Рішення № 35742836, 21.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р.Справа № 922/4204/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків про стягнення 3419493,37 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ященко Р.Ю., довіреність № 14-51 від 22.03. 2013 року;

відповідача - Рожкова С.Г., довіреність №2621/090 від 02.09. 2013 року;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" суму пені у розмірі 2535590,18 грн., суму інфляційних у розмірі 235078,92 грн. та 3% річних у розмірі 648824,27 грн. Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14/1515/10 купівлі-продажу природного газу. Витрати по сплаті судового збору у сумі 68390,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4204/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 24 жовтня 2013 року.

23 жовтня 2013 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив із запереченнями проти позову (вх. № 39342), який розглянутий та долучений судом до матеріалів справи.

24 жовтня 2013 року у судовому засіданні оголошена перерва до 21 листопада 2013 року.

18 листопада 2013 року від відповідача надійшли додаткові докази по справі (вх. № 42534), які долучені до матеріалів справи.

20 листопада 2013 року представник відпоівдача надав клопотання (вх. № 43080), в якому просить відмовити у задоволенні позову, а у разі задоволення зменшити розмір пені на 97 %.

21 листопада 2013 року позивачем надані додаткові докази по справі (вх. № 43283), які долучені до матеріалів справи.

Після перерви у судовому засіданні розгляд справи було продовжено.

У судовому засіданні 21 листопада 2013 року представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, з урахуванням відзиву на позовну заяву та клопотання про зменшення суми пені на 97%.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

30 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (покупець) був укладений договір № 14/1515/10 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1. 1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 8 від 31.01.2012 року до Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцеві у 2011 році та у січні лютому 2012 року імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Згідно до п. 2.1 Договору, викладеного у Додатковій угоді № 8, Продавець передає Покупцеві у 2011 році природний газ у обсязі 20044,473 тис. куб. м. та у період з 01 січня 2012 року по 29 лютого 2012 року 16698,058 тис. куб. м, в тому числі по місяцях 2012 року:

- січень 2012 року - 8698,058 куб. м.,

- лютий 2012 року - 8000000 кум. м.

Відповідно до п.3.1. Договору, викладеного у Додатковій угоді № 6 від 29.11.2011 року до Договору, Продавець передає Покупцю газ у загальному потоці у пунктах приймання - передачі газу на газовимірювальних станціях (ГВС), які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією та в пунктах приймання - передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу надає Продавцю належним чином оформлену заявку, яку після затвердження продавцем до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії "Об'єднане диспетчерське управління" ДК "Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки. Плановий обсяг поставки вважається попередньо підтвердженим Продавцем з моменту включення заявки до планового розподілу газу оператора ОДУ на відповідний місяць поставки.

Відповідно до п. 3.2. Договору, приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як +- 5,0 відсотків.

Згідно з п. 3.5 Договору, кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюються щомісячними актами приймання - передачі газу, які підписуються Продавцем і Покупцем.

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня 2012 року - лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ обсягом 19420,096 тис. куб. метрів на загальну суму 68145116,86 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року на суму 30521485,52 грн. та від 29.02.2012 року на суму 37623631,34 грн. Таким чином позивачем передано відповідачу природного газу на загальну суму 68145116,86 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих доказів, відповідач свої зобов'язання виконав, але з простроченням строків передбачених договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2535590,18 грн., даючи правову оцінку вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Водночас ч. 6 ст. 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Також цією ж статтею передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, п. 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обгрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого сума пені складає 2535590,18 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договором.

Як вбачається з наданих до суду доказів та відповідно до статуту, ПАТ "Харківгаз" створене з метою задоволення попиту споживачів на послуги та роботи по газопостачанню, реалізації і транспортуванню газу і газифікації.

Предметом діяльності відповідача, зокрема є створення, технічне обслуговування і експлуатація газових мереж, споруд, обладнання і приладів для газопостачання природного і скрапленого газу; розподілення природного газу на території Харківської області здійснюється лише відповідачем; виконання ремонтів газопроводів, газових приладів та пристроїв, локалізація і ліквідація аварійних ситуацій, тощо.

Здійснюючи відповідну діяльність, відповідач зобов'язаний забезпечувати безперебійне та безаварійне надання послуг, утримувати газові мережі, споруди на них, систему газопостачання та газифікації в належному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем з об'єктивних причин, зокрема, тяжким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобов'язань по сплаті одержаного газу.

На підтвердження існування обставин, які унеможливлювали своєчасне проведення розрахунків відповідача з позивачем за договором № 14/1515/10, відповідачем було надано інформацію про результати позовної роботи з населенням та підприємствами за 2010-2012 роки, інформацію про дебіторську заборгованість населення перед ПАТ "Харківгаз" за спожитий природний газ за 2011-2013 роки, інформацію про дебіторську заборгованість бюджетних організацій перед ПАТ "Харківгаз" за спожитий газ за 2011-2013 роки, інформацію про дебіторську заборгованість бюджетних організацій перед ПАТ "Харківгаз" за спожитий газ за 2011-2013 роки.

Також судом з'ясовано та досліджено всі істотні обставини справи, в тому числі той факт, що заборгованість перед позивачем сплачена.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, його тяжкий матеріальний стан та те, що на момент розгляду справи у відповідача перед позивачем відсутній основний борг за договором.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 97 %, а саме стягнути з відповідача пеню у розмірі 76 067,71 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 24 квітня 2013 року у справі № 5023/1097/12.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 648824,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 235 078,92 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіряючи правильність розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд встановив, що Публічне акціонерне товариство " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при нарахуванні зазначених сум для розрахунку інфляційного відшкодування визначила період з 16.01.2012 року по 15.03.2012 року, а період нарахування 3% річних - з 15.02.2012 року по 05.02.2013 року, тобто 3% річних у сумі 648 824,27 грн. розраховані вірно (за увесь час прострочення відповідачем платежів), а період нарахування інфляційних втрат не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, оскільки неправомірно є скороченим з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат.

За розрахунком суду, з врахуванням дефляційних процесів, розмір інфляційних втрат складає 181 109,08 грн. При цьому, суд враховує індекс інфляції за кожний місяць періоду прострочення платежу, в тому числі і від'ємний (дефляцію). А відтак, суд відмовляє в стягненні з відповідача 53 969,84 грн. інфляційних втрат.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 648 824,27 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, ч. 3 ст. 551, ст. ст. 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівка, 1, код ЄДРПОУ 03359500, р/р № 26005124944001 в ПАТ "КБ "НАДРА" м. Київ, МФО 380764) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, р/р № 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) суму пені у розмірі 76067,71 грн., 3% річних у розмірі 648824,27 грн., інфляційних втрат у розмірі 181109,08 грн., судового збору у розмірі 67310,60 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог у розмірі 53969,84 грн. відмовити.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя Суслова В.В.

справа № 922/4204/13