Постанова № 35742071, 04.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2013 р. Справа№ 910/13760/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Іванові О.В.

від позивача - Сукорянський Є.О. (дов. №01/226-47 від 02.01.2013 року);

від відповідача - не з'явилися

розглядаючи апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Універсальна», м. Київ

на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року

у справі №910/13760/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ

до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Універсальна», м. Київ

про стягнення 4 410,37 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» подало до господарського суду міста Києва позов до ПуАТ «СК Універсальна» про стягнення 4 410,37 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі №910/13760/13 позовні вимоги ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПуАТ «СК «Універсальна» на користь ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» 3 900,38 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 521,61 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПуАТ «СК Універсальна» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі №910/13760/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що експертом при складанні звіту з визначення матеріального збитку не правомірно визначено нульовий коефіцієнт фізичного зносу, у зв'язку з цим не вірно визначено розмір понесеного збитку з урахуванням статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року у справі №910/13760/13 апеляційну скаргу ПуАТ «СК Універсальна» на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі №910/13760/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.11.2013 року.

Сторони в судове засідання 06.11.2013 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд апеляційної скарги на 04.12.2013 року.

В судовому засіданні 04.12.2013 року представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутністю відповідача, надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

В судове засідання 04.12.2013 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не подавав, хоча 09.11.2013 року належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання про що свідчить витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про відстеження переселення поштових відправлень.

Враховуючи закінчення встановленого строку передбаченого ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними в матеріалах справи документів.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12.10.2012 року між ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» та Лазоренком В.М. укладено Договір № 06-R\01-067-01009 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави (надалі - Договір) (а.с. 8-10), за яким предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем «Mitsubishi» моделі «Lancer» реєстраційний номер АА 7083 ВТ, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП. Вигодонабувачем за Договором є Лазоренко В.М.

11.01.2013 року о 12 годині 00 хвилин в м. Києві по пр. Перемоги за участю наземного транспортного засобу автомобіля марки «Toyota» моделі «Prado», державний реєстраційний номер АА 9807 ВА (надалі - «Toyota»), який належить Козловській Л.В. під керуванням Козловського В.В., та наземного транспортного засобу автомобіля марки «Mitsubishi» моделі «Lancer» реєстраційний номер АА 7083 ВТ (надалі - «Mitsubishi»), який належить Лазоренку В.М. та під його керуванням, трапилась дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується довідкою ДАІ (а.с. 12).

ДТП сталася в результаті порушення водієм Козловським Валерієм Вікторовичем п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва в адміністративній справі №761/2003/13-п від 23.01.2013 року, відповідно до якої Козловського В.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Згідно з рахунком № 35 від 18.01.2013 року фізичної особи-підприємця Негоди А.В., вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi» становить 17 176,00 грн. (а.с. 14).

Відповідно до Звіту №73 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Mitsubishi», складного 30.01.2013 року (а.с. 15-18) Товариством з обмеженою відповідальністю «Expertum-AVE» оцінювачем Стрільцем А.В. (свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №7794 від 06.10.2009 року (а.с. 23), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Mitsubishi», що без урахування фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 831,20 грн.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що на підставі страхового акту № СТ/13/0012 від 11.02.2013 року (що складений на підставі рахунком № 35 від 18.01.2013 року з урахуванням безумовної франшизи), у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування визначеним вказаним актом, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив страхове відшкодування у розмірі 16 184,42 грн., власнику транспортного засобу, що підтверджується видатковим касовим ордером від 01.03.2013 року (а.с. 26).

Як встановлено судом першої інстанції, вина водія Козловського В.В., який керував автомобілем «Toyota», підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва в адміністративній справі №761/2003/13-п від 23.01.2013 року (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Toyota», якою є громадянинка Козловська Л.В., на момент виникнення ДТП була застрахована у ПуАТ «СК Універсальна» (поліс серії АЕ №0405417) (а.с. 42).

Враховуючи те, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність Козловської Л.В., як власника транспортного засобу, була застрахована в ПуАТ «СК Універсальна» відповідно до полісу АЕ №0405417, то ПуАТ «СК Універсальна» є особою, відповідальною за шкоду завдану автомобілю «Mitsubishi».

З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2013 року, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» звернулося до ПуАТ «СК Універсальна» з регресною вимогою № 03/802 (а.с. 27, яка була отримана відповідачем 25.04.2013 року (що підтверджується відміткою про отримання уповноваженою особою).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З метою підтвердження вартості понесеного збитку позивачем до матеріалів справи надано копію Звіту №73 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Mitsubishi», складного 30.01.2013 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту «Mitsubishi» складає 16 831,20 грн. При визначенні матеріального збитку експертом визначено, що при складанні звіту використано Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика). При цьому прийнято Коефіцієнт фізичного зносу Ез=0, зазначивши, що винятком стосовно використання приймання Ез=0, є якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформацій (а.с. 16).

