Рішення № 35741972, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18393/13 25.11.13

За позовом Приватного підприємства "Строй-Систем"

до Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики

України

про стягнення 1 477 373,90 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Бородкін С.В. - пред. за довір.

від відповідача Галицька Н.А.- пред. за довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Строй-Систем" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного центру зайнятості України 1 477 373,90 грн., з яких 1 146 627,06 грн.- пеня та 330 746,84 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2012 року у справі №5011-16/11082-2012, яке було залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.13р., встановлено факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 15 071 485,11 грн. за Договором підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості №155 від 22.12.10р. (далі - Договір) по оплаті виконаних позивачем будівельних робіт. Як вказує позивач, відповідач не виконав свої грошові зобов'язання, у зв'язку з чим, відповідно до ст.612 ЦК України, він вважається боржником, який прострочив, і відповідно до ст. 625 ЦК України повинен сплатити три відсотки річних від простроченої суми за період з 01.10.12р. по 24.06.13р. Крім того, позивачем на підставі п.12.10. Договору нараховано пеню за період з 04.01.12р. по 04.07.12р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.13р. порушено провадження у справі №910/18393/13, призначено розгляд справи на 04.11.13р. та задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем позивача.

У судове засідання 04.11.13р. представники сторін з'явилися та надали пояснення по справі.

У зв'язку з ненаданням суду доказів сплати судового збору, актів приймання виконаних підрядних робіт (ф.КБ-2В), ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.13р. відкладено розгляд справи на 25.11.2013р. та відстрочено сплату позивачем судового збору на строк до 25.11.13 року.

У судове засідання 25.11.13р. представники сторін з'явилися та надали пояснення по справі.

25.11.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в якому посилаючись на ст.614 ЦК України вказав, що особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини. Відповідач зазначив, що Державною фінансовою інспекцією під час перевірки фінансово-господарської діяльності Державного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття встановлено завищення вартості виконаних робіт на суму 43981,983 тис.грн., у зв'язку з чим, відповідач бажав скоригувати суму, яка підлягає оплаті про що надіслав позивачу лист від 09.10.12р. Натомість, як зазначив відповідач, позивач не погодився з висновком перевірки, про що свідчить лист від 12.10.12р. Відповідач вказує, що причинами затримки невиконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.02.2013р. №5011-16/11082-2012 є те, що вимога від Державного казначейства про стягнення коштів надійшла лише 10.06.13р. Відповідач, також, зазначив, що позивачем не дотримано досудового порядку врегулювання спору.

У судовому засіданні 25.11.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2010р. між позивачем (генпідрядник) та Державним центром зайнятості (замовник) укладено Договір підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості №155 від 22.12.2010р. (далі - Договір), за умовами якого позивач (генпідрядник) зобов'язався своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати роботи з будівництва адміністративного будинку Державної служби зайнятості за адресою: м.Київ, вул.Астраханська, 9-17, і здати замовнику у встановлений строк, визначений Договором, об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації, а відповідач (замовник) - забезпечити генпідрядника затвердженою у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією, передати по відповідному Акту будівельний майданчик, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Відповідно до п.5.4. Договору, розрахунки проводяться замовником шляхом: - авансування в розмірі 30 % річного обсягу робіт в розрізі черг згідно до п.4.2. цього Договору на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів;

- наступні платежі здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.

Згідно з п.5.6. Договору, оплата проміжних платежів за виконані роботи здійснюється на підставі «Акту приймання виконаних підрядних робіт» по формі КБ-2в та «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» по формі КБ-3 (розрахованої за допомогою програмного комплексу АВК-5), підписаними представниками сторін після перевірки замовником протягом трьох робочих днів з дня їх надання. Замовник (за наявності фінансування) протягом трьох банківських днів сплачує генпідряднику кошти за підписаними актами.

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи на загальну суму 15 071 485,11 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №16 від 05.12.2011р., №10 від 05.12.11р., №8 від 05.12.11р. та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт.

Як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати робіт не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних робіт за Договором, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 року у справі №5011-16/11082-2012 стягнуто з Державного центру зайнятості України на користь Приватного підприємства "Строй-Систем" 15 071 485,11 грн. основного боргу, 335 701,85 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 04.01.12р. по 01.10.12р. та 64 380,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.13р. у справі №5011-16/11082-2012, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 26.03.2013р. у справі №5011-16/11082-2012, апеляційну скаргу Державного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 року у справі №5011-16/11082-2012 залишено без змін.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

23.01.2013 р. рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 року у справі №5011-16/11082-2012 набрало законної сили.

Доказів виконання рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2012 року у справі №5011-16/11082-2012 відповідачем суду не надано.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором та невиконанням рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 року у справі №5011-16/11082-2012, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 477 373,90 грн., з яких 1 146 627,06 грн. - пеня, розрахована позивачем за період з 04.01.12р. по 04.07.12р. та 330 746,84 грн. - 3 % річних, розрахованих позивачем за період з 01.10.12р. по 24.06.13р.

Частиною 2 статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості №155 від 22.12.2010р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

В силу частини 1 статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям провадження з його примусового виконання, про що зокрема, зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1624/2011.

Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків.

Отже, як вбачається з норм ст.625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахування 3 відсотків річних не обмежується певним періодом, а стягується за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога сплати трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Законодавство не обмежує можливість позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення.

