткових обставин, що мають значення для справи, представники сторін повідомили, що ними подані всі докази, які мають значення для вирішення справи по суті, судом досліджені вся обставини справи і на підставі зібраних доказів можливо прийняти рішення у справі.

У судовому засіданні 25.11.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2010 р. в м. Харкові по вул. Клочківській з боку вул. Херсонської у бік вул. Новгородської в районі вул. Р. Ролана о 19 годині 30 хвилин за участю транспортного засобу автобусу «ІВАН», державний номер АХ0583ВТ, під керуванням Толмачова Анатолія Івановича, та транспортного засобу «Тойота», державний номер АХ6500СЕ, під керуванням Савченко Олени Іванівни, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Толмачов А.І., керуючи транспортним засобом автобусом «ІВАН», державний номер АХ0583ВТ, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номер АХ6500СЕ, чим порушив ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить первинна довідка ДАІ, відомість № 8721851 про дорожньо-транспортну пригоду, сформована станом на 18.11.2010 р., та постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2010 р. в адміністративній справі № 3-6519/10р, відповідно до якої Толмачова А.І. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2010 р. в адміністративній справі № 3-6519/10р, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою визнано винним Толмачова А.І. у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Тойота», державний номер АХ6500СЕ.

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Савченко О.І. (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 11063Г-а/10Х від 22.07.2010 р. у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Тойота», державний номер АХ6500СЕ. Вигодонабувачем за вказаним договором визначено ПАТ «Індустріально-експортний банк».

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

15.11.2010 р. було здійснено огляд транспортного засобу «Тойота», державний номер АХ6500СЕ, та складено Акт огляду ТЗ (дефектна відомість) з визначенням пошкоджених деталей та описом пошкодження.

На підставі заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку, від 15.11.2010 р. та рахунку-фактури № 1-00004446 від 18.11.2010 р., Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 11063Г-а/10Х-1 від 18.11.2010 р., відповідно до якого сума страхового відшкодування встановлена в розмірі 4 992,04 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач у позовній заяві повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 11063Г-а/10Х від 22.07.2010 р. виконав належним чином, сплативши страхове відшкодування у розмірі 4 992,04 грн. на рахунок ТОВ «Автоарт», що підтверджується платіжним дорученням № 24217 від 23.11.2010 р.

Враховуючи те, що у постанові Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2010 р. в адміністративній справі № 3-6519/10р встановлено, що з вини Толмачова А.І., який керував автобусом «ІВАН», державний номер АХ0583ВТ, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номер АХ6500СЕ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота», державний номер АХ6500СЕ.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 11063Г-а/10Х від 22.07.2010 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.11.2010 р. в м. Харкові по вул. Клочківській з боку вул. Херсонської у бік вул. Новгородської в районі вул. Р. Ролана о 19 годині 30 хвилин, виплачено страхове відшкодування, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу автобусу «ІВАН», державний номер АХ0583ВТ, водій якого винний у скоєнні ДТП, - Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 4 992,04 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.11.2010 р. в м. Харкові по вул. Клочківській з боку вул. Херсонської у бік вул. Новгородської в районі вул. Р. Ролана о 19 годині 30 хвилин за участю транспортного засобу автобусу «ІВАН», державний номер АХ0583ВТ, під керуванням Толмачова Анатолія Івановича, та транспортного засобу «Тойота», державний номер АХ6500СЕ, під керуванням Савченко Олени Іванівни.

Оскільки позивач 14.11.2013 р. надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка судом була прийнята, то справа № 910/19523/13 розглядається за новою ціною позову - 3 992,04 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу автобусу «ІВАН», державний номер АХ0583ВТ, зокрема до відповідача у даній справі - Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні 11.11.2013 р. відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідач вказав на те, що позивач не звернувся вчасно до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» з заявою на виплату страхового відшкодування, оскільки відповідно до п. 35.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач є «іншою особою, яка має право на отримання відшкодування», а тому він мав звернутися для отримання страхового відшкодування протягом 1 року. А оскільки позивач надіслав на адресу відповідача регресну вимогу лише у червні 2013 року, то на підставі п. 37.1.4 частини 37.1. статті 37 вказаного закону вимоги позивача відповідач вважає незаконними та необгрунтованими.

Через відділ діловодства суду 14.11.2013 р. від позивача надійшло заперечення на відзив відповідача, в якому позивач зазначив, що вищевказані норми статей ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюють відносини між страхувальником та страховиком та не застосовуються у відносинах регресу. Також позивач, посилаючись на ст. 256, ст. 257, ст. 261 ЦКУ, вказав, що він має право на відшкодування збитків в порядку регресу, оскільки строк позовної давності ще не сплив.

