Рішення № 35741892, 28.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14166/13 28.11.13За позовом приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "АМА Фрейт Україна"

2) приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"

про відшкодування збитків в сумі 1 976 619,12 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Омелянчук Н.О.(дов. від 03.09.2012)

Від відповідача-1 Дикань П.О.(дов. від 02.09.2013)

Від відповідача-2 Кравченко Р.Ю. (дов. № 3 від 02.01.2013)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов заявок-договорів про перевезення вантажів № 35 та 41 від 06.06.2012 у розмірі 1 976 619,12 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.07.2013 порушено провадження у справі №910/14166/13 та призначено до розгляду на 08.08.2013.

В судове засідання 08.08.2013 з`явились представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи відкладено на 12.09.2013.

В судове засідання 12.09.2013 з`явились представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Представник відповідача подав суду клопотання про залучення у якості співвідповідача по справі № 910/14166/13 приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", код ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33.

Для встановлення фактичних обставин справи та винесення законного рішення, суд ухвалою від 12.09.2013 залучив у якості співвідповідача по справі приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна".

Розгляд справи відкладено на 03.10.2013.

В судове засідання 03.10.2013 з`явились представники позивача та відповідачів, дали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи відкладено на 17.10.2013.

В судове засідання 17.10.2013 з`явились представники відповідачів, дали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Представник позивача в судове засідання 17.10.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладено на 07.11.2013.

В судове засідання 07.11.2013 з`явились представники відповідачів, дали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Представник позивача в судове засідання 07.11.2013 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-1 подав суду заяву про продовження строку розгляду справи на 15 днів. Суд задовольнив дане клопотання та продовжив строк розгляду спору у справі №910/14166/13 на 15 днів - до 28.11.2013.

Розгляд справи відкладено на 21.11.2013.

21.11.2013 судове засідання з`явились представники позивача та відповідачів, дали пояснення по справі та подали додаткові докази по справі.

Представник позивача подав суду заяву про уточнення та доповнення позовних вимог, в якій просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь вигодонабувача - приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» 988 309,56 грн. (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч триста дев'ять грн. 56 коп.) страхового відшкодування нестачі застрахованого вантажу. Суд долучив дану заяву до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.11.2013 оголошено перерву на 28.11.2013 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 28.11.2013 прибули представники позивача та відповідачів, дали пояснення по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2012 та 22.06.2012 між приватним акціонерним товариством "Імперіал Тобакко Продакшн Україна"(далі позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "АМА Фрейт Україна"(далі відповідач-1, експедитор) було укладено Заявки-Договори відповідно № 35 та 41 на організацію перевезення вантажів, предметом яких було здійснення Відповідачем перевезення вантажів позивача (тютюнові вироби) за маршрутом м.Київ, Україна - м.Ташкент, Узбекистан для вантажоотримувача Темпіко Трейд JIJIC, Ташкент (надалі - вантажоотримувач).

Як зазначає позивач, при прийманні вказаних вантажів за товарно-транспортними накладними відповідно № IV1155 від 06.06.2012 та № IV1245 від 02.07.2012, вантажоотримувачем встановлено нестачу тютюнових виробів відповідно 450 коробів на суму 67 007,30 доларів США та 547 коробів на суму 56 647,32 доларів США.

Кількість і вартість відправленого вантажу підтверджуються матеріалами справи, зокрема, інвойсами №№ 121158 та 121258, розписками про приймання тютюнових виробів відповідачем-1 від 06.06.2012 та 02.07.2012, товарно-транспортними накладними № IV1155 від 06.06.2012 та № IV1245 від 02.07.2012.

Факт нестачі вантажу засвідчений актами експертизи, що було зроблено на замовлення вантажоотримувача № 13-0739 від 02.07.2012 та №13-0817 від 23.07.2012 та інспекційними звітами від 02.07.2012 та від 23.07.2012.

Позивач зазначив, що дійсна вартість невистачаючого вантажу становить відповідно 535 555,85 грн. та 452 753, 71 грн., разом 988 309,56 грн. Вказану суму позивач просить стягнути як з відповідача-1, так і з приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"(далі відповідач-2).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача-1 988 309,56 грн. пені на підставі ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши представників всіх сторін по справі, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю, у зв'язку з таким:

Що стосується заяви позивача про уточнення та доповнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь вигодонабувача - приватного акціонерного товариства «Імперіал Тобакко Продакшн Україна» 988 309,56 грн. (дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч триста дев'ять грн. 56 коп.) страхового відшкодування нестачі застрахованого вантажу, то суд зазначає наступне:

Згідно з ч. 4. ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Слід зазначити, що ГПК України не передбачено такого права позивача, як уточнити та доповнити позовні вимоги, відповідно не передбачено і такої заяви про уточнення та доповнення позовних вимог, що свідчить про невідповідність та необґрунтованість даної заяви процесуальним вимогам законодавства.

