Постанова № 35738412, 28.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 5015/5858/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора області - прокурора м. Львова, за № 05/1-4581-13 від 30.08.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2013 року

у справі № 5015/5858/11

за позовом: Заступника прокурора області - прокурора м. Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу:

позивача-1: Львівської міської ради, м. Львів

позивача-2: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради: ЛМКП "Айсберг", м. Львів

про витребування майна із чужого незаконного володіння

за участю представників:

від прокурора: Куцик В.Б. - старший прокурор

від позивача-1: Гнатковська М.І. - представник

від позивача-2: Романяк М.О. - представник

від відповідача: ОСОБА_2 - суб'єкт підприємницької діяльності

від третьої особи: Божок Ю.Л. - представник

Права та обов'язки сторін, прокурора, третьої особи, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 29 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали. За заявою (клопотанням) відповідача від 14.11.2013 року у судовому засіданні здійснювалась повна технічна фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.08.2013 року у справі № 5015/5858/11 (головуючий суддя Гоменюк З.П., судді Ділай У.І., Кидисюк Р.А.) у позові Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі уповноваженого органу: Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовлено повністю.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2010 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року у справі № 15/96 не стали підставою припинення чинності договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року у справі №15/96 вищенаведені судові рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди №Г-5971-8 від 31.01.2008 та виселення відповідача з орендованих нежилих приміщень загальною площею 314 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Також, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що доводи прокурора та позивачів про необхідність підписання між балансоутримувачем та відповідачем акту прийому-передачі спірного майна, не заслуговують на увагу, оскільки п. 3.3 договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року передбачено, що у зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Не погодився місцевий господарський суд і з доводами прокурора, що договір оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а саме - 30.01.2011 року, оскільки вважає, що договір оренди, в силу прямої вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" продовжив свою дію до п'яти років з моменту укладення, а саме до 30.01.2013 року.

Крім того, місцевим господарським судом зроблено висновок, що після закінчення терміну дії договору 30.01.2011 року, жодна зі сторін заяв про його припинення чи зміну у встановленому ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 4.3 договору порядку не надсилала другій стороні, а тому договір продовжив свою дію до 30.01.2013 року.

Крім того, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що необхідною передумовою для витребування у відповідача нерухомого майна є підтвердження належними та допустимими доказами факту володіння вказаним майном незаконно або з підстав, що існували раніше, а потім (на момент звернення з позовом про витребування майна з чужого володіння) відпали, проте прокурором та позивачами не доведено належними та допустимими доказами у встановленому законом порядку факту припинення чинності договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008р. та неправомірності користування відповідачем нежитловими приміщеннями, натомість, відповідачем доведено його право на користування орендованим майном.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, заступником прокурора Львівської області подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2013 року скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор покликається на наступне:

- місцевим господарським судом безпідставно взято до уваги лист ЛМКП «Айсберг» № 530 та від 30.07.2013 року про передачу відповідачу ключів від приміщення, оскільки ключі - це не нерухоме майно та передача ключів не свідчить про передачу нерухомого майна, зважаючи на те, що приписи ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 9.4. Договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року, визначають, що передача об'єкту оренди здійснюється лише на підставі акта приймання-передачі, який в матеріалах справи відсутній;

- господарським судом першої інстанції під час розгляду даної справи не надано належної правової оцінки тому факту, що судове рішення у праві № 15/96 виконано фактично 30.12.2010 року в процесі здійснення виконавчого провадження у порядку, встановленому відповідним Законом України «Про виконавче провадження» та виконавче провадження в частині виселення ФОП ОСОБА_2 закінчено згідно із постановою державного виконавця від 14.01.2011 року ВП №23077950 - приміщення зачинено, опечатано, а ключі передано на зберігання балансоутримувачеві нерухомого майна - ЛМКП «Айсберг». За таких обставин, зважаючи на відсутність акту приймання-передачі спірного майна, як і наказу про поворот виконання рішення в порядку ст. 122 ГПК України, відповідач у період з 14.01.2011 року неправомірно перебував у приміщеннях на АДРЕСА_1;

- термін дії договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року визначено до 30.01.2011 року (п. 4.1 договору), а тому на момент закінчення його терміну, дію договору оренди припинено достроково у зв'язку з його розірванням відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. За таких обставин, була відсутня необхідність та підстави для скерування будь-яких повідомлень про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору, оскільки договірні відносини припинились з іншої підстави, що передбачена як договором (п.4.8, п.9.1), так і нормами чинного законодавства України.

