Постанова № 35738485, 28.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2013 року 810/6151/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представників позивача - Дніпрука І.В., Мурашової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

15 листопада 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Август-Кий» (ТОВ «Август-Кий», підприємство) із позовом до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000772204.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочину не відповідають дійсності і товарності операції, звертали увагу на відсутність у посадових осіб ДПІ права визнавати угоди нікчемними. Стверджували наявність у товариства усіх необхідних первинних документів, податкових накладних, які були досліджені працівниками податкового органу під час перевірки, на підтвердження реальності договору. Звертали увагу, що недоліків у їх оформленні Інспекцією виявлено не було, а реалізація придбаної продукції з господарською метою підтверджується документально. Наголошували, що платник податку не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом з огляду на принцип персональної відповідальності.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі та відмовити у задоволенні позову. У поданих письмових запереченнях наголошував, що у зв'язку із неможливістю здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності контрагентом позивача правочин, укладений із таким суб'єктом господарювання, є нікчемним.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, у тому числі письмові заперечення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №652/22-4/24582550 від 30 травня 2013 року, у період з 22 травня по 28 травня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Август-Кий» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Солодка країна-К» за період з 1 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, позивачем порушено вимоги пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 131854 грн. (за серпень 2011 року на 67027 грн., за вересень 2011 року на 64827 грн.).

На підставі Акта перевірки, 12 червня 2013 року Ірпінською об'єднананою Державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0000772204 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем 131854 грн. і штрафних санкцій у сумі 32963,50 грн. із податку на додану вартість.

Правонаступником Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (у зв'язку із реорганізацією) є Ірпінська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області.

Так, зі змісту Акта вбачається, що приводом для перевірки та підставою для твердження про нікчемність угоди є опосередковані дані, зокрема акт ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області ДПС від 15 лютого 2012 року №107/231/36322549 «Про результати позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Солодка країна-К» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 1 липня 2011 року по 31 липня 2011 року» та акт перевірки цього ж підприємства таким податковим органом від 18 травня 2012 року №232/152/37322549 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Солодка країна-К» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентом ТзОВ «Інтерагро 2007» та податкових зобов'язань за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року».

Проте врахування зазначених документів як єдиних доказів безтоварності є передчасним та помилковим.

Як видно із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Август-Кий» є юридичною особою, зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією (т.1 а.с.215-216), має свідоцтво платника податку на додану вартість №200121639 НБ №467219 та перебуває на податковому обліку в Ірпінській ДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; виробництво цукру; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оплата торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

У ході судового розгляду встановлено, що у липні 2011 року між позивачем та його контрагентом укладено договір поставки, за умовами якого продавець (ТОВ «Солодка країна-К») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «Август-Кий») товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлення покупця, а покупець - проводи оплату за товар та приймати його на умовах договору.

Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної, в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару. Продавець гарантує якість товару та несе повну відповідальність за неналежну якість. Передача товару може здійснюватися на умовах самовивозу покупцем зі складу продавця, або доставки продавцем до складу покупця, в залежності від того, які умови поставки будуть обрані та погоджені сторонами (т.1 а.с.97-100).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано завірені копії наступних документів:

- видаткова накладна №РН-0000155 від 27 липня 2011 року на суму 201080 грн. (т.1 а.с.101), податкова накладна №172 від 27 липня 2011 року на суму 201080 грн. (ПДВ 33513,33 грн., т.1 а.с.105), подорожний лист вантажного автомобіля №499433 від 27 липня 2011 року (т.1 а.с.125), платіжне доручення №1866 від 10 серпня 2011 року на суму 201080 грн. (т.1 а.с.126);

- видаткова накладна №РН-0000164 від 28 липня 2011 року на суму 201080 грн. (т.1 а.с.102), податкова накладна №181 від 28 липня 2011 року на суму 201080 грн. (ПДВ 33513,33 грн., т.1 а.с.106), подорожний лист вантажного автомобіля №499434 від 28 липня 2011 року (т.1 а.с.124), платіжне доручення №1896 від 12серпня 2011 року на суму 71080грн. (т.1 а.с.127), платіжне доручення №1908 від 15 серпня 2011 року на суму 110000 грн. (т.1 а.с.127), платіжне доручення №1917 від 16 серпня 2011 року на суму 121080 грн. (т.1 а.с.129);