Дослідивши матеріали справи господарський суд встановив, що обставини, на які посилається відповідач у своєму відзиві, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач у письмовому відзиві також зазначив, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а позивач не врахував франшизу у розмірі 1000,00 грн. при визначенні ціни позову.

З матеріалів справи вбачається, що ціна позову при поданні позовної заяви позивачем була визначена без вирахування франшизи в розмірі 1000,00 грн.

Проте 14.11.2013 р. позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 3 992,04 грн. (4 992,04 грн. - 1000,00 грн.), тому позов розглядається за новою ціною.

Крім того, відповідач стверджує, що саме звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку є тим самим документом, на підставі якого можливо встановити розмір завданого збитку власнику ТЗ з урахуванням коефіцієнта його фізичного зносу, а позивач такого звіту не надав. Інші ж документи, які були подані позивачем, а саме: акт огляду ТЗ, рахунок-фактура, платіжне доручення та інші, відповідач вважає неналежними доказами.

Позивач у своєму запереченні на відзив відповідача, посилаючись на норми законодавства та судову практику, вказав, що для визначення розміру заподіяної шкоди потрібно виходити із фактичної суми встановленої висновком автотоварознавчної експертизи або відповідними документами станції ТО, на якій проводився ремонт автомобіля.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до статті 990 Цивільного кодексу України, статті 25 Закону України "Про страхування", страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі статтею 985 Цивільного кодексу України, страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача).

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що договір страхування надає право вигодонабувачу отримати страхове відшкодування на свою користь.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

У пункті 4 договору добровільного страхування наземного транспорту № 11063Г-а/10Х від 22.07.2010 р. визначено, що ПАТ «Індустріально-експортний банк» є вигодонабувачем, який має першочергове право на отримання страхового відшкодування.

З копії платіжного доручення № 24217 від 23.11.2010 р. вбачається, що страхове відшкодування було перераховане позивачем на рахунок ТОВ «Автоарт».

Досліджуючи матеріали справи, господарський суд встановив факт відсутності у справі листа-згоди вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на рахунок СТО - ТОВ «Автоарт», у зв'язку з чим позивачу було запропоновано надати, за наявності, такий лист-згоду.

14.11.2013 р. позивачем було надано копію Генерального договору №ІМА-11-1/2011 про співробітництво, укладеного 07.04.2011 р. між ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», відповідно до умов якого виплата страхового відшкодування здійснюється з погодженням банку без надання довідки, завіреної печаткою фінансової установи, в порядку, передбаченому п. д) ст. 5 вказаного договору.

Проте вище вказаний договір про співробітництво був укладений 07.04.2011 року, тоді як страхове відшкодування позивач виплатив на рахунок ТОВ «Автоарт» 23.11.2010 р., що підтверджується платіжним дорученням № 24217, яке знаходиться в матеріалах справи, що свідчить про те, що позивач не мав підстав перераховувати страхове відшкодування на рахунок ТОВ «Автоарт» 23.11.2013 р.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2013 р. у справі № 910/6457/13.

Інших доказів, які б підтверджували правомірність перерахування 4 992,04 грн. на рахунок ТОВ «Автоарт» страхового відшкодування з ремонту ТЗ «Тойота», державний номер АХ6500СЕ, позивач суду не надав.

Окрім того, позивач на вимогу суду не надав акт виконаних робіт за проведений відновлювальний ремонт автомобіля «Тойота», державний номер АХ6500СЕ.

За таких обставин, враховуючи відсутність згоди вигодонабувача на перерахування страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Автоарт», то господарський суд не визнає таке перерахування належним виконанням умов договору страхування наземного транспортного засобу «Тойота», державний номер АХ6500СЕ, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для звернення до відповідача з вимогою відшкодування виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, господарський суд визнав недоведеним твердження позивача про належне виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 11063Г-а/10Х від 22.07.2010 р., у зв'язку з чим позивач не довів свого права вимагати стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 3 992,04 грн.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд м. Києві дійшов висновку про необґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» щодо стягнення 3 992,04 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12.11.2010 р. в м. Харкові по вул. Клочківській з боку вул. Херсонської у бік вул. Новгородської в районі вул. Р. Ролана о 19 годині 30 хвилин за участю транспортного засобу автобусу «ІВАН», державний номер АХ0583ВТ, під керуванням Толмачова Анатолія Івановича, та транспортного засобу «Тойота», державний номер АХ6500СЕ, під керуванням Савченко Олени Іванівни.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; ст. ст. 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 02.12.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.