Постанова № 35741322, 19.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа№ 925/1089/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Філоненко Я.А. - дов. від 29.10.2013 року б/н

від відповідача: Колесниченко В.М. -- директор, Кононенко О.В. - дов. від 16.07.2013 року б/н

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Колтех-Енерго" на рішення господарського суду Черкаської області від 06.09.2013 року

у справі № 925/1089/13 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Пекканіска" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Колтех-Енерго" (с. Червона Слобода Черкаського р-ну Черкаська обл.)

про стягнення 132 605 грн. 36 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю „Пекканіска" з позовом та уточненнями до нього до Товариства з обмеженою відповідальністю „Колтех-Енерго" про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 132 605 грн. 36 коп., з яких 102 660 грн. - заборгованість з орендної плати, 20 532 грн. - сума штрафу, 7 678 грн. 41 коп. - сума пені, 1 734 грн. 95 коп. - сума 3% річних.

Рішенням від 06.09.2013 року господарський суд Черкаської області позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ „Колтех-Енерго" на користь ТОВ „Пекканіска" 102 660 грн. 00 коп. - основного боргу, 1 734 грн. 95 коп. - 3% річних, 4 920 грн. 93 коп. - пені, 20 532 грн. 00 коп. - штрафу та 2 596 грн. 95 коп. - витрат на сплату судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовив. Повернув з Державного бюджету України на користь ТОВ „Пекканіска" судовий збір в сумі 553 грн. 36 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ ,,Колтех-Енерго" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаській області від 06.09.2013 року по справі № 925/1089/13 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року апеляційна скарга ТОВ „Колтех-Енерго" було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 925/1089/13 у судовому засіданні за участю представників сторін.

В судовому засіданні 19.11.2013 року представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

21.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Пекканіска" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Колтех-Енерго" (орендар) уклали договір оренди підйомної техніки № 2-210512, відповідно до умов якого орендодавець передавав, а орендар приймав в тимчасове оплатне користування підйомну техніку, яка є об'єктом власності орендодавця. Орендар мав використовувати отриману за цим договором підйомну техніку у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначив, що підпис від імені відповідача на договорі оренди від 21.05.2012 року № 2-210512 виконаний не директором Ващенко О.М. Втім на примірнику договору оренди від 21.05.2012 року № 2-210512 наявний відтиск печатки відповідача справжність якого він не оспорює. Особу, яка на думку відповідача здійснила підпис замість директора Ващенко О.М. відповідач не назвав. Також відповідач не заявляв клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що без висновку судової почеркознавчої експертизи, про проведення якої не заявляв відповідач, відсутні підстави обґрунтовано вважати підпис на примірнику договору оренди від 21.05.2012 року № 2-210512 вчиненим не директором Ващенко О.М.

Згідно п. 3.1, 3.2 договору від 21.05.2002 року № 2-210512 нарахування та оплата орендної плати за користування кожною одиницею підйомної техніки, переданої в оренду за цим договором, мало здійснюватися помісячно, виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці протягом яких підйомна техніка знаходилась у користуванні орендаря за виключенням неділь. Якщо орендар використовує підйомну техніку також і в неділю - орендна плата нараховується за всі календарні дні.

Орендна плата за користування кожною одиницею підйомної техніки протягом одного календарного дня визначається сторонами в акті приймання - передачі підйомної техніки (п. 4.3. даного договору) та нараховується з дня передачі орендодавцем підйомної техніки орендареві, за вищезгаданим актом приймання - передачі підйомної техніки.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що в договорі оренди від 21.05.2012 року № 2-210512 сторони не визначили предмет та ціну договору, як того вимагає ст. 180 Господарського кодексу України, а тому цей договір є неукладеним.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 8 ст. 181 ГК України визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, то враховуючи те, що відповідач визнає факт отримання майна в оренду, його твердження про неукладеність договору оренди від 21.05.2012 року № 2-210512 є безпідставними. Таку ж позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 10.02.2009 у справі № 10/33/08.

Згідно п. 4.3 договору від 21.05.2012 року № 2-210512 при передачі орендарю кожної одиниці підйомної техніки сторони підписують акт приймання - передачі підйомної техніки.