Окрім того, прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що постановою Галицького районного суду Львова від 29.02.2012 року у справі № 2а/1304/69/2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року встановлено, що договірні відносини між сторонами (Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ФОП ОСОБА_2) за вищевказаним договором є фактично припинені, а також, що термін дії договору закінчився 30.01.2011 року.

При цьому, сторони у адміністративній справи є ті ж самі, що і у справі № 5015/5858/11, а станом на день розгляду господарської справи постанова Галицького районного суду м. Львова набрала законної сили, відтак факти, встановлені нею, відповідно до ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Львівська міська рада у відзиві від 30.10.2013 року на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просить апеляційну скаргу задоволити та рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задоволити. Зокрема, позивач-1 зазначив, що помилковим є висновок місцевого господарського суду про автоматичне продовження терміну дії договору оренди до п'яти років на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо спрощення умов бізнесу в Україні», оскільки правовий аналіз законодавчих положень, які обумовлюють термін дії договору оренди не менше п'яти років, дає підстави для висновку, що визначений термін відноситься до договорів оренди, укладених вперше. Договір оренди №Г-5971-8 від 31.01.2008 року регулює правовідносини сторін з оренди, що виникли за договором оренди № 217 від 23.05.1996 року, тобто продовжує їх, а тому доводи орендаря та місцевого господарського суду щодо продовження терміну дії договору оренди до п'яти років не засновані на законі.

Крім цього, позивач-1 зазначає, що у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року у справі №15/96 жодним чином не встановлено факт дійсності спірного договору оренди та/або продовження його терміну.

При цьому, суттєве значення для правильного вирішення справи має той факт, що рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2010 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року у справі №15/96 на момент винесення постанови Вищим господарським судом України, фактично виконані.

Як встановлено в процесі розгляду справи № 5015/5858/11, на момент її розгляду та винесення судом рішення, поворот виконання судового рішення відповідно до вимог ст. 122 ГПК України, у справі №15/96 відповідачем не проведено та відповідних доказів вчинення повороту виконання відповідачем не надано. Одночасно, не надано жодних доказів, які б засвідчували підставність та законність перебування відповідача у нежитлових приміщеннях на АДРЕСА_1 (чинні договори оренди, рішення суду про визнання договору продовженим, ухвала про поворот виконання рішення тощо).

А тому, самовільне захоплення відповідачем нежитлових приміщень на АДРЕСА_1, що є власністю територіальної громади м.Львова, та з 30.12.2010 перебувало в утриманні балансоутримувача - ЛМКП «Айсберг», суперечить нормам ст.193 ГК України, а також є таким, що вчинене без достатньої правової підстави.

Також, позивач-1 зазначає, що термін дії договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року визначено до 30.01.2011 року (п.4.1 договору), а отже на момент закінчення його терміну, дію договору оренди припинено достроково у зв'язку з його розірванням відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. За таких обставин, була відсутня необхідність та відсутні підстави для скерування будь-яких повідомлень про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору, оскільки договірні відносини припинились з іншої підстави, що передбачена договором (п. 4.8, п. 9.1), так і нормами чинного законодавства України.

Відповідно до приписів ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 9.4 договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року встановлено, що договірні відносини виникають з моменту передачі речі. Передача об'єкта оренди здійснюється та підтверджується відповідні актом приймання-передачі. Однак, ні акт приймання-передачі спірного майна, ні наказ про поворот виконання рішення відповідачем не представлено суду, а тому, на думку Львівської міської ради, правомірності перебування у спірних приміщеннях у період з 14.01.2011 року відповідачем не доведено.

Аналогічні доводи щодо підстав скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги прокурора, наводить у відзиві від 17.10.2013 року № 2-7982/2302 на апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідач у відзиві від 30.10.2013 року на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначив, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що договір оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року на момент подання позову до суду про витребування майна із чужого незаконного володіння, який є предметом розгляду у цій справі, так і станом на сьогодні залишається чинним, оскільки з врахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» та того факту, що відповідач, який є суб'єктом малого підприємництва, не пропонував меншого строку дії договору оренди від 31.01.2008 року, такий договір продовжив свою дію до 30.01.2013 року в силу закону.

Після цього жодна із сторін договору не надсилала повідомлень про припинення договірних зобов'язань в місячний строк до закінчення строку дії договору, внаслідок чого договір оренди від 31.01.2008 року у відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 4.3 договору, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», продовжив свою дію до 30.01.2018 року, тобто є чинним станом на сьогодні.

