Рішення № 35738590, 03.12.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2013 р.Справа № 922/4476/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом комунального підприємства "Міський інформаційний центр", 61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, код ЄДРПОУ 32135675; до іноземного підприємства "Малахіт", 61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 34756572; про стягнення 35415,48грн. за участю представників:

позивача - Молочко Н.Г., довіреність №613 від 01.03.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до іноземного підприємства "Малахіт" про стягнення грошових коштів за договором №82277 від 06.11.2012 року в сумі 35 415,48 грн., а саме:

- неустойку за розміщення спеціальних конструкцій на місцях без отримання дозволу за договором №82277 від 06.11.2012 року за період з 06.11.2012 року по 06.05.2013 року у розмірі 30 462,28 грн.;

- неустойку за прострочення повернення місць за договором №8277 від 06.11.2012 року за період з 14.05.2013 року по 27.05.2013 року у розмірі 4953,20 грн., та витрати по сплаті судового збору, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №8277 від 06.11.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, а саме в частині своєчасного повернення місць та встановлення конструкцій для розміщення реклами до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, в зв"язку з чим на підставі п.6.2. та п.6.3. договору останньому нараховано неустойку.

Відповідно до витягу від 19.11.2013 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу №922/4476/13 призначено для розгляду судді Френдій Н.А., підстава повторного автоматичного розподілу: хвороба судді Попович І.М.

В судовому засіданні 20.11.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення відповідачем умов договору №8277 від 06.11.2012 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій в частині своєчасного повернення місць та встановлення конструкцій для розміщення реклами до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, в зв"язку з чим на підставі п.6.2., яким установлено, що у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, користувач сплачує комунальному підприємству неустойку у розмірі 7% від розміру плати за використання місць, встановленої додатком №1 до цього договору, за кожен день прострочення виконання зобов"язання щодо повернення місць за цим договором, та п.6.3., яким установлено, що у разі порушення зобов"язань, передбачених п.3.4.2. п.3.4. розділу 3 договору (не розміщувати спеціальні конструкції до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами), користувач має сплатити неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої додатком №1 до договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов"язань, договору останньому за період нараховано неустойку. Також позивач супровідним листом (вх.№43119 від 20.11.2013р.) надав до суду документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 03.12.2013р. свого повноважного представника не направив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та докази на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, хоча про час розгляду даної справи повідомлений належним чином (а.с. 43).

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" ("КП") та іноземним підприємством "Малахіт" (користувач) 06.11.2012р. було укладено договір № 8277 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).

Відповідно до договору та акту прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій по договору №8277 від 06.11.2012р., складеному 06.11.2012 року (зворотна сторона а.с.15) позивач надав в користування відповідачу місця (додаток №1 до договору, а.с. 16), що знаходяться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 68, та м. Харків, проспект Тракторобудівників, 103, строком з 06.11.2012р. по 30.06.2013 р. (п.1.4 Договору).

Розмір оплати за використання місць за адресою по вулиці Героїв Праці, 68 та проспекту Тракторобудівників, 103, згідно додатку №1 до договору №8277 від 06.11.2012р. (а.с.16) становить разом з ПДВ 5054,40грн.

За змістом п.3.4.2. договору відповідач зобов"язався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, без отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

На підставі Довідки відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради про встановлення пріоритету від 06.11.2012р. відповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (6,00x3,00x2) за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 68, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення (а.с.22) та на підставі Довідки відділу реклами Департаменту контролю Харківської міської ради про встановлення пріоритету від 06.11.2012рвідповідачу було встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: щит стаціонарний (6,00x3,00x2) за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 103, на три місяці до отримання дозволу на її розміщення (а.с.21).

Відповідно до п. 8.2 договору №8277 від 06.11.2012р., у разі припинення дії Договору з підстав, передбачених підпунктом 8.1.5. пункту 8.1. розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня наступного за закінченням строку, на який було встановлено пріоритет.

Відповідно до п.п.8.1.5. договору №8277 від 06.11.2012 р., цей договір припиняє дію, якщо користувач не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим Договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет (в частині конкретних місць).