- видаткова накладна №РН-0000188 від 2 серпня 2011 року на суму 201080 грн. (т.1 а.с.103), податкова накладна №207 від 2 серпня 2011 року на суму 201080 грн. (ПДВ 33513,33 грн., т.1 а.с.107), подорожний лист вантажного автомобіля №499449 від 2 серпня 2011 року (т.1 а.с.123), платіжне доручення №1940 від 17 серпня 2011 року на суму 100000 грн. (т.1 а.с.130);

- видаткова накладна №РН-0000345 від 29 серпня 2011 року на суму 187880 грн. (т.1 а.с.104), податкова накладна №375 від 29 серпня 2011 року на суму 187880 грн. (ПДВ 31313,33 грн., т.1 а.с.108), подорожний лист вантажного автомобіля №499493 від 29 серпня 2011 року (т.1 а.с.122), платіжне доручення №2279 від 21 вересня 2011 року на суму 27880 грн. (т.1 а.с.131), платіжне доручення №2371 від 30 вересня 2011 року на суму 160000 грн. (т.1 а.с.132).

Оригінали вказаних вище документів було оглянуто у судовому засіданні, встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій.

Із приводу перевезення придбаного у ТОВ «Солодка країна-К» товару, представники позивача у судовому засіданні вказали, що воно здійснювалось саме позивачем власним транспортом, на засвідчення чого, окрім перерахованих вище копій подорожних листів, подано копію договору оренди транспортного засобу, за умовами якого орендар (ТОВ «Август-Кий») приймає у строкове платне користування транспортний засіб: вантажний, бортовий, тентований; марка та модель DAF, 95 ХF380; державний реєстраційний номер АА3649КР, рік випуску 2003 (т.1 а.с.205-208).

Крім того, на підтвердження перевірки якості придбаної продукції позивачем надано посвідчення про якість цукру білого кристалічного №431 від 27 липня 2011 року, №457 від 28 липня 2011 року, №489 від 2 серпня 2011 року, №608 від 29 серпня 2011 року (т.1 а.с.118); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-04/79906 від 10 грудня 2009 року (т.1 а.с.119-120); сертифікат відповідності цукру білого кристалічного №UA1038Х003823-11(т.1 а.с.109); протоколи випробувань зразків продукції №552, №553 від 18 березня 2011 року (т.1 а.с.110-117).

Як видно із довідки з ЄДРПОУ видами діяльності контрагента позивача за КВЕД є оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; оптова торгівля іншими продуктами харчування; виробництво фруктових та овочевих соків; виробництво цукру (т.2 а.с.17).

Щодо оприбуткування товару, руху його по складу, бухгалтерського обліку операцій з придбання товару та його подальшого продажу надано картку клієнта «Солодка країна-К» за період з 1 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року (т.1 а.с.133), звіт про партії номенклатури з 1 липня 2011 року по 2 вересня 211 року (т.1 а.с.134), накладні на внутрішнє переміщення фасованої продукції (т.1 а.с.184-191) та картки номенклатури (т.1 а.с.135-183).

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що у подальшому придбаний цукор реалізовувався як у фасованому вигляді, так і без фасування.

Зокрема, без фасування (ваговий) цукор було реалізовано наступним підприємствам:

- ТОВ «Експрес-Маркет» (1250 кг.) згідно видаткової накладної №а-00007750 від 29 липня 2011 року (т.1 а.с.192);

- ТОВ «С.М.С-Груп» (50 кг.), видаткова накладна №А-00007766 від 29 липня 2011 року (т.1 а.с.1930;

- ТОВ «Сучасні будівельні технології» (100 кг.), видаткова накладна №А-00007885 від 3 серпня 2011 року (т.1 а.с.194);

- ТОВ «ПХ КЕЙТЕРИНГ» (500 кг.), видаткова накладна №А-00007893 від 3 серпня 2011 року (т.1 а.с.195);

- ТОВ «Домашня кухня» (500 кг.), видаткова накладна №А-00007951 від 4 серпня 2011 року (т.1 а.с.196);

- ТОВ «Екстрім» (300 кг.), видаткова накладна №А-00007954 від 4 серпня 2011 року (т.1 а.с.197).