Також, відповідач вважає безпідставними доводи скаржника щодо того, що після прийняття постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року у справі № 15/96 відповідач не мав права відновити користування орендованим майном до моменту вирішення питання про поворот виконання рішення суду, оскільки звернення до суду із заявою про поворот виконання скасованого рішення суду є правом, яке реалізується на власний розсуд, а не обов'язком особи. Згідно положень ч. 2 ст. 20 ЦК України нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом. За таких обставин, відсутність ухвали суду про поворот виконання скасованих судових рішень не позбавляє відповідача права на користування орендованим майном - нежитловими приміщеннями на АДРЕСА_1 у м. Львові та не обмежує це право.

Крім цього, відповідач у відзиві зазначає, що після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 05.04.2011 року у справі № 15/96, у відповідача не було підстав здійснювати захист своїх прав в судовому порядку шляхом отримання повороту виконання рішення суду, оскільки відповідач безперешкодно відновив користування орендованим майном, ключі від якого 27.04.2011 року йому було повернуто ЛМКП «Айсберг», що підтверджується наявним в матеріалах справи листом 03.05.2011 року № 530.

Вважає відповідач, що не заслуговують на увагу доводи скаржника щодо безспірних фактів, встановлених постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.02.2012 року у справі № 2а/1304/69/2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року, про припинення чинності договору оренди від 31,01.2008 року, оскільки виходячи з положень ст. 35 ГПК України встановлені судовим рішенням в адміністративній справі факти не мають преюдиціального значення для господарської справи, такі факти доводяться та встановлюються господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, які оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання в їх сукупності. Крім того, до юрисдикції адміністративних судів не відносяться спори, які виникають в межах господарських договорів, такі питання відносяться до підвідомчості господарських судів у відповідності до ст. 12 ГПК України.

У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки закладів культури в період економічної кризи» від 05.03.2009 року № 1114-VI, художні галереї (виставки) відносяться до закладів культури, а отже, згідно з наведеними нормами, нежитлові приміщення на АДРЕСА_1 є закладом культури. Згідно з п. 4 ст. 20 Закону України «Про культуру», забороняється виселення закладів культури (театрів, філармоній, бібліотек, музеїв, архівів, художніх галерей (виставок), кінотеатрів, позашкільних закладів естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, клубних закладів тощо) з приміщень без надання їм іншого рівноцінного приміщення.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення прокурора, представника позивача-1, позивача-2 та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу належить задоволити, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2008 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № Г-5971-8 (том І, а.с. 49), згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (об'єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛМКП "Айсберг" (балансоутримувач). Об'єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 314,0 кв.м., у т.ч. підвал 153,1 кв.м., перший поверх 134,4 кв.м. та антресоль 26,5 кв.м.

Сторонами в п. 2.1 договору погоджено, що об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для: 160,9 кв.м. - під виставку образотворчої продукції, виробленої в Україні, 135,1 кв.м. - під буфет, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Згідно п. 4.1 договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008р., термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 31.01.2008р. до 30.01.2011р.

Відповідно до п. 4.3 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду (п. 4.4 договору).

Умовами п. 4.5. договору передбачено, що договір оренди може бути достроково припинений за ініціативою орендаря тільки зі згоди орендодавця. При бажанні орендаря достроково розірвати договір оренди, він зобов'язаний попередити про це орендодавця не пізніше, ніж за два місяці до припинення договору, а також виконати всі умови договору.

У відповідності до п. 4.8 договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року, його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.2010 року у справі № 15/96, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 року, задоволено позов заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради (уповноважений орган - Управління комунальної власності) до СПД-ФО ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та виселення орендаря із нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане судове рішення фактично виконане 30.12.2010 року в процесі здійснення виконавчого провадження та в частині виселення СПД-ФО ОСОБА_2 закінчено згідно із постановою державного виконавця ВП №23077950 від 14.01.2011 року (том І, а.с. 9), приміщення зачинено, опечатано, ключі передано на зберігання балансоутримувачеві - ЛМКП "Айсберг".

Однак, в процесі проведення перевірки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що вхідні двері у приміщення не опечатані та використовуються відповідачем - СПД-ФО ОСОБА_2, що зафіксовано у відповідних актах № 157-НП від 29.04.2011 року та № 185-НП від 06.05.2011 року (том І, а.с. 7, 8).

