Постанова № 35742097, 04.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року 12 год. 34 хв. м. Львів № 813/6168/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В., секретар судового засідання Харів М.Ю., розглянувши в судовому засіданні провадження у адміністративній справі № 813/6168/13-а за адміністративним

позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», представники - Кальмук Н.Б., Змерзлий М.М.до за участюголовного державного фінансового інспектора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Державної фінансової інспекції у Львівській області Білячат І.Й., Державної фінансової інспекції у Львівській області, представник - Кличковська Л.Б. третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка Піца Челентано», представник - Кляусова О.В., та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області, представник - Жуган І.О. Прокуратури Львівської області, представник - не прибув про визнання дій неправомірними, скасування вимоги про усунення порушень та акта ревізії фінансово-господарської діяльності, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (далі - ДП «МА «Львів», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до головного державного фінансового інспектора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Державної фінансової інспекції у Львівській області Білячат І.Й., Державної фінансової інспекції у Львівській області (далі - ДФІ у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова марка Піца Челентано» (далі - ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення фонду державного майна України по Львівській області (далі - РВ ФДМУ по Львівській області) та Прокуратура Львівської області, у якому просить:

- визнати дії головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції у Львівській області, які полягають у наданні безпідставних та протиправних висновків стосовно встановлених порушень в акті ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року № 05-21/4 в частині відобразити дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» та стягнути недоотримані доходи, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи для отримання несплачених коштів в сумі 43,9 тис. гривень неправомірними;

- скасувати вимогу про усунення порушень Державної фінансової інспекції Львівській області від 08.07.2013 року № 05-15м/5234 в частині зобов'язання відобразити дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» та стягнути недоотримані доходи, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи для отримання несплачених коштів в сумі 43,9 тис. гривень;

- скасувати акт ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року за № 05-21/4 в частині висновків про допущені порушення щодо відображення дебіторської заборгованості за недоотриману орендну плату ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» та стягнення недоотриманих доходів, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи для отримання несплачених коштів в сумі 43,9 тис. грн у зв'язку з тим, що такі висновки не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству.

Судом, відповідно до ст. 53 КАС України, залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» та у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області і Прокуратуру Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки ДФІ у Львівській області, відображені у акті ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «МА «Львів» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року за № 05-21/4, про недоотримання ДП «МА «Львів» доходів (30% орендної плати) внаслідок перерахування ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» донарахованої орендної плати у повному обсязі до Державного бюджету - не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування позову зазначає, що РВ ФДМУ по Львівській області на підставі даних перевірки Прокуратури Львівської області було виявлено використання більшої площі, ніж було передбачено договорами оренди і у зв'язку з цим було направлено листа до ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» з вимогою терміново перерахувати до Державного бюджету донарахування орендної плати за користування державним майном. ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» на виконання вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області згідно листа № 11-03-00512 від 11.01.2013 року перераховано до Державного бюджету донараховану орендну плату за користування державним майном у повному обсязі. Оскільки змін до договорів оренди в частині збільшення орендованих площ не було укладено, тому вимога ДФІ у Львівській області в частині зобов'язання відобразити дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» та стягнути недоотримані доходи, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи є безпідставною.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених у позові, просили позов задовольнити. Вказали, що відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» єдиною законною підставою для відображення дебіторської заборгованості за орендну плату є укладений в установленому порядку Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, в якому відображені орендовані площі. Оскільки таких договорів із ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» на площі, на які було донараховано орендну плату, укладено не було, то підстав для відображення дебіторської заборгованості та проведення претензійно-правової роботи немає.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивує тим, що ході ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «МА «Львів» встановлено, зокрема, недоотримання доходів ДП «МА «Львів» через неперерахування орендарем ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» належної частки донарахованої орендної плати (30% орендної плати) в сумі 43 905,20 грн, внаслідок заниження орендованих площ (зайняття фактично більшої площі, ніж передбачено договорами оренди). Вказане суперечить п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 та умовам договору і призвело до недоотримання аеропортом доходів на вказану суму. Тому, зобов'язання щодо відображення дебіторської заборгованості за недоотриману орендну плату та стягнення з ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» недоотриманих доходів, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи для отримання несплачених коштів в сумі 43,9 тис. грн не порушує прав позивача. Зазначена вимога спонукає об'єкт контролю вжити заходів з метою доотримання належних підприємству коштів (30% орендної плати), оскільки орендар всю донараховану РВ ФДМУ по Львівській області суму орендної плати сплатив до Державного бюджету.