Інша частина цукру була розфасована та реалізована наступним покупцям: ДП «Сеть маркет», ДП «Регіон-Маркет», ТОВ «Експресс-Маркет», ДП «Терра Трейд», ДП «Інфо-Мережа», ДП «Мережа-Трейд», ДП «Гарантія Маркет», мережі супермаркетів «Білла», «Фуршетів», «Екомаркет» - ТОВ «ЕКО», ТОВ «Новус Україна», ТОВ «Континент ТЦ», ТОВ «Адвентіс», ТОВ «Край-2», ТОВ «Норман Плюс», ТОВ «Промфармімпекс», ТОВ «Алнаир», ТОВ «СМС-Груп», ТОВ «Алнаир»; ТОВ «МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА» тощо, на підтвердження чого суду було вибірково, зважаючи на обсяг документації, надано копії видаткових накладних (т.2 а.с.1-14).

Суд звертає увагу, що у Акті перевірки позивача та акті ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області ДПС від 15 лютого 2012 року №107/231/36322549 зазначено, що за 2 квартал 2011 року чисельність працюючих на ТОВ «Солодка країна-К» складала 34 особи, за 3 квартал 2011 року - 29 осіб, за 4 квартал 2011 року - 30 осіб (т.1 а.с.26,238). У акті перевірки ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області від 18 травня 2012 року №232/152/37322549 вказано, що у період, який перевірявся, ТОВ «Солодка країна-К» використовувала у своїй діяльності орендовані офісні і складські приміщення, а саме: офісне приміщення по вул. Галицька 20/2; продукція зберігалась згідно існуючих норм на території ВАТ «Володимирцукор» на складі готової продукції площею 810 кв.м. (т.2 а.с.246). Попри встановлення таких фактів, податковим органом зроблено висновок, що оскільки у ТОВ «Солодка країна-К» відсутні власні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій із надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Представником позивача також надано копії судових рішень, які набрали законної сили, на засвідчення спростування тверджень про порушення податкового законодавства товариством «Солодка країна-К» та його контрагентами, викладених у Акті перевірки (т.2 а.с.25-107).

Суд підкреслює, що жодних зауважень або претензій стосовно оформлення податкових накладних та первинних документів по операціям позивача із ТОВ «Солодка країна-К» у податкового органу як на момент проведення перевірки, так і на час судового розгляду справи - не було.

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу базуються виключно на актах перевірки контрагента позивача.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність грунтуються на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочину належними доказами не спростовуються.

Такий висновок суд обґрунтовує наступним розумінням чинного законодавства.

За положеннями пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Судом встановлено, що першою подією у спірних відносинах є дата отримання платником податків товару.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту із податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між придбанням товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

За змістом статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом. Тобто саме по собі порушення податкового законодавства контрагентом підприємства, у разі дотримання останнім його вимог, не тягне негативних наслідків для такого підприємства.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків ніякі товари не постачались.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що посадові особи Інспекції в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Також суд вказує, що Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні міститься у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. N 207. Зокрема, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідними є: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Тобто наявність дорожнього листа, при умові перевезення для власних потреб, є достатнім, у сою чергу, оформлення товарно-транспортної накладної не є обов'язковим.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Солодка країна-К» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні. На час судового розгляду справи такі обставини не змінилися.

З'ясовано, що товариство «Август-Кий», з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності контрагента, а саме: одержали копію свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, довідки про взяття на облік платником податку, довідки з ЄДРПОУ, перевірили наявність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариств «Солодка країна-К» (т.2 а.с.15-18, 22).

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ТОВ «Август-Кий» та його контрагентом ТОВ «Солодка країна-К», такі операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку, встановлено їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б ТОВ «Август-Кий» права на формування податкового кредиту та валових витрат - відсутні.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, відповідачем не доведено того, що товари контрагентом не постачались, а доводи позивача про реальність правочину є доведеними та неспростованими.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 330 грн. згідно платіжного доручення №3054 від 1 листопада 2013 року, доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 12 червня 2013 року №0000772204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Кий» судовий збір у сумі 330 (триста тридцять) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 грудня 2013 р.