Позивач, свої зобов'язання за договором виконав та надав відповідачу послуги з оренди підйомної техніки на загальну суму 128 880 грн., що підтверджується копіями актів надання послуг: від 31.05.2012 року № 516 на суму 8 100 грн.; від 11.06.2012 року № 588 на суму 6 540 грн.; від 30.06.2012 року № 687 на суму 7 140 грн.; від 31.07.2012 року № 813 на суму 7 140 грн.; від 31.07.2012 року № 814 на суму 6 120 грн.; від 31.07.2012 року № 815 на суму 9 180 грн.; від 31.08.2012 року № 1022 на суму 31 620 грн.; від 30.09.2012 року № 1058 на суму 10 200 грн.; від 31.10.2012 року № 1316 на суму 21 420 грн.; від 30.11.2012 року № 1455 на суму 21 420 грн.

Вищевказані акти підписані сторонами, а підписи осіб скріплені печатками підприємств.

При цьому слід також зазначити, що в оренду надавалося два підйомника, а саме: Н15SХ НО 156 та JLG 4069 LE JL 087.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом заборгованість за оренду підйомника Н15SХ НО 156 відсутня, оскільки відповідач повністю сплатив 8 100 грн. (в тому числі компенсацію за транспортування) 21.05.2012 року, що підтверджується банківською випискою на оплату рахунка від 21.05.2012 року № 494, який було вказано в підписаному сторонами акті надання послуг від 31.05.2012 року № 516.

Спірним під час розгляду даної справи є борг (грошові кошти) за оренду підйомника JLG 4069 LE JL 087.

Відповідно до акту до акту № 366 зазначений підйомник було прийнято в оренду 05.06.2012 року, а відповідно до акту № 95 повернуто позивачу 18.02.2013 року.

Відповідач надав свій розрахунок боргу (а.с.114) з якого вбачається, що підйомник JLG 4069 LE JL 087 орендувався лише 55 робочих днів. На підтвердження цього відповідач надав суду першої інстанції довідку ТОВ „Митний термінал Київщини" від 25.07.2013 року № 55/07-13 (а.с.115).

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги розрахунок відповідача та довідку ТОВ „Митний термінал Київщини", оскільки розрахунок здійснений на такій довідці, яка не є первинним документом.

Умовами договору було передбачено, що підйомна техніка надається орендареві на складі орендодавця, за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 11. Після закінчення строку оренди, орендар зобов'язаний повернути підйомну техніку на склад орендодавця. Орендар має право замовити організацію доставки та повернення підйомної техніки силами орендодавця, у цьому випадку орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю повну вартість компенсації транспортування згідно рахунків орендодавця.

Постачання здійснюється згідно заявок орендаря, в яких вказується дата початку оренди, передбачуваний строк оренди, назва та адреса об'єкту, тип робіт, що будуть виконуватись, за допомогою підйомної техніки та відповідальні особи на об'єкті.

Підтвердженням факту повернення підйомної техніки орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт приймання - передачі підйомної техніки. До підписання сторонами такого акту, підйомна техніка вважається такою, що знаходиться в користуванні орендаря та за неї нараховується орендна плата до підписання акту приймання - передачі.

У разі зворотного вивозу транспортом орендодавця, орендар зобов'язаний завчасно та письмово повідомити орендодавця про дату закінчення строку оренди, однак не пізніше ніж за 2 дні до передбачуваної дати закінчення оренди. Вказана дата буде вважатися строком закінчення оренди та підставою для припинення нарахування орендної плати, за умови підписання сторонами акту приймання - передачі підйомної техніки (п. 4.1, 4.2, 4.8, 4.9 договору).

Так, з акту надання послуг від 11.06.2012 року № 588 вбачається, що розмір компенсації транспортування (доставка та зворотній вивіз) підйомника JLG 4069 LE JL 087 складає 1 440 грн. з урахуванням ПДВ.

Під час розгляду справи орендар (відповідач) не надав суду будь-яких заявок, доводів позивача належними доказами не спростував.

Обов'язок щодо оплати наданих позивачем послуг відповідач виконав частково, сплативши лише 26 220 грн., що підтверджується банківською випискою з 01.05.2012 року по 17.06.2013 року та копією довідки ПАТ „Райффайзен Банк Аваль".

Відповідач визнав борг в розмірі 39 420 грн. про що зазначено у письмовій заяві від 03.09.2013 року (а.с. 114).

Проте колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розмір боргу відповідача за орендовану підйомну техніку є більшим та складає 102 660 грн., з урахуванням компенсації транспортування.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.3 договору від 21.05.2012 року № 2-210512 орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем в якому було надано послуги з оренди підйомної техніки.