Якщо допустити що заява позивача «про уточнення та доповнення позовних вимог» є заявою про зміну предмету позову, то вона мала бути подана до початку розгляду господарським судом справи по суті, в даному ж випадку розгляд справи по суті вже розпочато, а відтак в силу положень ст. 22 ГПК України суд не може задовольнити таку заяву.

Також суд зазначає, що позивач в якості предмету позову визначив відшкодування збитків завданих нестачею вантажу.

Втрачений вантаж був застрахований відповідачем-2 згідно сертифікату страхування №200206534.12 та сертифікату страхування №200206599.12.

З огляду на предмет відповідач 2 є неналежним відповідачем, так як відповідач 2 не завдавав жодних збитків позивачу, відповідач 2 лише страхував вантаж.

Крім того, відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Існуюче право підлягає судовому захисту в разі, якщо воно порушене, позивач не звертався з заявою про виплату страхового відшкодування, в свою чергу відповідач 2 не відмовляв у виплаті страхового відшкодування позивачу, відповідно жодним чином не порушував прав та інтересів позивача.

На думку суду позивач безпідставно звертається з вимогами до Відповідача 2 у даній справі, так як права позивача втратою вантажу відповідачем 2 порушені не були.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача-1 1 976 619,12 грн., то суд зазначає таке:

Як вже зазначалося вище, під час огляду вантажу: 02.07.2012 було виявлено недостачу вантажу у розмірі 450 коробів, а під час огляду 23.07.2012 було виявлено недостачу вантажу у розмірі 584 коробів.

Частиною 2 статті 932 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, умови та порядок організації перевезень за участю залізниць та інших видів транспорту, у тому числі в прямому змішаному сполученні, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України та іншими законодавчими актами.

За змістом ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Аналогічні приписи містить і стаття 924 Цивільного кодексу України, згідно з якою перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Отже, втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.

Однак відповідно до частини другої ст. 314 Господарського кодексу України в якій зазначено, що у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Таким чином, транспортні кодекси, статути та правила перевезення вантажів наводять примірний перелік обставин, за яких перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу.

Однією із обставин звільнення перевізника від відповідальності за незбереження, нестачу вантажу є обставина, яка передбачає презумпцію невинуватості перевізника, тобто прибуття вантажу у пункт призначення у цілій і справній тарі без слідів розпакування її в дорозі, за виправленими пломбами вантажовідправника тощо. Перевізника не може бути визнано винним за незбереження вантажу доти, доки його вина не буде доведена.

Так, згідно п. а) ст. 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР №401 від 27.06.1969, автотранспортне підприємство або організація звільняються від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному автомобілі (контейнері) за справними пломбами вантажовідправника, а штучний вантаж - зі справним захисним маркуванням, бандеролями, пломбами вантажовідправника або виготовлювача.

Згідно пункту 17.21. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні за № 363 від 14.10.97р. визначено, що за невідповідність наявності вантажу документам на перевезення, недостачу, який прибув у несправному контейнері або за несправною пломбою вантажовідправника, відповідальність перед вантажоодержувачем несе перевізник, який доставив цей вантаж, якщо не доведе, що недостача вантажу сталася з вини вантажовідправника.

Згідно з п/п "а" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця, як перевізник звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином, норми Статуту залізниць України, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 06.10.1998 № 457 можуть застосовуватися до правовідносин за договорами-заявками перевезення, укладеними між Позивачем та Відповідачем-1.

Отже, положення п. а) ст. 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР, п/п "а" ст. 111 Статуту залізниць України встановлюють презумпцію невідновності перевізника (експедитора), а положення п. 17.21. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні за № 363 від 14.10.97р. встановлює презумпцію вимовності перевізника (експедитора).

Згідно розділу 2 Наказу Держстандарту , від 17.05.2000, № 314 "Про затвердження Інструкції про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за кількістю фасованого товару в упаковках (ПМУ 17-2000)" упаковка - технічний засіб чи комплекс засобів з розміщеним у ньому товаром, який забезпечує захист товару від пошкоджень та втрат у процесі його обігу, а довкілля - від забруднень.

Під процесом обігу розуміють транспортування, зберігання та продаж товару; тара - основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару.