Відповідач 01.07.2012 року встановив спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (6,00x3,00x2) на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: Харків, вул. Героїв Праці, 68, що підтверджується актом встановлення спеціальної конструкції від 06.11.2012р.(а.с.17), який підписано та скріплено печатками сторін, та 01.07.2012 року відповідач встановив спеціальну конструкцію - щит стаціонарний (6,00x3,00x2) на місці, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: Харків, пр. Тракторобудівників, 103, що підтверджується актом встановлення спеціальної конструкції від 06.11.2012р.(а.с.18), який підписано та скріплено печатками сторін.

Сторонами було погоджено, що дія договору №8277 від 06.11.2012р. припинена з 07.05.2013р. (п.1. додаткової угоди №1 від 07.05.2013р. до договору №8277 від 06.11.2012р., а.с.19).

Згідно п.5.2 договору №8277 від 06.11.2012р. місця вважаються фактично повернутими КП з моменту підписання актів прийому - передачі. Акт прийому-передачі місця підписується КП після надання користувачем фото місця демонтованої спеціальної конструкції, а у разі неможливості визначення стану місця по наданим фотознімкам, після виїзду представника КП на місце розташування спеціальної конструкції. У випадку неналежного стану місця розташування спеціальної конструкції (засмічення території, пошкодження місць, наявності фундаменту конструкції тощо) акт прийому-передачі місця з боку КП не підписується, а складається акт огляду місця з зазначенням виявлених порушень.

Відповідно до п.5.1. договору №8277 від 06.11.2012р., протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., договору або з дати виключення місць з переліку місць, які надаються користувачу для розташування спеціальних конструкцій та розміру плати за користування (додаток №1), користувач зобов'язаний звільнити надані в користування місця і передати їх КП. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється користувачем на підставі актів прийому-передачі, які складаються користувачем підписуються уповноваженими представниками КП та користувача.

В контексті вищенаведених умов договору вбачається, що відповідач повинен був станом на 14.05.2013р. повернути місця позивачеві на підставі відповідних актів прийому-передачі. Натомість відповідач повернув місця лише 28.05.2013р., що підтверджується матеріалами справи, а саме складеним сторонами актом (а.с.20).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. договору №8277 від 06.11.2012р., у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, користувач сплачує КП неустойку у розмірі 7% від розміру плати за використання місць (ПДВ), встановленої Додатком №1 Договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання щодо повернення місць за цим Договором.

Таким чином, враховуючи, що відповідач повинен був повернути позивачеві місця на підставі акту прийому-передачі у строк до 14.05.2013р., проте повернув їх лише 28.05.2013р., про що свідчить акт прийому-передачі місць від 28.05.2013р. (а.с.20), який підписано та скріплено печатками позивача та відповідача, позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки за прострочення повернення місця за договором №8277 від 06.11.2012р. за період з 14.05.2013р. по 27.05.2013р. у розмірі 4953,20грн. є обгрунтованими, правомірними, вірно розрахованими (а.с.12-13) та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно п.6.3 договору відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених пунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 договору, сплачує позивачу неустойку у розмірі плати за користування місцями, встановленої Додатком №1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Як слідує з позовної заяви та не спростовано відповідачем, спеціальні конструкції відповідачем було встановлено на місцях, переданих в користування, ще 01.07.2012 року, що підтверджується пунктом 4.4. Договору та актами встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 06.11.2012р., які підписані та скріплені печатками сторін, проте дозвіл на розміщення зовнішньої реклами відповідач так і не отримав, в зв"язку з чим за період з 06.11.2012р. по 06.05.2013р. останньому нараховано 30462,28грн. (а.с.12), а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з іноземного підприємства "Малахіт" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 34756572) на користь комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф. 618, код ЄДРПОУ 32135675) грошові кошти за договором №82277 від 06.11.2012 року в сумі 35 415,48 грн., а саме: неустойку за розміщення спеціальних конструкцій на місцях без отримання дозволу за договором №82277 від 06.11.2012 року за період з 06.11.2012 року по 06.05.2013 року у розмірі 30 462,28 грн.; та 1720,50грн. сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 03.12.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.