Відповідач, головний державний фінансовий інспектор відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Державної фінансової інспекції у Львівській області Білячат І.Й., позов заперечила повністю. Вважає, що діяла при складенні акта ревізії відповідно до норм Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами, а також Методичних рекомендацій щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України. Висновки акта ревізії ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених під час ревізії, тому відсутні підстави вважати дії по їх складенню неправомірними. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача, ДФІ у Львівській області, в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав аналогічних викладеним у запереченнях. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, РВ ФДМУ по Львівській області, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити. Зазначила, що прокуратурою Львівської області було встановлено факт використання орендарем нерухомого майна (ТзОВ «Торгова марка «Піца Челентано»), що не становить предмету договорів оренди № 115 від 27.07.2013 та № 116 від 27.07.2013, а відтак, між ТзОВ «Торгова марка «Піца Челентано» та державою в особі визначеного чинним законодавством орендодавця - Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області - виникли позадоговірні відносини, наслідком яких стало нарахування та подальша сплата до державного бюджету плати за фактичне користування товариством нерухомим майном без належної правової підстави. Єдиною підставою, як для нарахування орендної плати, так і для застосування вимог п. 17 Методики в частині її розподілу між орендодавцем та балансоутримувачем (у тому числі донарахованої), є укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Прокуратури Львівської області у судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між РВ ФДМУ по Львівській області (Орендодавець) та ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» (Орендар) 27.07.2012 укладено договір № 115 нерухомого державного майна - нежитлового приміщення загальною площею 30,0 кв.м - на першому поверсі триповерхової будівлі (літ. Б-3) нового аеровокзалу, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Любінська, 168 та перебуває на балансі ДП «МА «Львів».

Між РВ ФДМУ по Львівській області (Орендодавець) та ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» (Орендар) 27.07.2012 укладено договір № 116 нерухомого державного майна - нежитлового приміщення загальною площею 30,0 кв.м - на третьому поверсі триповерхової будівлі (літ. Б-3) нового аеровокзалу, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Любінська, 168 та перебуває на балансі ДП «МА «Львів».

Відповідно до актів від 05-15.02.2013 про результати проведення перевірки виконання орендарем - ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» істотних умов договорів від 27.07.2012 № 115 та № 116 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, Прокуратурою Львівської області було проведено огляд приміщень першого та третього поверхів, наданих в оренду ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» для розміщення кафе, яким встановлено, що фактично для розміщення кафе на першому поверсі використовується 189,0 м кв. та на третьому поверсі - 169,5 м кв.

На звернення прокуратури Львівської області від 10.01.2013 № 07/2/0 - вих.13, РВ ФДМУ по Львівській області на різницю в площі між фактично зайнятою і на яку укладено договори оренди, проведено донарахування орендної плати за період з 27.07.2012 по 31.12.2012, у тому числі за 159,0 м кв першого поверху на суму 79 820,79 грн та за 139,5 м кв. третього поверху - 66 529,89 грн, всього на загальну суму 146 350,68 грн (без ПДВ).

Дані кошти ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» в повному обсязі перераховані Головному управлінню державного казначейства у Львівській області (платіжне доручення від 11.02.2013 № 102 на суму 79 820,79 грн та платіжне доручення від 11.02.2013 № 103 на суму 66 529,89 грн).

ДФІ у Львівській області відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2013 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «МА «Львів» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

За результатами ревізії складено акт від 03.06.2013 № 05-21/4.

У ході ревізії встановлено, зокрема, недоотримання доходів ДП «МА «Львів» через неперерахування орендарем ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» належної частки донарахованої орендної плати (30% орендної плати) в сумі 43905,20 грн внаслідок заниження орендованих площ (зайняття фактично більшої площі, ніж передбачено договорами оренди). Даний акт було підписано ДП «МА «Львів» із запереченнями.

ДФІ у Львівській області надіслало ДП «МА «Львів» обов'язкові вимоги за результатами ревізії № 05-15м/5234 від 08.07.2013 (далі - вимога ДФІ), згідно яких зобов'язано, зокрема, відобразити дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату ТзОВ «Торгова марка «Піца Челентано» та стягнути недоотримані доходи, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи для отримання несплачених коштів в сумі 43,9 тис. грн.

Не погодившись із діями головного державного інспектора, висновками акта та вимогою ДФІ у вказаній вище частині позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні даного спору суд керувався наступними нормами права.

Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», зі змінами і доповненнями в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2939 ХІІ), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до ст. 8 Закону № 2939 ХІІ орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону № 2939 ХІІ органу державного фінансового контролю серед іншого надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Підстави та порядок проведення планової виїзної ревізії регулюються ст. 11 Закону № 2939 ХІІ, згідно якої плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Враховуючи викладене відповідач, проводячи ревізію, діяв в межах законодавчо наданих йому повноважень та на підставі встановлених ревізією порушень склав акт, а потім виніс вимогу про усунення виявлених перевіркою порушень.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ організацій регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (стаття 1 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до п. а, п. в ч. 2 ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна, здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.

