Рішення № 35741930, 04.12.2013, Господарський суд Чернігівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 77-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" грудня 2013 року справа № 927/1478/13

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Українська генетична компанія", 3-й пров. Щорса, 1, с. Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, 12402

Відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина", вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, рібнянський район, Чернігівська область, 17311

про стягнення заборгованості в сумі 34315,23 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

Представник позивача: Антипчук К.І., довіреність б/н від 15.12.2011 р.

Представник відповідача: не з'явився.

Позивачем - Приватним акціонерним товариством „Українська генетична компанія" подано позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина" про стягнення заборгованості в сумі 34315,23 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в позовній заяві посилається, зокрема, на те, що відповідачем, в порушення умов укладеного між сторонами договору № 119 на постачання сперми бугаїв-плідників від 18.03.2011р., своєчасно та в повному обсязі не виконано взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за поставлений позивачем товар в сумі 29850,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 29850,00 грн. основного боргу та 4465,23 грн. пені за період з 19.09.2012р. по 12.11.2013р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просить їх задовольнити.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, в судове засідання представника не направив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Ухвала про порушення провадження у справі від 18.11.2013р., направлена на поштову адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, отримана уповноваженою відповідачем особою 19.11.2013р., про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача проти розгляду спору по суті без участі представника відповідача не заперечує.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, між ПАТ „Українська генетична компанія" (Постачальник) та СТОВ „Батьківщина" (Покупець) 18.03.2011р. укладено на постачання сперми бугаїв-плідників № 119 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник постачає, згідно замовлення Покупця, спермопродукцію бугаїв-плідників, рідкий азот, інструменти та матеріали необхідні для штучного осіменіння тварин (далі - товар), а Покупець приймає та оплачує товар у встановленому цим Договором порядку.

Покупець розраховується за поставлений Постачальником товар за ціною, яка склалась на момент поставки. Остаточна вартість продукції, що поставляється, визначається в момент її замовлення Одержувачем (п. 7.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору протягом березня-травня 2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 57735,00 грн.

Відповідач товар отримав, будь-яких заперечень не надав, отже враховуючи положення ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар в сумі 27885,00 грн.

18.01.2012р. відповідач надав позивачу гарантійний лист з графіком сплати заборгованості в повному обсязі до 18.04.2012р.

Однак, станом на 18.04.2012р., заборгованість за видатковою накладною № РН-0000578 від 12.05.2011р. в сумі 29850,00 грн. відповідачем сплачена не була.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 776 від 11.09.2012р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 29850,00 грн. До претензії був доданий акт звіряння взаємних розрахунків станом на 11.09.2012р. Відповідач акт підписав, але заборгованість не сплатив.

Таким чином, станом на день прийняття рішення по справі, сума основного боргу відповідачем не погашена і становить 29850,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати отриманого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повній сумі.

Крім того, позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення 4465,23 грн. пені за прострочення платежу за період з 19.09.2012р. по 12.11.2013р.

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку порушення термінів оплати поставленого товару (угода по ціні) Покупець відшкодовує Постачальнику спричинені ним збитки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день невиконання зобов'язань.

Враховуючи те, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано за період з 19.09.2012р. по 12.11.2013р. та пред'явлено до стягнення 4465,23 грн. пені.

Даний розрахунок зроблений позивачем згідно ст. 530 ЦК України з урахуванням семиденного терміну після відправлення претензії, однак позивачем не надано суду доказів направлення відповідачу претензії.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає, що останнім невірно застосовані норми права щодо нарахування пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їх претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (див. постанову ВГСУ від 20.09.2012р. № 12/5026/556/2012).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ЦК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З врахуванням положень ч. 6 ст. 232 ЦК України нарахування пені повинно здійснюватися за період з 13.05.2011р. по 10.11.2011р., позивачем же нараховано пеню за прострочення грошового зобов'язання за період з 19.09.2012р. по 12.11.2013р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позовних вимог судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Батьківщина" (вул.. Незалежності, 51, с. Калюжниці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311; рахунок невідомий, код ЄДРПОУ 30875436) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська генетична компанія" (3-й провулок Щорса, 1, с. Оліївка, Житомирський район, 12402; п/р 26002326456 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00698578) 29850,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.) основного боргу та 1496,62 грн. (одну тисячу чотириста дев'яносто шість грн. 62 коп.) на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 03.12.2013р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.12.2013р.

Суддя Ю.М. Бобров