Отже, контейнери, в яких перевозився вантаж, є упаковкою товару, а посилання позивача з приводу необґрунтованості визначення поняття упаковка є необґрунтованим.

В даному випадку є нестача вантажу внаслідок крадіжки, в зв'язку з тим, що в даному випадку є нестача вантажу при цілісності його упаковки.

Навіть якщо не розглядати контейнер, як упаковку то все одно немає пошкодження зовнішньої упаковки вантажу (відсутній факт пошкоджених ящиків, коробів, палет та ін.), тобто присутній факт цілісності зовнішньої упаковки.

Відповідно до ст. ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" упаковка - пачка, коробка чи будь-яке інше упакування тютюнових виробів для їх реалізації (крім транспортної тари), за винятком прозорих обгорток, що застосовуються в роздрібній торгівлі.

Згідно Порядку маркування лікарських засобів шрифтом Брайля, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я від 25.08.2010р., № 722, вторинна (зовнішня) упаковка - упаковка, у яку вміщена первинна упаковка. За аналогією дане визначення можна застосувати до тютюнових виробів.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відповідач-1звільняється від відповідальності за нестачу вантажу, так як прибуття вантажу у пункт призначення було здійснено у цілій і справній тарі без слідів розпакування її в дорозі, за виправленими пломбами вантажовідправника, що підтверджується наступним.

Під час огляду 02.07.2012 контейнера №UZUU 0067824 та 23.07.2012 контейнера №UZUU 0052892 було встановлено наступне: контейнери опломбовані, пломби не порушені. Зовнішній огляд контейнера не виявив його пошкодження: внутрішня частина суха без підтікань, дверні навіси та засови не порушені та не мали зовнішніх пошкоджень (таких як зрізи та додаткові зварювальні шви). Даний факт підтверджується інспекційним звітом від 02.07.2012 та інспекційним звітом від 23.07.2012.

Отримувач вантажу ООО «Empiko Trade» в претензії №74 від 06.07.2012 зазначає, що пломба та контейнер були неушкодженими, а в претензії №88 від 31.07.2012 зазначає, що пломби на двох контейнерах були неушкодженими. а також слідів зварювання чи різки на дверних петлях в контейнері не було виявлено.

Відповідно до п. 14 акту експертизи №13-0739 від 02.07.2012 складеної ВАТ «Узбекекспертиза» встановлено, стан упаковки товару: залізничний контейнер з однією непорушеною пломбою з відтиском №М266313 без видимих слідів доступу до вмісту.

Відповідно до п. 14 акту експертизи №13-0817 від 23.07.2012 складеної ВАТ «Узбекекспертиза» встановлено, стан упаковки товару: залізничний контейнер з однією непорушеною пломбою з відтиском №М106093 без видимих слідів доступу до вмісту.

Відповідно до висновку експертів №7701/12-33 від 25.09.2012 КНДІСЕ встановлено, що наданий на дослідження ЗПП «Варта - Універсал М» №М266313 УЗ після первинного встановлення не піддавався зняттю та повторному навішуванню. Також в даному висновку встановлено, що відсутні ознаки порушення цілісності (відкриття) наданого на дослідження ЗПП, що могли виникнути після факту первинного встановлення (навішування) ЗПП.

Відповідно до висновку експертів №8113/12-33 від 25.09.2012р. КНДІСЕ встановлено, що наданий на дослідження ЗПП «Варта - Універсал М» №М106093 УЗ після первинного встановлення не піддавався зняттю та повторному навішуванню. Також в даному висновку встановлено, що відсутні ознаки порушення цілісності (відкриття) наданого на дослідження ЗПП, що могли виникнути після факту первинного встановлення (навішування) ЗПП.

Також суд зазначає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача-1 988 309, 56 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Позивач при визначенні збитків посилається на Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно з яким до Позивача можуть бути застосовані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 988 309, 56 грн.

Проте позивачем не надано жодного доказу реальності понесення вказаних збитків у вигляді сплати пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А статтею 34 даного кодексу встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, для підтвердження понесення збитків та їх розміру повинні надаватися письмові докази, а саме бухгалтерські документи (документи первинної звітності). Пояснення сторін не можуть підтверджувати реальність збитків без їх письмово підтвердження відповідними документами.

Тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача-1 988 309, 56 грн. у якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу, не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів, що втрата вантажу сталася з вини відповідача-1 та ним не надано підтвердження реальності понесених збитків.

У зв"язку з необгрунтованістю та недоведеністю позовних вимог суд не бере до уваги та не розглядає заяви відповідачів про застосування строків позовної давності до вищезазначених взаємовідносин.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Імперіал Тобакко Продакшн Україна" відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 03.12.2013