Рішення № 35738513, 14.11.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 р. Справа № 917/1964/13

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 1564,63 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 14.11.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 1564,63 грн. боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 1681 від 01.01.2008 року, в т.ч. 772,71 грн. основного боргу, 772,71 грн. пені та 19,21 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 61), відзиву на позовну заяву до суду не надав.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату та місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

Між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 1681 від 01.01.2008 року (а.с. 7-8), згідно умов якого теплопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання до межі розподілу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_2 (п. 1 договору).

У відповідності до п. 20 договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 1681 від 01.01.2008 року (далі - договір) даний договір укладено для опалення та гарячого водопостачання на період з 01.01.2008 року до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного завершення і вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення його строку не надійде заяви від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Згідно п. 13а та 14 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 20.10.2011 року (а.с. 10-11) розрахунки за відпущену теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання проводяться відповідно до тарифів, встановлених повноважним органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків. Вартість 1 Гкал складає 802,18 грн. без урахування ПДВ або 962,62 грн. з урахуванням ПДВ. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п. 5 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії" (а.с. 12-13), проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця. При цьому кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виписаного рахунку.

На виконання умов договору позивачем у період з грудня 2012 року по серпень 2013 року було відпущено відповідачеві теплову енергію на загальну суму 2652,01 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі теплової енергії, та виставлено відповідні рахунки на оплату відпущеної теплової енергії (а.с. 27-50).

Разом із тим, відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань за відпущену теплову енергію розрахувався з позивачем лише частково на суму 1879,30 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача залишок боргу за відпущену згідно договору теплову енергію в розмірі 772,71 грн., нараховану окремо по кожному місяцю постачання теплової енергії за період з 16.01.2013 року по 15.07.2013 року пеню в розмірі 772,71 грн., а також 3% річних за період з 16.01.2013 року по 12.09.2013 року в розмірі 19,21 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом приписів ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до положень п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 24.06.2004 року) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі оплачувати відпущену позивачем теплову енергію встановлено також умовами спірного договору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу постачання теплової енергії, обсяги та вартість відпущеної за договором теплової енергії, факт виставлення рахунків на оплату відпущеної згідно договору теплової енергії, а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 772,71 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Згідно приписів ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями п. 15 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 20.10.2011 року визначено, що у випадку несплати у вказані в договорі строки нараховується пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" (№ 686-XI від 20.05.1999 року), а також стягуються 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно зі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи, що Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги, приймаючи до уваги положення п. 15. договору з урахуванням, внесених додатковою угодою № 4 від 20.10.2011 року змін, суд, перевіряючи правильність нарахування пені, в даному випадку керується нормами вищевказаного закону без застосовування Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 року). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року по справі № 3-6гс13.

Перевіривши за допомогою "ІАЦ Ліга" правильність нарахування позивачем пені та 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030) - 772,71 грн. основного боргу, 772,71 грн. пені, 19,21 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.11.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.