Постанова № 35742057, 04.12.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.12.2013 р. справа №908/2618/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Ушенко Л.В. Богатиря К.В., Склярук О.І.при секретарі судового засідання:Висовнєнко О.О.за участю представників сторін: від позивача (скаржника) - Дряхлов Є.О., довіреність №38 від 07.02.2013р.; від відповідача - не з'явився; розглянувши апеляційну скаргуСпільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київна рішення господарського судуЗапорізької областівід14.10.2013р.(повний текст підписано 21.10.2013р.)у справі№908/2618/13 (суддя Проскуряков К.В.)за позовомСпільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМНАФТА», м. Запоріжжяпро заборону використовувати знак для товарів та послуг «ТНК» шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням знаку для товарів та послуг «ТНК»

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМНАФТА», м.Запоріжжя про заборону використовувати знак для товарів та послуг «ТНК» шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням знаку для товарів та послуг «ТНК» на автозаправній станції за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул.Ентузіастів, 38.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. у справі №908/2618/13 було відмовлено в задоволенні даного позову.

Рішення суду мотивоване недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами факту неправомірного використання знаку товарів та послуг «ТНК», який охороняється Свідоцтвом на знак товарів та послуг №19697 від 15.05.2001р., саме відповідачем.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. та прийняти нове рішення у даній справі про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права при винесені оскаржуваного рішення.

Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий - суддя Ушенко Л.В., члени колегії: суддя Богатир К.В., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №908/2618/13, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.12.2013р.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні 03.12.2013р. представник позивача (скаржника) підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. явка представників сторін не була визнана обов'язковою.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство «Тюменська нафтова компанія» (Російська Федерація, 625000, м. Тюмень, вул. Леніна, 67) є власником свідоцтва №19697 від 15.05.2001р. на знак для товарів і послуг «ТНК», виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України (а.с. 7).

У зв'язку із зміною найменування та адреси власника торгового знаку на Відкрите акціонерне товариство «ТНК-ВР Холдінг» (Російська Федерація, 626170, Тюменська область, Уватський район, с. Уват, вул. Октябрська, 60), до свідоцтва №19697 від 15.05.2001р. були внесені відповідні доповнення (а.с. 9).

18.11.2006 р. між ВАТ «ТНК-ВР Холдінг» (далі - ліцензіар) та Спільним українсько-німецьким Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР» (далі - ліцензіат) був укладений ліцензійний договір №ТВН-1157/06.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, ліцензіар надав ліцензіату одиничну ліцензію на право використання Товарного знаку на наступних умовах: разову ліцензію на право використання Товарного знаку «ТНК» з правом надання подальших субліцензій на строк до 29.09.2010р. на території України (а.с. 11 - 21).

02.07.2007р. між ВАТ «ТНК-ВР Холдінг» та Спільним українсько-німецьким ТОВ з іноземною інвестицією «КЕРШЕР» була укладена додаткова угода №1/1 до ліцензійного договору №ТВН - 1157/06 від 18.11.2006р., відповідно до п. 1 якої, сторони погодили внести зміни до п. 1.1. зазначеного договору щодо продовження строку дії договору на строк до припинення строку дії свідоцтва на знак для товарів та послуг №19697 від 15.05.2001р. (а.с. 73 - 75).

Відповідно до Виписки з державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 10.11.2010р. строк дії свідоцтва №19697 від 15.05.2001р. на знак для товарів і послуг «ТНК» було продовжено до 29.09.2020р. (бюлетень №21 від 10.11.2010р.) (а.с. 84).

Як вбачається з матеріалів справи, листом вих.№ 018-018/1451и-ТХ від 13.03.2007р. ВАТ «ТНК-ВР Холдінг», як власник торгового знаку «ТНК» надало згоду Спільному українсько-німецькому ТОВ з іноземною інвестицією «КЕРШЕР» на пред'явлення вимог до будь-яких юридичних осіб та громадян на території України про поновлення порушених прав власника торгівельних марок, що належать ВАТ «ТНК-ВР Холдінг» в судових органах України (а.с. 22).

06.07.2013р. представниками Спільного українсько-німецького ТОВ з іноземною інвестицією «КЕРШЕР» був виявлений факт неправомірного використання торгового знаку «ТНК», а саме: без згоди власника або уповноваженої ним особи, на автозаправній станції, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМНАФТА» (відповідач), яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул.Ентузіастів, 38, встановлені вивіски, стели та інше обладнання, які оформлені з використанням позначення «ТНК».

Дозволу у власника свідоцтва №19697 від 15.05.2001р. на знак для товарів і послуг ВАТ «ТНК-ВР Холдінг» або у ліцензіата Спільного українсько-німецького ТОВ з іноземною інвестицією «КЕРШЕР» на використання торговельного знаку «ТНК» ТОВ «ПРОМНАФТА» не отримувало, субліцензійний договір не укладало, у зв'язку з чим, Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про заборону ТОВ «ПРОМНАФТА» використовувати знак для товарів та послуг «ТНК» шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання з позначенням знаку для товарів та послуг «ТНК» на автозаправній станції за адресою: Запорізька область, м.Дніпрорудне, вул.Ентузіастів, 38, що є предметом спору у даній справі.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. у даній справі підлягає залишенню без змін, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торгівельною маркою є позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів та послуг інших осіб (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Згідно із ч. 1 ст. 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

Статтею 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 вказаного Закону, власник свідоцтва має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, зокрема, зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеним у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги.