Частиною 2. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Згідно ст. 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Частинами 1 та 2 ст. 19 Закону «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Так, відповідно до п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (надалі - Методика), у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата за нерухоме майно державних підприємств, організацій спрямовується: 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. З ст. 626 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Так, відповідно до п. 3.6. договору оренди № 115 від 27.07.2012 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету, 30 % на рахунок балансоутримувача.

Вказана пропорція розподілу визначена і у п. 3.6 договору оренди № 116 від 27.07.2012.

Твердження відповідача про те, що неперерахування орендарем ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» належної частки донарахованої орендної плати в сумі 43 905,20 грн (30% орендної плати), суперечить п. 17 Методики та умовам договору і призвело до недоотримання аеропортом доходів на вказану суму спростовується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Натомість, відповідно до ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Отже, як обов'язок орендаря в частині сплати 30% орендної плати на користь балансоутримувача (в даному випадку - ДП «МА «Львів»), який не є стороною вищевказаних правочинів, так і право балансоутримувача на нарахування належної йому частини орендної плати та отримання вказаних коштів від орендаря виникають виключно на підставі вказаних договорів оренди.

Відтак, єдиною підставою, як для нарахування орендної плати, так і для застосування вимог п. 17 Методики в частині її розподілу між орендодавцем та балансоутримувачем (в тому числі донарахованої), є укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Судом встановлено, що Прокуратурою Львівської області було виявлено факт використання орендарем нерухомого майна, що не становить предмету договорів оренди № 115 від 27.07.2013 та № 116 від 27.07.2013, а відтак, між ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» та державою в особі визначеного чинним законодавством орендодавця - регіонального відділення ФДМУ по Львівській області - виникли позадоговірні відносини.

Як вбачається із матеріалів справи, РВ ФДМУ по Львівській області нараховано плату за фактичне користування товариством державним майном без належної правової підстави та вжито заходів щодо перерахування до Державного бюджету цієї плати, а ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано», у свою чергу, добросовісно виконано вимогу РВ ФДМУ по Львівській області щодо сплати донарахованих коштів до Державного бюджету.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що дії головного державного фінансового інспектора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг ДФІ у Львівській області Білячат І.Й. стосовно формування висновків в акті ревізії про те, що «внаслідок перерахування до державного бюджету донарахованої орендної плати в повному обсязі, ПД «МА «Львів» недоотримано доходів (30 % орендної плати) на загальну суму 43905,20 гривень» - є неправомірними, а вимога ДФІ в частині зобов'язання ПД «МА «Львів» відобразити дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» та стягнути недоотримані доходи, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи - є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про скасування акта ревізії від 03.06.2013 № 05-21/4 в частині висновків про допущені порушення щодо відображення дебіторської заборгованості за недоотриману орендну плату ТзОВ «Торгова марка Піца Челентано» та стягнення недоотриманих доходів, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи для отримання несплачених коштів в сумі 43,9 тис. грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до норми п. 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. З огляду на це акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом оскарження. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства об'єктом контролю, а отже - документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Тому оцінка акта ревізії, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

У силу норми статті 244-2 КАС України при прийнятті рішення суд зобов'язаний враховувати судові рішення Верховного Суду України. Наведена позиція суду щодо застосування норми ст. 13 Закону № 2939 в контексті ст. 17 КАС України відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 21-237а13 від 10.09.2013р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ДП «МА «Львів» стосовно часткового скасування акта ревізії № 05-21/4 від 03.06.2013 слід відмовити.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до норми статті 94 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним судові витрати у формі судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати дії головного державного фінансового інспектора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Державної фінансової інспекції у Львівській області Білячат І.Й. щодо відображення в акті ревізії від 03.06.2012 № 05-21/4 висновків про те, що «внаслідок перерахування до державного бюджету донарахованої орендної плати в повному обсязі, ПД «МА «Львів» недоотримано доходів (30 % орендної плати) на загальну суму 43905,20 гривень» - неправомірними.

3. Визнати частково протиправною вимогу Державної фінансової інспекції у Львівській області від 08.07.2013 року за № 05-15м/5234 «Про обов'язкові вимоги за результатами ревізії» та скасувати її в частині зобов'язання державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» «…відобразити дебіторську заборгованість за недоотриману орендну плату. Стягнути з ТзОВ «Торгова марка «Піца Челентано» недоотримані доходи, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи для отримання несплачених коштів в сумі 43,9 тис. гривень».

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з державного бюджету на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (м. Львів, Аеропорт ЦА ЄДРПОУ 33073442) 22 (Двадцять дві) гривні 94 копійки сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 11.11.2013 року.

Суддя Кедик М.В.