Рішення № 35741913, 03.12.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.12.13р. Справа № 904/7847/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ", м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

про стягнення 4 421,91 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Палій С.М., представник за довіреністю № 40 від 02.12.13р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.13р. порушено провадження у справі № 904/7847/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (далі-позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення 4 421,91 грн. Справу призначено до розгляду на 12.11.13р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.13р. відкладено розгляд справи на 03.12.13р.

03.12.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо державної реєстрації відповідача.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.13р., який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням строку зберігання" (а.с.154, 155).

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.157-158), відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.12.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.12р. між ТОВ "Біонайм Україна", яке реорганізовано ТОВ "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (далі - позивач) та відповідачем було укладено договір поставки № 95-КДГ (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач зобов'язується поставляти непродовольчі товари (далі - товар) відповідно до поданого відповідачем замовлення, а відповідач зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

В п. 1.2. Договору зазначено про те, що предметом даного Договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору, позивач здійснює постачання товару, а відповідач приймає та оплачує товар за цим Договором окремими партіями.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки відповідача та наявності товару у позивача на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі).

Відповідно до п. 2.3. Договору, передача товару за цим Договором здійснюється в місці, щодо якого досягнуто усної або письмової домовленості між сторонами, і оформлюється накладною або актом прийому-передачі. Постачання товару до місця передачі товару здійснюється за рахунок позивача або відповідача, в залежності від домовленості сторін.

Ціна на кожне найменування товару за цим Договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених позивачем на момент отримання заявки відповідача та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено позивачем відповідно до умов цього Договору (п. 4.1. Договору).

Як зазначено в п. 4.2. Договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в національній валюті України (гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що відповідач сплачує 100% вартості кожної партії товару на протязі 30 календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами.

Сторони домовились, що у разі не оплати відповідачем поставленого позивачем товару протягом строку вказаному в п. 4.4. цього Договору, відповідач зобов'язаний за першою вимогою позивача повернути йому увесь поставлений та не оплачений товар протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення такої вимоги. Повернення товару здійснюється транспортом позивача (п. 4.5. Договору).

В п. 5.1. Договору зазначено про те, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язанням є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За порушення строку оплати товарів відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості (п.5.3. Договору).

Згідно з 5.4. Договору, якщо заборгованість відповідача перед позивачем триває більше 2-х місяців також відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України сторони погодили, що нарахування пені за цим пунктом Договору починається від самого першого дня виникнення прострочення відповідача перед позивачем та припиняється через один календарний рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.12р. (п. 6.1. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору, за період з 03.05.12р. до 07.02.13р., позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 20756,93 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 13-43).

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач в порушення умов Договору здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару у розмірі 11 166,57 грн., що підтверджують виписки з банку (а.с.44-74), та повернув нереалізований товар на суму 7 590,36 грн., що підтверджують накладні на повернення від покупця (а.с.75-94).

Також позивач зазначає про те, що згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.12р. по 31.12.12р. відповідач визнає заборгованість перед позивачем по вищезазначеному Договору (а.с.106-107).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем були направлені на адресу відповідача претензії за № 21 від 08.04.13р. та за № 48 від 15.07.13р. з проханням погасити заборгованість по Договору за поставлений позивачем товар або повернути неоплачений товар (а.с.95 -100).

Як зазначає позивач, вищезазначені вимоги були залишені відповідачем без відповіді та повного задоволення.

Крім того, позивач зазначає про те, що 03.10.13р. він направив на адресу відповідача лист № 76 від 02.10.13р. з актами звірки взаєморозрахунків за період з 16.04.12р. по 01.10.13р., один примірник якого позивач просив підписати та повернути позивачу (а.с. 101- 105).

Як зазначає позивач, відповідач вищевказану заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 5.3.Договору були нараховані 30% річних у розмірі 341,92 грн.

Крім того, на підставі п. 5.4. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 2080,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 000 грн., 30% річних у розмірі 341,92 грн., пеню у розмірі 2 080 грн., а всього 4 421,91 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначено в ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт існування заборгованості по вищезазначеному Договору підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (а.с.106-107), який підписаний та скріплений печаткою відповідача без будь-яких зауважень.

Крім того, господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки останній здійснив часткову оплату за отриманий товар.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 000 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.4. Договору передбачено, якщо заборгованість відповідача перед позивачем триває більше 2-х місяців також відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому відповідно до ч.6 ст.232 ГК України сторони погодили, що нарахування пені за цим пунктом Договору починається від самого першого дня виникнення прострочення відповідача перед позивачем та припиняється через один календарний рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 2080 грн., розрахунок якої сумом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (див. постанову Верховного Суду України від 24.10.2011 та постанову Вищого господарського суду України від 07.12.2011 у справі N 25/187).

Після перерахунку проведеного господарським судом в "ЛІГА : ЗАКОН" відповідно до вимог чинного законодавства України, пеня за вказаний позивачем період (208 днів) складає 161,53 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 161,53 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що за порушення строку оплати товарів відповідач сплачує позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

На підставі п. 5.3. Договору позивачем були нараховані 30% річних у розмірі 341,91грн., розрахунок який також господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 000,00 грн., пеня у розмірі 161,53 грн., 30% річних у розмірі 341,91 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, буд. 53, код ЄДРПОУ 35341093) заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.), пеню у розмірі 161,53 грн. (сто шістдесят одну грн. 53 коп.), 30 % річних у розмірі 341,91 грн. (триста сорок одну грн. 91 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 974,05 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири грн. 05 коп.)

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 04.12.13р.