З огляду на вищенаведене, заступник прокурора області - прокурор м. Львова звернувся в інтересах держави в особі позивачів з позовом про повернення від відповідача нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, щодо яких укладено договір оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008р. обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що у відповідача відсутні правові підстави для користування цим майном, оскільки відповідач після винесення постанови Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року у справі № 15/96, якою рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди №Г-5971-8 від 31.01.2008 та виселення відповідача з орендованих нежилих приміщень загальною площею 314 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1, незаконно увійшов у спірні житлові приміщення за відсутності акту приймання-передачі нежитлових приміщень або судового наказу про поворот виконання рішення.

Місцевий господарський суд не погодившись з доводами прокурора та позивачів, відмовив у задоволенні позову із обставин, зазначених вище.

Однак, колегія суддів такі висновки місцевого господарського суду не вважає обґрунтованими та правомірними, виходячи з наступного:

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнесу в Україні» від 15.12. 2009 року № 1759-VI , набрав чинності 30.12.2009 року.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону, термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Договір оренди від 31.01.2008 року № Г-5971-2, укладений на підставі договору оренди від 23.05.1996 року № 217, тобто договір оренди від 31.01.2008 року є продовженим та загальний термін оренди становить більше п'яти років.

Норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів про спрощені умови ведення бізнесу в Україні» від 15.12. 2009 року № 1759-VI, які обумовлюють термін дії договору оренди не менше п'яти років, дає підстави для висновку, що визначений термін відноситься до договорів оренди, укладених вперше. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 26.05.2011 року у справі № 5/196 та постанові від 15.09.2011 року у справі № 12/102-Д.

А тому апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд прийшов до невірного висновку, що договір оренди від 31.01.2008 року № Г-5971-2 продовжив свою дію до п'яти років з моменту укладення, а саме до 30.01.2013 року.

Відповідно до ст.. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Термін дії договору оренди від 31.01.2008 року № Г-5971-2 визначено до 30.01.2011 року (п. 4.1 договору).

На момент закінчення його дії, набрало законної сили рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2010 року у справі № 15/96, яким задоволено позов заступника прокурора м. Львова про розірвання договору оренди та виселення орендаря ФОП ОСОБА_2 із займаних приміщень.

Вказане судове рішення фактично виконано в процесі здійснення виконавчого провадження, що підтверджується постановою державного виконавця від 14.01.2011 року ВП № 23077950. Приміщення зачинено, опечатано, а ключі передано на зберігання балансоутримувачу ЛМКП «Айсберг».

Враховуючи вищенаведені обставини, апеляційна інстанція погоджується із доводами прокурора, Львівської міської ради та Управління комунального власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, що у орендодавця за наявності рішення суду про розірвання договору оренди та його виконання в частині виселення орендаря із приміщень, була відсутня необхідність і підстави для направлення відповідачу повідомлення про припинення договірних відносин у строки встановлені Законом та договором (протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди).

Наступні дії орендодавця (лист Управління комунального власності від 09.06.2011 року № 2302, від 05.07.2011 року № 2302-вих.2486, від 25.07.2011 року № 2302-вих.2673, від 29.08.2011 року № 2302-вих.3220, від 25.10.2011 року № 2302-вих.4249 (том І, а.с. 115-119)), акти перевірки № 15-КП від 29.04.2011 року, № 185-НП від 06.08.2011 року (том І, а.с. 7-8), свідчать, що орендодавець після закінчення терміну дії договору оренди та виконання рішення суду про виселення, не має наміру продовжувати його дію.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, на який це договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Враховуючи, що на момент закінчення терміну дії договору оренди та місяць після його закінчення (лютий місяць 2011 року) було закінчено виконавче провадження по виселенню орендаря із займаних приміщень, апеляційна інстанція вважає доводи прокурора та позивачів, що у орендодавця не було необхідності та підстави направляти орендарю повідомлення про припинення договору оренди є підставними та обґрунтованими. Після прийняття Вищим господарським судом України 05.04.2011 року постанови у справі № 15/96 про відмову в задоволенні позову про розірвання договору оренди та виселення відповідача із займаних приміщень, орендодавець вчинив дії, які свідчать про його заперечення продовжувати договірні відносини оренди з відповідачем, що є виявом волі власника на розпорядження своїм майном (ст.ст. 317, 319 ЦК України), апеляційна інстанція вважає, що відсутні правові підстави зайняття ФОП ОСОБА_2 приміщення за адресою АДРЕСА_1.

Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.02.2012 року у справі № 2а/1304/69/2012 за позовом СПД -ФО ОСОБА_2 до Львівської міської ради, за участю третьої особи - Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, у задоволенні позову СПД -ФО ОСОБА_2 про зобов'язання Львівську міську раду визначити спосіб приватизації приміщення на АДРЕСА_1 шляхом викупу приміщення підприємцем - відмовлено. Даною постановою, також встановлено, що договірні відносини між сторонами припинено 30.01.2011 року та орендодавець не має наміру продовжувати договірні відносини. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 29.02.2012 року у справі № 2а/1304/69/2012, залишеною без змін.

За змістом і направленістю статті 35 ГПК України, рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору господарським судом.

Крім цього, апеляційна інстанція погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора, що в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 року у справі № 15/96 не встановлено факт дійсності спірного договору та продовження його терміну.

При цьому, суттєве значення має той факт, що рішення суддів першої та апеляційної інстанції на момент винесення постанови Вищим господарським судом України, фактично виконані.

Норми ст. 122 ГПК України, передбачають і встановлюють порядок повороту виконання рішення. Згідно ч. 1 вищенаведеної статті, якщо виконанні рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, боржникові повертається те, що з нього було стягнуто на користь стягувача.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що видача наказу про повернення майна провадиться судом за заявою боржника.

На момент подання прокурором позовної заяви у даній справі, поворот виконання рішення суду у справі № 15/96 не здійснено. А тому, відповідач не мав права, без видачі наказу про повернення майна займати приміщення з тієї підстави, що йому балансоутримувачем було передано ключі і ним зайнято приміщення на підставі постанови Вищого господарського суду України, оскільки ЛМКП «Айсберг» не є стороною договору та не було стороною у господарському процесі у справі № 15/96, а тому в третьої особи без згоди орендодавця, не було правових підстав передання ФОП ОСОБА_2 ключів від орендованого майна.

Враховуючи наведене, апеляційна інстанція не погоджується із висновком місцевого господарського суду, що у зв'язку з відсутністю перешкод у доступі до орендованого майна, у останнього не було необхідності вчинення дій з приводу припинення порушення його права, в тому числі і шляхом звернення до суду про поворот виконання рішення суду.

Заперечення орендодавця з приводу самовільного зайняття приміщення орендарем зафіксовано в актах обстеження № 157 від 29.04.2011 року № 185-НП від 06.05.2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 9.1 договору № Г-5971-8 від 31.01.2008 року, повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

У відповідності до п. 9.2. договору оренди, сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Пункт 9.3 договору, передбачає, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоотримувачем) протягом 15-ти днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1 цього Договору.

У разі припинення або розірвання договору орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об'єкта оренди з вини орендаря (п. 9.6 договору).

З огляду на вищенаведене та беручи до уваги той факт, що відповідач (орендар) здійснює використання приміщення за адресою АДРЕСА_1 за відсутності правових підстав, колегія суддів вважає, що вимоги прокурора про витребування від відповідача нерухомого майна, яке було предметом договору оренди № Г-5971-8 від 31.01.2008 року, є обґрунтованими.

Також, колегія суддів не приймає до уваги покликання відповідача на те, що орендоване приміщення за договором оренди №Г-5971-8 від 31.01.2008 року, використовується як художня галерея, а тому виходячи з положень Закону України «Про культуру» є закладом культури та відповідно до ст.ст. 20, 28 цього ж Закону і постанови Верховної Ради України «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки закладів культури в період економічної кризи» від 05.03.2009 року № 1114-VI, відповідач не може бути виселений з орендованого приміщення, а навпаки органи місцевого самоврядування повинні забезпечувати заклади культури приміщеннями та сприяти продовженню строків оренди об'єктів оренди, оскільки відповідачем не подано доказів, внесення його до Переліку закладів культури базової мережі місцевого рівня, який затверджується органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади (ст.. 24 Закону України «Про культуру»).

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позов заступника прокурора області - прокурора м. Львова до задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 21.08.2013 року у даній справі - скасувати. Прийняти нове рішення.

3. Позов заступника прокурора Львівської області - задоволити.

Витребувати від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 314,0 кв. м. (в т.ч. приміщення підвалу площею 153,1 кв.м., приміщення першого поверху площею 134,4 кв.м., приміщення антресолі площею 26,5 кв.м., що позначені на технічному паспорті ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 02.07.2007 року № 865 під індексами V - XII, 10-1 - 10-10).

4. Стягнути в дохід Державного бюджету України з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, іден. номер НОМЕР_1) - 1 147,00 грн. судового збору за позовом та 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.