Пунктом 7.38 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказами Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України зазначено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ (колісний транспортний засіб), строк яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн

СНД:

4 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Відповідно до технічного паспорту (а.с. 10) автомобіль «Mitsubishi» було введено в експлуатацію у 01.07.2006 році, а тому строк експлуатації на дату проведення оцінки становить 6,56 роки, про що експертом було зазначено у п. 3 (опис об'єкта оцінки) (а.с. 16) звіту №73 від 30.10.2013 року.

Таким чином, експертом при складанні Звіту №73 від 30.01.2013 року було визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Mitsubishi», який дорівнює 0 (нулю), оскільки на дату проведення експертизи строк експлуатації автомобіля не перевищував 7 (семи) років.

Проте, відповідно до п. 7.39. Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Разом з тим, суд першої інстанції приймаючи рішення не врахував, що в матеріалах справи міститься карта обліку ДТП за участю автомобіля «Mitsubishi», який також був учасником ДТП 31.10.2012 року, 15.02.2011 року, 23.04.2010 року, 07.09.2007 року, 05.05.2007 року (а.с. 52), тобто 5 раз.

Отже, колегія суддів зазначає, що автомобіль «Mitsubishi» мав пошкодження у вигляді деформацій, а його складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом.

Таким чином, у Звіті №73 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Mitsubishi», складного 30.01.2013 року не враховано коефіцієнт фізичного зносу, оскільки експерт не мав інформацію стосовно попередніх аварій.

ПуАТ «СК Універсальна» керуючись Методикою визначило розмір відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням фізичного зносу (оскільки складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом), який становить 12 284,05 грн.

Відповідно до статті 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно даного полісу № АЕ/0405417 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000,00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПуАТ «СК Універсальна» сплатило ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» згідно з платіжним дорученням № 37016 від 19.06.2013 року страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 11 774,05 грн. (а.с. 28), при цьому з пояснень відповідача, наданих суду першої інстанції (а.с. 40-41) вбачається, що при розрахунку страхового відшкодування, що підлягає виплаті, останнім було враховано у відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» коефіцієнт фізичного зносу автомобіля у розмірі 0.45, про що було вказано у аварійному сертифікаті (ас. 43), оскільки автомобіль «Mitsubishi» на момент ДТП вже перебував у дорожньо-транспортних пригодах, що є підставою для розрахунку коефіцієнта фізичного зносу при оцінці матеріального збитку відповідно до п.7.39 Методики.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийняв рішення без врахування всіх обставин справи.

Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Колегія суддів констатує, що особами, відповідальними за заподіяну позивачу шкоду, є страхова компанія (ПуАТ «СК Універсальна») відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та в межах ліміту 50 000, 00 грн., передбаченого Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Полісом № АЕ/0405417) та Козловська Л.В. відповідно до вимог ст.ст.1188, 1194 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховою компанією (ПуАТ «СК Універсальна») як страховиком.

Отже, відповідальність за шкоду в сумі 4 410,37 грн., виходячи із розрахунку (16 184,42 грн. фактичний розмір шкоди (а.с. 26) - 11 774,05 грн. сума, яка відшкодована ПуАТ «СК Універсальна» в порядку регресу (а.с. 28) = 12 284 грн. розмір відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу - 510,00 грн. франшизи відповідно до полісу АЕ/0405417 (а.с. 42)), з урахуванням положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»), повинна бути покладена на Козловську Л.В. та підлягає відшкодуванню останньої у відповідності до ст.ст. 993, 1188, 1194 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки із матеріалів справи вбачається, що автомобіль «Mitsubishi» раніше ремонтувався, тому колегія суддів вважає, що це є підставою для проведення розрахунку коефіцієнту фізичного зносу при оцінці матеріального збитку, завданого власнику автомобіля відповідно до п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України, ФДМ від 24.07.2009 року № 1335/5/1159 (якщо в попередніх ДТП було пошкоджено складові частини кузова, кабіни, рами і був відновлювальний ремонт, або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації).

Так, задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд не звернув увагу на положення ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої відповідач відшкодовує позивачу не вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi», а витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тобто матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Mitsubishi», в результаті його пошкодження при ДТП, який становить 12 284,05 грн. (відповідно до розрахунків, що містяться в матеріалах справи).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, частково скасовує рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі №910/13760/13 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія Універсальна» на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі №910/13760/13 задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі №910/13760/13 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в позові про стягненні 3 900,38 грн. відмовити.

4. В решті рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 року у справі №910/13760/13 залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (03680, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 48А; ідентифікаційний код 20113829) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. за подання апеляційної скарги.

6. Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Справу справі №910/13760/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз