Рішення № 35742015, 02.12.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2013 р. Справа № 918/1612/13

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нова лінія"

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 24 873 грн. 87 коп.

В засіданні приймали участь представники:

позивача : Яковлев В.В. дов. № 18 від 07.11.2013 р.

відповідача : не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Публічне акціонерне товариство "Нова лінія" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 21 965 грн. 36 коп. заборгованості згідно договору суборенди нежитлового приміщення № ДГУ-09-493, 1 207 грн. 11 коп. 10 % річних, 1 701 грн. 40 коп. пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03 квітня 2012 року між Приватним акціонерним товариством "Нова лінія" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір суборенди нежитлового приміщення № ДГУ-09-493. Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором суборенди від 03 квітня 2012 року № ДГУ-09-493 щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період грудень 2012 року - червень 2013 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 21 965 грн. 36 коп. Позивач, посилаючись на статті 526, 530, 610, 614,625 629, 759, 762 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 1 207 грн. 11 коп. 10 % річних та 1 701 грн. 40 коп. пені, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

У судовому засіданні 02 грудня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив.

Відповідно до статті 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надсилались відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: АДРЕСА_1. Вказані поштові відправлення повернуто підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну їх зберігання.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2012 року Приватне акціонерне товариство «Нова лінія» (орендар) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (суборендар) уклали договір суборенди нежитлового приміщення № ДГУ-09-493, за умовами якого орендар зобов'язується передати, а суборендар зобов`язується прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення (об'єкт суборенди), що розташований на території майнового комплексу за наступною адресою: АДРЕСА_2. Загальна площа об'єкту суборенди становить 12,5 м.кв . Відновна вартість об'єкту суборенди з урахуванням індексації становить 17 255 грн. 88 коп. (п.1.1. договору) (а.с. 5-11).

Вказаний договір підписаний уповноваженим представником позивача і відповідачем та скріплений їх печатками.

Пунктом 2.1. даного договору встановлено, що орендар зобов'язується передати об'єкт суборенди суборендарю в тимчасове платне користування протягом десяти календарних днів з дати укладення договору. Факт передачі об'єкта суборенди підтверджується актом приймання - передачі об'єкта суборенди.

Судом встановлено, що 24 квітня 2012 року сторони підписали та скріпили своїми печатками акт прийому-передачі об'єкта суборенди за договором суборенди нежитлового приміщення № ДГУ-09-493 від 03 квітня 2012 року (а.с. 13).

У п.9.1. договору зазначено, що він вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 02 квітня 2013 року (включно), а в частині виконання грошового зобов'язання - до його повного виконання.

Сторони погодили, що договір може бути продовжено лише по обопільній письмовій згоді сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п.9.2. договору).

01 квітня 2013 року позивач та відповідач підписали додаткову угоду № 1 про зміну умов договору суборенди № ДГУ-09-493 від 03 квітня 2012 року де погодили викласти п. 9.1. договору суборенди в редакції, відповідно до якої договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 30 червня 2013 року (включно), а в частині виконання грошового зобов'язання - до його повного виконання (а.с.12).

Відповідно до п.3.1. договору нарахування суборендної плати починається з дати підписання сторонами акту прийому - передачі об'єкта суборенди.

За змістом п.3.2. договору щомісячна ставка суборендної плати за цим договором дорівнює гривневому еквіваленту 35 USD (тридцять п`ять доларів США) за один метр квадратний об'єкту суборенди, з врахуванням ПДВ, за курсом НБУ на перший банківський день поточного (розрахункового) місяця.

У пункті 3.3 договору зазначено, що суборендна плата включає в себе вартість комунальних послуг та сплачується суборендарем в національній валюті України.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що суборендна плата за другий та наступні місяці суборенди, розраховується за ставкою, визначеною у п.3.2. договору та за курсом НБУ на перший банківський день поточного (розрахункового) місяці. При цьому суборендар зобов'язаний сплачувати суборендну плату на поточний рахунок орендаря, визначений у розділі 14 цього договору, щомісячно, але не пізніше 12 числа поточного (розрахункового) місяця, незалежно від факту отримання (не отримання) суборендарем рахунку орендаря.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 03 квітня 212 року № ДГУ-09-493 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Для сплати орендної плати позивачем виставлялись відповідачу наступні рахунки: рахунок на оплату № БУ-00003408 від 01 грудня 2012 року на суму 3 496 грн. 94 коп., рахунок на оплату № БУ-00000157 від 01 січня 2013 року на суму 3 496 грн. 94 коп., рахунок на оплату № БУ-00000419 від 01 лютого 2013 року на суму 3 496 грн. 94 коп., рахунок на оплату № БУ-00000730 від 01 березня 2013 року на суму 3 496 грн. 94 коп., рахунок на оплату № БУ-00001030 від 01 квітня 2013 року на суму 3 496 грн. 94 коп., рахунок на оплату № БУ-00001361 від 01 травня2013 року на суму 3 496 грн. 94 коп., рахунок на оплату № БУ-00001625 від 01 червня 2013 року на суму 3 496 грн. 94 коп.

Сторонами також підписано акт № БУ-00003472 здачі - прийняття послуг (за грудень 2012 р.), акт № БУ-00000122 здачі - прийняття послуг (за січень 2013 р.), акт № БУ-00000454 здачі - прийняття послуг (за лютий 2013 р.), акт № БУ-00000768 здачі - прийняття послуг (за березень 2013 р.), акт № БУ-00001186 здачі - прийняття послуг (за квітень 2013 р.), акт № БУ-00001355 здачі - прийняття послуг (за травень 2013 р.), акт № БУ-00001665 здачі - прийняття послуг (за червень 2013 р.).

Всупереч положень договору суборенди відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті орендної плати виконав лише частково, заборгувавши позивачу 21 965 грн. 36 коп. за період з грудня 2012 року по червень 2013 року. Даний факт підтверджується наданими позивачем рахунками на оплату та актами здачі - прийняття послуг (а.с.14-21).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За умовами ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором суборенди № ДГУ-09-493 від 03 квітня 2012 року, яка складає 21 965 грн. 36 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення зазначеної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної суми, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної сплати орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 701 грн. 40 коп. пені нарахованої за період з 13 грудня 2012 року по 10 жовтня 2013 року (а.с.3).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. договору суборенди передбачено, що у випадку порушення суборендарем строку перерахування суборендної плати, визначеного п.п.3.5.,3.6 договору, суборендар зобов'язується сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості, за кожний день прострочення виконання зобов`язання та додатково 10 % річних (від суми заборгованості), за кожен день прострочення (згідно з п.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий суду розрахунок пені судом встановлено, що позивачем не враховано вимоги частини 6 статті 232 ГК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає пеня, яка, за розрахунком суду, становить 1 434 грн. 11 коп.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 1 701 грн. 40 коп. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 434 грн. 11 коп.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором по оплаті орендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 207 грн. 11 коп. 10 % річних

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки договором встановлений інший розмір процентів річних, розрахунок позивачем проведено згідно встановленого договором розміру.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши наданий розрахунок 10 % річних суд визнає його вірним.

За таких обставин вказаний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 21 965 грн. 36 коп. заборгованості, 1 207 грн. 11 коп. 10 % річних та 1 434 грн. 11 коп. пені.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь приватного акціонерного товариства «Нова лінія» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт.Чабани, Одеське шосе, 8, ідентифікаційний код: 30728887) 21 965 грн. 36 коп. заборгованості, 1 207 грн. 11 коп. 10 % річних, 1 434 грн. 11 коп. пені, 1 702 грн. 01 коп. судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 04 грудня 2013 року.

Суддя Войтюк В.Р.