Постанова № 35740605, 02.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року 810/5619/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Ірпінська фінансово-юридична академія у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 № 0001352204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 156568,00 грн., з яких: 104372,00 грн. - за основним платежем; 52186,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення грошового зобов'язання згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Омбріана" у складі ціни придбаних товарів (меблі, текстиль). За твердженнями податкового органу, господарські операції в дійсності мали безтоварний характер, а договір та інші фінансово-господарські документи сторони склали з метою мінімізації податкових зобов'язань без фактичного здійснення господарських операцій. Таким чином, позивач незаконно і безпідставно сформував податковий кредит, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - товари поставлені контрагентом у повному обсязі і оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. На думку позивача, він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Ухвалою від 29.10.2013 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 18.11.2013.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

Обидві сторони звернулися до суду з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників).

Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо обидві сторони заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Ірпінська фінансово-юридична академія у формі товариства з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, що зареєстрована 23.07.2003 (номер запису в ЄДР - 13571200000001571), як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У серпні 2013 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Омбріана" за період з 01.08.2012 по 31.10.2012 (акт перевірки від 30.08.2012 № 975/22-4/32240252).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку по порушення позивачем вимог:

пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 104372,00 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2012 року - на суму 66586,00 грн.; за жовтень 2012 року - 37786,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання товарів підставі договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Омбріна". На думку посадових осіб податкового органу, товар вказаним контрагентом фактично не поставлявся, а договір та інші фінансово-господарські документи сторони склали без фактичного здійснення господарських операцій з метою незаконного одержання податкової вигоди, тому формування податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Такий висновок посадові особи відповідача зробили на підставі даних, викладених посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в акті перевірки ТОВ "Обріана" від 08.05.2013 № 1334/2240/34965842.

Як убачається з акта перевірки Ірпінської ОДПІ від 30.08.2012 № 975/22-4/32240252, посадові особи відповідача аналізу первинних фінансово-господарських документів позивача не робили. Натомість, акт містить безвідносно до фактичних даних цитати чинного законодавства з приводу укладення договорів купівлі-продажу та визнання таких правочинів недійсними, а також господарських операцій ТОВ "Омбрина" безвідносно до позивача, які викладені в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 № 0001352204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 156568,00 грн., з яких: 104372,00 грн. - за основним платежем; 52186,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару, оплату його вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також зобов'язав позивача надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбріна".

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У серпні 2012 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омбріна" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 17.08.2012 № 31, згідно з яким продавець зобов'язувався передати у власність товар (дзеркала, столи письмові, столи для комп'ютера, стільці, рушники махрові тощо), а покупець зобов'язувався прийняти його та оплатити. Усього продавець здійснив поставку п'яти партій товару на загальну суму 1243512,00 грн., у тому числі ПДВ - 207252,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками продавця та позивача, картками складського обліку матеріалів, прибутковими накладними, а також оборотно-сальдовою відомістю по субрахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети".

Крім того, на підтвердження факту придбання товару позивач представив суду фотографії одиниць придбаного товару згідно з номенклатурою.

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі на підставі протоколів узгодження цін - рахунків на оплату. В оплату за поставлені товари позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Омбріна" кошти в загальній сумі 1243512,00 грн., у тому числі ПДВ - 207252,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи. Ці дані також відображені в акті перевірки.

На підтвердження факту розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Омбріна" п'ять податкових накладних на загальну суму 1243512,00 грн., у тому числі ПДВ - 207252,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень та жовтень 2012 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за ці податкові (звітні) періоди.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Омбріна" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбріна" є юридичною особою, що зареєстрована 01.03.2007 (номер запису в ЄДР - 10741020000023703), стан юридичної особи - зареєстровано. Видами діяльності даного контрагента є, зокрема: оптова торгівля текстильними товарами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля тощо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Омбріана" у складі ціни придбаного товару за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, який покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факт поставки товару на користь позивача та оплати його вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіоналметал-Захід", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій позивач спростував, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 № 0001352204, згідно з яким прозивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 156568,00 грн., з яких: 104372,00 грн. - за основним платежем; 52186,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.09.2013 № 0001352204, згідно з яким Ірпінській фінансово-юридичній академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у сумі 156568,00 грн., з яких: 104372,00 грн. - за основним платежем; 52186,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі товариства з обмеженою відповідальністю судові витрати у сумі 1565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 58 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.