Згідно із ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення). Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Власник свідоцтва має право передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору (ч. 7 ст. 16 Закону).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг» передбачено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 495 ЦК України передбачено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти такевикористання.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг», на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Як вбачається з матеріалів справи, Спільне українсько-німецьке ТОВ з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», відповідно до ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знак для товарів і послуг», умов ліцензійного договору №ТВН-1157/06 від 18.11.2006р. та додатків до нього, листа від 13.03.2007р. за вих. № 018-018/1451и-ТХ, є особою, що має право на використання знаку для товарів і послуг «ТНК» та виключне право забороняти іншим особам використовувати зазначений знак без його згоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт виявлення 06.07.2013р. представниками Спільного українсько-німецького ТОВ з іноземною інвестицією «КЕРШЕР» неправомірного використання знаку для товарів та послуг «ТНК» ТОВ «ПРОМНАФТА» на автозаправній станції, що належить відповідачу, та знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38, шляхом його графічного відображення на вивісці, стелах та іншому обладнанні автозаправної станції.

В підтвердження вказаних фактів позивачем було надано суду візуальне зображення автозаправної станції (фототаблицю) без ідентифікаційних ознак (назва, адреса, прив'язка до місцевості або іншого об'єкту), яке було здійснене за допомогою цифрової фототехніки та роздруковане із текстового редактора із зазначенням власника та адреси АЗС, не засвідчене печаткою позивача та підписом його уповноваженого представника, та засвідчену копію фіскального чеку №1375 від 06.07.2013р. про продаж ТОВ «ПРОМНАФТА» за даною адресою мінеральної води «Моршин» 0,5л на суму 5,55грн. (а.с. 26 - 27).

Крім того, позивач посилається на наявний в матеріалах справи акт від 29.09.2013р. комісії у складі представників Спільного українсько-німецького ТОВ з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», ТОВ «РН Коммерс» та ВАТ «ТНК-ВР Холдінг», який був складений в процесі розгляду справи судом першої інстанції, про те, що ТОВ «ПРОМНАФТА» на автозаправній станції, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38, задля зовнішнього оформлення АЗС, стели та обладнання використовується позначення, яке візуально ідентичне знаку для товарів та послуг «ТНК», що охороняється Свідоцтвом №19697 від 15.05.2001р.

До зазначеного акту позивачем також було додано фототаблицю із зображенням автозаправної станції з іншого ракурсу у вигляді роздрукованого документу з текстового редактору на якій зазначено власник (ТОВ «ПРОМНАФТА») та адреса АЗС (Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38). Дана фототаблиця не містить печатки позивача та підпису членів комісії, які здійснили обстеження, не містить даних про те, що саме дана фототаблиця є додатком до акту обстеження від 29.09.2013р. До акту доданий також фіскальний чек №7166 від 29.09.2013р. про продаж АЗС ТОВ «ПРОМНАФТА» по вул. Ентузіастів, 38 бензину А-95 на суму 19,93 грн. (а.с. 77 - 78).

На думку позивача, зазначені вище документи підтверджують факт неправомірного використання ТОВ «ПРОМНАФТА» без відповідних дозвільних документів торгівельного знаку «ТНК» на належній відповідачу автозаправній станції, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем фототаблиці із зображенням автозаправних станцій не можуть бути оцінені як належні та допустимі докази підтвердження факту неправомірного використання торгівельного знаку «ТНК» на АЗС відповідача, оскільки зображені на цих фототаблицях АЗС не мають жодних ідентифікаційних ознак (назва, адреса, прив'язка до місцевості або іншого об'єкту), дані фототаблиці були роздруковані за допомогою текстового редактора та не засвідчені належним чином уповноваженою особою позивача чи членами комісії, які здійснювали обстеження. Також позивачем не було надано суду жодних документів в підтвердження того, що ці зображення є однією і тією ж автозаправною станцією, розташованою за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул. Ентузіастів, 38, і що вона перебуває у власності ТОВ «ПРОМНАФТА».

Крім того, надані позивачем фіскальні чеки №1375 від 06.07.2013р. та №7166 від 29.09.2013р. підтверджують лише факт придбання води «Моршин» 0,5л на суму 5,55 грн. та бензину А-95 на суму 19,93 грн. у магазині АЗС ТОВ «ПРОМНАФТА» за адресою м.Дніпрорудне, пр. Ентузіастів, 38, однак доказів того, що зазначений товар придбано саме на автозаправній станції, яка відображена на фото таблицях, як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що автозаправна станція, яка знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Дніпрорудне, вул.Ентузіастів, 38, є саме тою АЗС, що відображена на фототаблицях, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМНАФТА», а отже, не доведено, що саме відповідач неправомірно використовує знак для товарів та послуг «ТНК», який охороняється Свідоцтвом №19697 від 15.05.2001р., шляхом його графічного відображення на вивісці, стелах та іншому обладнанні автозаправної станції за адресою: м. Дніпрорудне, пр.Ентузіастів, 38.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ у даній справі.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги колегією суддів, як безпідставні, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Місцевим господарським судом з'ясовані всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, норми матеріального та процесуального права були застосуванні судом правильно.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ є такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. у справі №908/2618/13 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. у справі №908/2618/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 14.10.2013р. у справі №908/2618/13 - залишити без змін.

3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий Л.В. Ушенко

Судді К.В. Богатир

О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 04 грудня 2013 року.

Надруковано: 5 прим.

1 прим. -скаржнику;

1 прим. - відповідачу;

1 прим. - у справу;

1 прим. - ГСЗО

1 прим. - ДАГС