Постанова № 35742893, 04.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.12.2013 р. справа №908/2495/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Колядко Т.М., Принцевської Н.М.при секретарі судового засіданняПрилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: Сивак А.В. за довіреністю №186 від 22.10.2013р.від відповідача 1:ОСОБА_1 особисто (паспорт серії НОМЕР_1)від відповідача 2:ОСОБА_2 за довіреністю №1388 від 09.09.2013р.від прокурораРусланова Г.М. за посвідченням №004307 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПрокурора Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької області від04.10.2013р.по справі№908/2495/13 (суддя Смірнов О.Г.)за позовомПрокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Комунального підприємства «Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства», смт. Чернігівка Запорізької області до відповідача 1Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Чернігівка Запорізької області д відповідача 2Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт. Чернігівка Запорізької областіпровизнання недійсним договору оренди №1 від 01.02.2007р.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Чернігівського району в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах Комунального підприємства «Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства», смт. Чернігівка Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди приміщень від 01.02.2007р. недійсним, зобов'язання повернути Комунальному підприємству "Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства" приміщення площею 12 кв. м. та 18 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, кімната НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.10.2013р. у справі №908/2495/13 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Прокуратура Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 04.10.2013р. у справі №908/2495/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що орендна плата яка надходить на виконання спірного договору вище, ніж плата, розрахована на підставі оцінки нерухомого майна. Вважає хибним висновок господарського суду, що прокурором не доведено порушення економічних інтересів держави щодо наповнення дохідної частини бюджету. Вважає, що оскаржуваний договір оренди укладено з порушенням статті 11 Закону та Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995р. №629, а відтак у розумінні статті 203 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Відповідачі надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили суд залишити рішення господарського суду Запорізької області від 04.10.2013р. у справі №908/2495/13 без змін з підстав необґрунтованості вимог скаржника.

Відповідачі у судове засідання прибули, надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Прокурор та представник Комунального підприємства «Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства» прибули у судове засідання та підтримали доводи апеляційної скарги.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01.02.2007р. між комунальним підприємством "Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства", далі Орендодавець, та фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3, далі Орендарі, був укладений Договір № 1 оренди приміщень у готелі "Степовий", далі Договір, предметом якого є передання в оренду кімнат НОМЕР_2, загальною площею 12 кв. м., та НОМЕР_3, загальною площею 18 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Вказані кімнати надаються під перукарню.

Строк орендного договору встановлений у пункті 4 Договору, із урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 05.01.2011р., а саме з 01.02.2007р. по 31.12.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зімни, доповнення, або розірвати.

Орендна плата, згідно з пунктом 5 Договору, визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший місяць - лютий в сумі 342,72 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Умовами пункту 6 Договору передбачено зобов'язання орендаря перерахувати орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди комунального майна, а тому до спірних відносин сторін застосовуються вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон та іншими нормативно-правовими актами.

З матеріалів справи вбачається, що власником нежитлової будівлі готелю "Степовий", яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, є територіальна громада смт. Чернігівка в особі Чернігівської селищної ради (свідоцтво про право власності на нерухоме майно №173 від 20.12.2005р.). Вказану будівлю передано в оперативне управляння Комунальному підприємству "Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства", що кореспондується з пунктом 3.2. Статуту позивача.

Положеннями пункту 3.5. Статуту Комунального підприємства "Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства" визначено, що вказане підприємство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати передавати в оренду підприємствам, організаціям, працівникам підприємства, громадянам та працівникам підприємства, громадянам України засоби виробництва, основні фонди, та інше майно.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" в редакції, яка діяла на момент укладання договору, оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Водночас, виходячи з того, що спірне майно, як зазначено вище, є власністю територіальної громади, слід зазначити наступне.

Враховуючи приписи статей 29, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Чернігівська селищна рада Чернігівського району Запорізької області рішенням від 21.06.2006р. №9 «Про затвердження розміру плати за оренду нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності» затвердила та ввела в дію з 01.06.2006р. ставки орендної плати за нерухоме майно, яке перебуває у комунальній власності.

Крім того, частина 2 статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачає, що замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб.

При таких обставинах, відповідачі не можуть бути замовниками оцінки нерухомого майна.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу.

Відповідно до статті 1, 8 Конституції України зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з статтею 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частини 3 вказаної статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.

За змістом статей 180 Господарського кодексу України та 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна» визначає істотні умови договору оренди комунального майна.

Стаття 33 Господарського кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позивачем не доведено суду порушення економічних інтересів держави, в т. ч. щодо наповнення дохідної частини бюджету, не доведено суду обставини, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, в т. ч. що спірний договір суперечить діючому законодавству, настання відповідних наслідків, та не зазначено, в чому конкретно полягає неправомірність дій відповідачів.

Окрім того, слід звернути увагу на наступне.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У даному випадку прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави та зазначив комунальне підприємство як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та не обґрунтував необхідність захисту саме цих інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову. прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі комунального підприємства "Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору оренди приміщень готелю "Степовий" № 1 від 01.02.2007р. загальною площею 12 кв. м. та 18 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, кімната НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Враховуючи, що вимоги позивача про зобов'язання фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повернути комунальному підприємству "Чернігівське виробниче управління житлово-комунального господарства" приміщення площею 12 кв. м. та 18 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, кімната НОМЕР_2 та НОМЕР_3 є похідними від вимог щодо визнання Договору оренди приміщень готелю "Степовий" № 1 від 01.02.2007р. недійсним, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення цих вимог.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте, позивач не довів недійсність угоди.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокурора Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 04.10.2013р. у справі №908/2495/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.10.2013р. у справі №908/2495/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

Н.М. Принцевська

Надруковано 7 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу 1;

3. Відповідачу 2;

4. Прокурору;

5.У справу;

6. ДАГС

7. ГСЗО