Позивачем здійснено розрахунок 3 % річних з суми боргу 15 071 485,11 грн. за період з 01.10.12р. по 24.06.13р.

З огляду на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 року у справі №5011-16/11082-2012 з відповідача на користь позивача стягнуто 3 % річних, нарахованих позивачем за період з 04.01.12р. по 01.10.12р., суд приходить до висновку, що позивач має право на нарахування 3 % річних за період з 02.10.12р. по 24.06.13р.

Судом перевірено розрахунок 3% річних за період з 02.10.12 по 24.06.13 з суми боргу 15 071 485,11 грн. За перерахунком суду розмір 3% становить 329 508,09 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 330 746,84 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 329 508,09 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені, розрахованої позивачем за період з 04.01.12р. по 04.07.12р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з п.12.10. Договору підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості №155 від 22.12.2010р., при ненадходженні або при невчасному надходженні коштів на рахунок замовника, штрафні санкції до замовника не застосовуються. В разі наявності коштів за затримку платежів генпідряднику за виконані роботи, з замовника стягується пеня в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Спірні правовідносини між сторонами склалися на підставі договору підряду, а тому обов'язок замовника прийняти та оплатити виконану роботу підрядником витікає із Закону та Договору і не може ставитися в залежність від виконання певних дій третьою особою, зокрема, дій щодо перерахування грошових коштів на рахунок відповідача. Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Вищого господарського суду №31/171 від 26.10.2010 р.

Судом встановлено, що виконані позивачем роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт №16 від 05.12.2011р., №10 від 05.12.11р., №8 від 05.12.11р. повинні були бути оплачені відповідачем, з врахуванням п. 5.6. Договору, в термін до 09.12.11р., у зв'язку з чим, прострочення виконання зобов'язання за Договором підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості №155 від 22.12.2010р. мало місце з 09.12.11р.

За таких підстав, враховуючи, що законодавство не обмежує можливість позивача звернути з позовом про стягнення з відповідача пені в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення суми основного боргу, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача суми пені, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені здійснюється за перші шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що умовами Договору не передбачено нарахування пені у строк понад шість місяців, а зобов'язання по оплаті виконаних робіт за Договором мало бути виконано відповідачем в термін до 09.12.11р., позивач має право на нарахування пені з суми боргу 15 071 485,11 грн. за період з 09.12.11р. по 08.06.12р.

Оскільки, суд не має права виходити за межі позовних вимог, а позивачем нараховано пеню за період з 04.01.12р. по 04.07.12р., суд здійснює перерахунок пені з суми боргу 15 071 485,11 грн. в межах заявленого позивачем періоду, а саме за період з 04.01.12р. по 08.06.12р.

За перерахунком суду розмір пені становить 986 029,26 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 146 627,06 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 986 029,26 грн.

Посилання відповідача на встановлення Державною фінансовою інспекцією під час перевірки фінансово-господарської діяльності Державного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття факту завищення вартості виконаних робіт на суму 43981,983 тис.грн. не приймаються судом до уваги, оскільки, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором підряду з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості №155 від 22.12.2010р. встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 року у справі №5011-16/11082-2012.

Судом, також, не беруться до уваги посилання відповідача на те, що причинами затримки невиконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.02.2013р. №5011-16/11082-2012 є те, що вимога від Державного казначейства про стягнення коштів надійшла відповідачу лише 10.06.13р. з огляду на те, що обов'язок виконання судового рішення передбачений ст.4-5 ГПК України та не потребує наявності додаткової вимоги для його виконання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 477 373,90 грн.

Згідно з п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

Таким чином, розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду м.Києва позовної заяви про стягнення з відповідача 1 477 373,90 грн. становить 29 547,48 грн.

При зверненні до Господарського суду м. Києва з вказаним позовом позивачем судовий збір сплачено не було, натомість, подано заяву про відстрочення сплати судового збору, в який просив суд відстрочити сплату судового збору, посилаючись на скрутне фінансове становище позивача.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.09.13р. та від 04.11.13р. відстрочено сплату позивачем судового збору, однак, на час винесення рішення по справі позивачем доказів сплати судового збору суду не надано.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до п.3.3. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р., якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Згідно з п.3.4. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р., у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в частині задоволених позовних вимог покладається на відповідача, а в частині позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України (01601, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.8/10, код ЄДРПОУ 03491079) на користь Приватного підприємства "Строй-Систем" (65091, м.Одеса, Приморський район, вул.Скісна, буд.19/1, код ЄДРПОУ 31373740) 986 029 (дев'ятсот вісімдесят шість тисяч двадцять дев'ять) грн. 26 коп. - пені, 329 508 (триста двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісім) грн. 09 коп. - 3 % річних.

В іншій частині позову - відмовити.

2. Стягнути з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України (01601, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.8/10, код ЄДРПОУ 03491079) в дохід Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 26 310 (двадцять шість тисяч триста десять) грн. 75 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Строй-Систем" (65091, м.Одеса, Приморський район, вул.Скісна, буд.19/1, код ЄДРПОУ 31373740) в дохід Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 3236 (три тисячі двісті тридцять шість) грн. 73 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.12.2013р.

Суддя Капцова Т. П.