Таким чином з урахуванням умов п. 3.3 договору від 21.05.2012 року № 2-210512 відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за надані послуги згідно актів: від 31.05.2012 року № 516 не пізніше 10.06.2012 року; від 11.06.2012 року № 588 та від 30.06.2012 року № 687 не пізніше 10.07.2012 року; від 31.07.2012 року № 813, від 31.07.2012 року № 814, від 31.07.2012 року № 815 не пізніше 10.08.2012 року; від 31.08.2012 № 1022 року не пізніше 10.09.2012 року; від 30.09.2012 року № 1058 не пізніше 10.10.2012 року; від 31.10.2012 року № 1316 не пізніше 10.11.2012 року; від 30.11.2012 року № 1455 не пізніше 10.10.2012 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не подав суду доказів погашення боргу, а тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення 102 660 грн. за оренду підйомної техніки по договору від 21.05.2012 року № 2-210512.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3 договору від 21.05.2012 року № 2-210512 визначено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати грошових коштів у строки, визначені у ст. 3 даного договору, орендодавець вправі вимагати дострокового розірвання цього договору, а орендар зобов'язується сплатити на користь орендодавця, крім несплаченої суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач хибно пов'язує можливість стягнення пені лише з умовою розірвання договору оренди.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 678 грн. 41 коп. пені нарахованої за період з 11.12.2012 року по 11.06.2013 року на суму боргу в розмірі 102 660 грн.

Відповідачем було заявлено про пропуск спеціальної позовної давності, яка до вимог про стягнення пені становить один рік.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 05.07.2013 року (про що свідчить відтиск поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла до суду позовна заява), строк позовної давності за його вимогами про стягненні пені сплинув за період, який передує 05.07.2012 року.

Також слід зазначити, що позивачем при нарахуванні пені було порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснених відповідачем проплат, розмір пені нарахований на суму боргу 10 380 грн. (6 540 грн. + 7 140 грн. (надані послуги в червні 2012 року) - 3 330 грн. (сплата відповідачем послуг 01.06.2012 року)) за період з 11.12.2012 року (дата вказана позивачем, хоча останній не був позбавлений можливості нараховувати пеню з 11.07.2012 року, оскільки саме з цієї дати починається прострочка оплати послуг) по 10.01.2013 року (дата закінчення шестимісячного строку) складає 131 грн. 88 коп.

Розмір пені нарахований за період з 11.12.2012 року (дата вказана позивачем) по 10.02.2013 року (шестимісячний строк) на суму боргу 7 620 грн. (7 140 грн. + 6 120 грн. + 9 180 грн. (надані послуги в липні 2012 року) - 4 000 грн. (оплата відповідачем 17.07.2012 року) - 10 820 грн. (оплата відповідачем 28.08.2012 року) складає 193 грн. 62 коп.

Розмір пені нарахований за період з 11.12.2012 року (дата вказана позивачем) по 10.03.2013 року (шестимісячний строк) на суму боргу 31 620 грн. (надані послуги в серпні 2012 року) складає 1 166 грн. 31 коп.

Розмір пені нарахований за період з 11.12.2012 року (дата вказана позивачем) по 10.04.2013 року (шестимісячний строк) на суму боргу 10 200 грн. (надані послуги в вересні 2012 року) складає 505 грн. 82 коп.

Розмір пені нарахований за період з 11.12.2012 року (дата вказана позивачем) по 10.05.2013 року (шестимісячний строк) на суму боргу 21 420 грн. (надані послуги в жовтні 2012 року) складає 1 325 грн. 58 коп.

Розмір пені нарахований за період з 11.12.2012 року (дата вказана позивачем) по 10.06.2013 року (шестимісячний строк) на суму боргу 21 420 грн. (надані послуги в листопаді 2012 року) складає 1 597 грн. 72 коп.

Таким чином загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 4 920 грн. 93 коп., в решті стягнення пені в розмірі 2 757 грн. 48 коп. слід відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

Оскільки відповідач свого обов'язку щодо оплати наданих послуг у визначений сторонами строк не виконав, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% від суми боргу, що складає 20 532 грн.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Такої ж позиції викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року № 06/5026/1052/2011.

З огляду на зазначене місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення пені - 4 920 грн. 93 коп. та 20 532 грн. штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням положень ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 734 грн. 95 коп. - 3% річних нарахованих за період з 11.12.2012 року по 04.07.2013 року на суму боргу 102 660 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру 3 % річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3 % річних у розмірі 1 734 грн. 95 коп.

За огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Колтех-Енерго" на рішення господарського суду Черкаської області від 06.09.2013 року по справі № 925/1089/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 06.09.2013 року по справі № 925/1089/13 залишити без змін.

3. Справу № 925/1089/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__21.11.2013 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич