Постанова № 35738631, 20.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 910/12876/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.11.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року

у справі № 910/12876/13 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху

України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл»

про стягнення 2 092 001,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року по справі № 910/12876/13 позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» про стягнення 2 092 001,60 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 1 471 200,00 грн. боргу, 417 334,47 грн. пені, 203 467,13 грн. штрафу та 41 840,02 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 04.09.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року по справі № 910/12876/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на ст. 8 Закону України «Про судовий збір», просив суд врахувати скрутне матеріальне становище товариства та відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року клопотання ТОВ «Дімеойл» про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено скаржнику сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 20.11.2013 року представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Представники ТОВ «Дімеойл» у судове засідання 20.11.2013 року не з'явились, про час та місце розгляду справи скаржник повідомлявся належним чином. Проте, поштовий конверт з ухвалою по призначення справи до розгляду, повернувся без вручення адресату за закінченням терміну зберігання. Судова колегія звертає увагу на те, що вказана вище поштова кореспонденція направлялася скаржнику за адресою, яка зазначена у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Дімеойл» про дату та місце розгляду справи судом повідомлялося належним чином, участь представників скаржника у судовому засіданні 20.11.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи чи про витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Крім того, відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. До того ж у пункті 11 Інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 Вищий господарський суд України висловив правову позицію про відсутність повноважень у господарських судів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що відповідні процесуальні документи мають надсилатися господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що відповідач - ТОВ «Дімеойл» про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду апеляційної інстанції про призначення справи до розгляду була направлена стороні за адресою яка була зазначена в позові та міститься в матеріалах справи. Також, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» (постачальник) та державним підприємством обслуговування повітряного руху України (покупець) було укладено договір №7.1-737/2011 поставки нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити покупцю продукти нафтоперероблення рідкі, зазначені в специфікації (далі - товар), а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, викладених у договорі. Згідно з п. 1.3 договору, поставка товару здійснюється постачальником за попередніми заявками покупця окремими партіями. Пунктом 3.1 передбачено, що ціна договору становить 7131360,78 грн., у тому числі ПДВ 1188560,13 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% за партію товару не пізніше 20 робочих днів з дати отримання від постачальника рахунку-фактури, оформленого належними чином. Рахунок надається постачальником після отримання від покупця заявки.

За умовами п. 5.1 договору товар поставляється погодженими партіями у відповідності із заявками покупця на поставку партії товару. Поставка товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-предачі), які підписані представниками обох сторін.

Поставка партії товару здійснюється протягом 2-х робочих днів з дня здійснення покупцем попередньої оплати за товар або з дня погодження постачальником заявки покупця на поставку партії товару - у разі відстрочення платежу (п. 5.3 договору).

Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по якості - згідно з технічними умовами і іншими нормативно-технічними актами (паспорт, сертифікат відповідності) і по кількості - згідно з товаро-транспортним або накладним документом (накладна та/або акт приймання-передачі), згідно п. 5.4 договору.

На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 7 131 360,78 грн. в якості попередньої оплати за вказаний товар згідно договору. Проте відповідач частково виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки товару, здійснивши поставку товару на суму 5 660 160,78 грн.

У липні 2013 року державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» 1471200 грн. боргу, 417334,47 грн. пені та 203467,13 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо поставки нафтопродуктів.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року по справі № 910/12876/13 позов Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до ТОВ «Дімеойл» про стягнення 2 092 001,60 грн. - задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 7131360,78 грн. Зазначене підтверджується платіжними дорученнями № 6686 від 19.10.2011 року, № 0341 від 23.01.2012 року, № 3048 від 13.06.2012 року, № 4313 від 08.08.2012 року, № 4482 від 16.08.2012 року, № 4728 від 03.09.2012 року, № 5554 від 10.10.2012 року. Проте відповідач частково виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки товару, здійснивши поставку товару лише на суму 5 660 160,78 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» у розмірі 1 471 200,00грн. відповідає фактичним обставинам та підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Крім того, позивач за порушення виконання свого зобов'язання за договором просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 417 334,47 грн. та штраф у розмірі 203 467,13 грн.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 2, 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Тобто, сторонами, при укладенні договору передбачено правові наслідки порушення відповідачем строків поставки товару позивачу. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 року №20/246-08.

При укладені договору (п. 7.2 договору) сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору щодо строку поставки товару. Тому одночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Київський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок пені та штрафу, нарахованих позивачем за прострочення поставки товару, погоджується з висновком господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 417 334,47 грн. - пені, 203 467,13 грн. - штрафу за час прострочення.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з ТОВ «Дімеойл» на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 1 471 200,00 грн. боргу, 417 334,47 грн. пені, 203 467,13 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Оскільки, судом апеляційної інстанції ухвалою від 25.10.2013 року було відстрочено ТОВ «Дімеойл» сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі до ухвалення судового рішення по справі та станом на 20.11.2013 року скаржником не було подано суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року у справі № 910/12876/13 і оскаржуване рішення суду першої інстанції залишається без змін, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Дімеойл» в дохід Державного бюджету України 20920,02 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» на рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року у справі № 910/12876/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2013 року у справі № 910/12876/13 залишити без змін.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 3/5, код ЄДРПОУ 37270318) в дохід Державного бюджету України 20920,02 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 02 копійки судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/12876/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 25.11.2013 року