Постанова № 35741536, 19.11.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 листопада 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/2275/13-а

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання: Червоняк У.С.,

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Васильєва Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (позивач) звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації (відповідач), які полягають у відмові поставити позивача на черговість на забезпечення спецавтотранспортом. Просить суд зобов'язати відповідача поставити її на облік на першочергове забезпечення автомобілем як інваліда 1-ї групи та учасника Великої Вітчизняної війни, що користується пільгами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з березня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Представник позивача в березні 2012 року здав відповідачу всі необхідні документи, передбачені п.34 Постанови КМУ від 19.07.2006р. №999 "Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями".

Листом від 17.06.2013р. №Р-1051/6 відповідач повідомив позивачу, що на черговості вона не перебуває та хоча і має право на забезпечення автомобілем - не отримає його в зв'язку з протипоказанням до керування ним.

Із вказаною відмовою позивач не погоджується, просить суд визнати її протиправною та зобов'язати відповідача поставити її на черговість на забезпечення спецавтотранспортом у відповідності до Постанови КМУ від 19.07.2006р. №999.

Відповідач позов не визнав та подав до суду письмові заперечення, де пояснив, що відповідно до висновку МСЕК від 21.03.2012р. №21.03.2013р. №19/18 ОСОБА_2 є інвалідом І "А" групи з дитинства з медичними показаннями на забезпечення автомобілем з ручним керуванням та протипоказаннями до водіння автомобілем з ручним керуванням з діагнозом кіфосколіоз хребта ІV ступеня.

Посилається на абз.6 п.5 Постанови КМУ №999, відповідно до якого не береться на облік інвалід, який має відповідні медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним керуванням та протипоказання до керування автомобілем, у разі відсутності члена сім'ї, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і якому інвалід міг би передати право користування автомобілем. Крім того, пунктом 31 Постанови встановлено вичерпний перелік захворювань для передачі права керування іншому члену сім'ї, серед якого захворювання позивача відсутнє, тому правових підстав для постановки ОСОБА_2 на облік забезпечення автомобілем немає.

Відповідач також зазначає, що позивач користується пільгами ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", однак серед визначених даним законом пільг немає позачергового безоплатного забезпечення автомобілем.

ОСОБА_2, як повідомляє відповідач, прагне передати право керування автомобілем племіннику ОСОБА_4, проте відповідно до довідки про склад сім'ї від 11.06.2013р. №1589 та акту обстеження матеріально-побутових умов №79 від 11.06.2013р. ОСОБА_4 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач не з'явилася, 29.10.2013р. направила до суду клопотання, в яких підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, наполягав на відмові в його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини в справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом в процесі судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, позивач - ОСОБА_2 є інвалідом І "А" групи з дитинства з медичними показаннями на забезпечення автомобілем з ручним керуванням та протипоказаннями до водіння автомобілем з ручним керуванням з діагнозом кіфосколіоз хребта ІV ступеня. Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1, виданого 10.09.1996р. має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

Тобто, у позивача є медичні показання на забезпечення автомобілем, проте є протипоказання до водіння ним, що не означає протипоказання на забезпечення.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" від 19.07.2006 № 999, підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього Порядку та висновок обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії (далі - відповідно облМСЕК, ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього Порядку.

Як передбачає пункт 31 Постанови №999 за 30 відсотків вартості отримують автомобілі законні представники (за відсутності в них протипоказань до керування автомобілем та наявності посвідчення на право керування автомобілем) недієздатних інвалідів з дитинства, дітей-інвалідів та інваліди з дитинства (з передачею права користування автомобілем члену сім'ї, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда) внаслідок дитячого церебрального паралічу, прогресуючої дистрофії (міотрофії, аміотрофії), з вираженими наслідками перенесених органічних захворювань, травмами головного або спинного мозку (тетрапарез, геміпарез), які не можуть самостійно пересуватися, за наявності у таких інвалідів, дітей-інвалідів медичних показань для забезпечення автомобілем з ручним керуванням.

З аналізу вищенаведених норм судом вбачається, що оскільки у позивача є право на забезпечення автомобілем, то користуватися, тобто керувати ним, в її інтересах може її законний представник, а тому протипоказання до водіння не може бути причиною для відмови позивачу в забезпеченні спецавтотранспортом.

Крім того, судом встановлено, що є особа, яка здійснює догляд за позивачем - її племінник ОСОБА_4. З матеріалів справи вбачається, що дана особа зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, а фактично проживає АДРЕСА_1.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови КМУ №999 встановлено, що інвалід або член його сім'ї, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і якому передається право користування автомобілем, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда, інша особа, якій передається право користування автомобілем (для інвалідів війни та інвалідів I групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1) та яка зареєстрована в одному населеному пункті з інвалідом, подає копію посвідчення водія на право керування автомобілем відповідної категорії.

Абзац 4 пункту 3 Постанови №999 до членів сім'ї інваліда відносить громадян України, які проживають разом з ним, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, та місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.

Таким чином, племінник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 є членом сім'ї інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда та якому передається право на користування автомобілем.

Як вимагає частина 3 ст. 2 КАС України, адміністративні суди, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряють чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення) дії.

В даному випадку, суд дійшов висновку про те, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_2 в забезпеченні автомобілем з ручним керуванням - не враховано всіх обставин, що мали значення для його прийняття, так як за наявності протипоказань до керування таким транспортним засобом, позивач може реалізувати своє право на забезпечення спецавтотранспортом через свого законного представника.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації поставити ОСОБА_2 на черговість на забезпечення спецавтотранспортом.

3. Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації поставити ОСОБА_2 на облік на першочергове забезпечення автомобілем як інваліда 1-ї групи та учасника ВВВ, що користується пільгами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з березня 2012 року.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена у повному обсязі 25 листопада 2013 року.

Суддя Г.Г. Спіжавка