Ухвала суду № 35739759, 30.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р.Справа № 820/2486/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об`єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р. по справі № 820/2486/13-а

за позовом Приватного підприємства "Агроконтракт Харків"

до Харківської об`єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Агроконтракт Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об`єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11.03.2013 р. №0000251503.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: ст. 58 Конституції України, Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що представниками контролюючого органу була проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на додану вартість за результатами якої складено акт від 11.02.2012 р. №364/153/36554809.

Названим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем приписів п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем, на думку податкової інспекції, було завищено склад податкового кредиту на суму 28.326,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 р. №0000251503, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 35.407,50 грн. (28.326,00 грн. - за основним платежем та 7.081,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване повідомлення-рішення Харківської об'єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11.03.2013 р. №0000251503 не відповідає вимогам ч. 3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу про безпідставне включення платником податків шляхом подання уточнюючого розрахунку до складу податкового кредиту 13.333,33 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «АПК Більшовик»), 10.154,19 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Надєжда»), 4.838,01 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Дерекс-21»).

Так, податкова інспекція вказує, що поданий позивачем уточнюючий розрахунок за травень 2011 року, в якому було здійснено самостійне виправлення помилок за серпень 2010 року, у частині включення до складу податкового кредиту 13.333,33 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «АПК Більшовик»), 10.154,19 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Надєжда»), 4.838,01 грн. (по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Дерекс-21») є неправомірним, а названі суми не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зазначені висновки відповідачем аргументовано посиланням на приписи п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якими передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Тобто, контролюючий орган вказує на те, що право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість є у платника податків лише у межах періоду 365 календарних днів з дня складення відповідної податкової накладної. Відтак, на думку відповідача, позивач мав право на відображення у складі податкового кредиту податкових накладних, складених у квітні 2010 року, не пізніше ніж у декларації за квітень 2011 року.

У той же час, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи (а.с. 81), що позивачем було укладено Договір про визнання електронних документів від 22.03.2010 р. №1111, а тому податкова звітність надавалась до податкової інспекції засобами телекомунікаційного зв'язку.

Так, 20.09.2010 р. о 16:23:26 (а.с.69) позивачем було надіслано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за період - серпень 2010 року, та отримано квитанцію №1 від 20.09.2010 р. о 18:09:25 з відміткою «Документ не прийнято» у зв'язку з «закінченням дії форми».

Одночасно з вказаною податковою декларацією 20.09.2010 р. о 16:23:26 (а.с.64) позивачем було надіслано до контролюючого органу додаток №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» також за період - серпень 2010 року, та отримано квитанцію №1 з відміткою «Звіт доставлено до центрального рівня Державної податкової адміністрації України 20.09.2010 р. в 16:23:26, Документ збережено на центральному рівні». Згодом позивачем було отримано квитанцію №2 з відміткою «Звіт доставлено до районного рівня Державної податкової адміністрації України 20.09.2013 р. в 16:23:26, реєстраційний номер звіту: 9003980216… Документ прийнято на районному рівні». Тобто, зазначений документ було прийнято та зареєстровано податковою інспекцією.

Також, 20.09.2010 р. о 16:23:26 (а.с.66) позивачем було надіслано до контролюючого органу додаток Реєстр отриманих та виданих податкових накладних також за період - серпень 2010 року, та отримано квитанцію №1 з відміткою «Звіт доставлено до центрального рівня Державної податкової адміністрації України 20.09.2010 р. в 16:23:26, Документ збережено на центральному рівні». Згодом позивачем було отримано квитанцію №2 з відміткою «Звіт доставлено до районного рівня Державної податкової адміністрації України 20.09.2013 р. в 16:23:26, реєстраційний номер звіту: 9003979276… Документ прийнято на районному рівні». Тобто, зазначений документ також було прийнято та зареєстровано податковою інспекцією.

Крім того, судом встановлено, що 22.09.2010 р. о 12:46:30 позивачем було надіслано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за період - серпень 2010 року, та отримано квитанцію №1 з відміткою «Звіт доставлено до центрального рівня Державної податкової адміністрації України 22.09.2010 р. в 12:46:30, Документ збережено на центральному рівні». Згодом позивачем було отримано квитанцію №2 з відміткою «Звіт доставлено до районного рівня Державної податкової адміністрації України 22.09.2013 р. в 12:46:30, реєстраційний номер звіту: 9004001545… Документ прийнято на районному рівні з зауваженнями. Зауваження: Попередження - закінчення подання форми - 20.09.2010 р.». Зазначене свідчить на користь висновку, що податкову декларацію також було прийнято контролюючим органом.

Письмові докази свідчать, що податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року було прийнято податковою інспекцією 22.09.2010 р., визнано податковою звітністю та зареєстровано за №9004001545.

У той же час, відповідач вказує, що додаток №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» за період - серпень 2010 року та Реєстр отриманих та виданих податкових накладних також за період - серпень 2010 року прийняті не були та не були визнані податковою звітністю, оскільки вони були надіслані позивачем 20.09.2010 р., тобто до моменту прийняття самої декларації з податку на додану вартість за вказаний податковий період. Податкова інспекція в обґрунтування своєї правової позиції вказує, що надіслання позивачем додатку №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» за період - серпень 2010 року та Реєстру отриманих та виданих податкових накладних також за період - серпень 2010 року 20.09.2010 р., а декларації з податку на додану вартість - 22.09.2010 р., унеможливило встановлення факту що названі додаток №5 та реєстр є додатками саме до декларації за серпень 2010 року.

Однак, оскільки у додатку №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» та Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також в усіх квитанціях було відображено податковий період - серпень 2010 року, відтак слід вважати наведену податкову звітність поданою за будь-який інший податковий період не виявляється можливим.

Крім того судом враховано, що і додаток №5 і відповідний реєстр податкових накладних за серпень 2010 року були прийняті контролюючим органом без зауважень.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо надіслання позивачу пропозиції від 23.09.2010 р. №15940/10/15-222, оскільки відповідачем не надано доказів отримання такої пропозиції позивачем та/або доказів її надіслання на адресу платника податків. Підпис, наявний у нижньому правому куті вказаної пропозиції (а.с.72) належить невстановленій особі, а доказів, що це є підпис представника позивача податковою інспекцією суду не надано.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова декларація за серпень 2010 року, додаток №5 «Розшифровки в розрізі контрагентів» за період - серпень 2010 року та Реєстр отриманих та виданих податкових накладних також за період - серпень 2010 року були прийняті податковою інспекцією 22.09.2010 р., 20.09.2010 р. та 20.09.2010 р. - відповідно. А отже дублювання позивачем відображених у названих документах даних в уточнюючому розрахунку, поданому за травень 2011 року, ніяк не вплинуло на правомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по спірним податковим накладним.

Крім того, слід відзначити, що жодним законодавчим актом не передбачено порядку, яким визначено обов'язок платника податків першочергового подання податкової декларації, а лише згодом певних додатків до такої декларації.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. №1/99, ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Спірні податкові накладні були складені у квітні 2010 року. У зазначеному податковому періоді діяли норми Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що жоден з названих Законів не містив обмежень щодо включення податкових накладних до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з моменту їх складення.

П.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вступив у дію лише з 01.01.2011 р., а отже і дія зазначеного законодавчого припису може бути розповсюджена лише на правовідносини, що виникли після 01.01.2011 р. , а спірні податкові накладні складені у квітні 2010 року, тобто до набрання чинності названою законодавчою нормою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставними є доводи апелянта щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за спірними податковими накладними, а отже донарахування податкових зобов'язань оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Приватного підприємства «Агроконтракт Харків» підлягає задоволенню, а оскаржуване повідомлення-рішення Харківської об'єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 11.03.2013 р. №0000251503 - скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013 року по справі № 820/2486/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об`єднаної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2013р. по справі № 820/2486/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.