Рішення № 35738392, 26.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20174/13 26.11.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Київстар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл»

про стягнення 54 790,72 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Алдошина Н.О. (представник за довіреністю № 361 від 16.05.2013р.);

від відповідача: Гайдук А.В. (представник за довіреністю від 18.11.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київстар» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором про надання телекомунікаційних послуг №214/2009 від 25.03.2009 р. в розмірі 54 790,72 грн., з яких 52 307,20 грн. сума основного боргу, 451,42 грн. 3 % річних та 2 032,10 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість наданих позивачем послуг у строки визначені договором не оплатив.

Протягом перебування справи у провадженні суду, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої до стягнення з відповідача заявлено суму 40 000,00 грн., в тому числі, основного боргу в розмірі 37 516,48 грн., 3 % річних в розмірі 451,42 грн. та 2 032,10 грн. пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи виконання позивачем вимог ст. 22, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає до розгляду зменшені позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судовому засіданні 26.11.2013р. представник відповідача проти позовних вимог не заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.11.2013р.

У судовому засіданні 19.11.2013р. у справі було оголошено перерву до 26.11.2013р.

25.11.2013р. від відповідача через відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про витребування доказів, а саме, копію сертифікату відповідності автоматизованої системи обліку (білінгової системи) ПрАТ «Київстар» з обліку тривалості телефонних дзвінків абонентів та розрахунку їх вартості встановленим вимогам законодавства та проходження державної метрологічної повірки; деталізацію суми заборгованості, з розбивкою вартості наданих послуг помісячно та з зазначенням кількості дзвінків з усіх зареєстрованих за ТОВ «Еколл» в ПрАТ «Київстар» телефонних номерів, кількості хвилин розмови та їх вартості; графік виставлення ПрАТ «Київстар» рахунків ТОВ «Еколл» та отримання платежів від ТОВ «Еколл», який би засвідчив, за які періоди та в якому обсязі виникла заборгованість.

У судовому засідання 26.11.2013р. вказане клопотання відповідача було поставлено судом на обговорення сторін.

Представник відповідача підтримав вказане клопотання та просив суд його задовольнити.

Представник позивача надала свої усні заперечення проти поданого відповідачем клопотання та просила суд відмовити в його задоволенні.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Зважаючи на ненадання відповідачем доказів на підтвердження обставин, що перешкоджають наданню ним таких доказів, а також недоведеність обставин, які можуть підтвердити вказані у клопотання докази (п. 2, 4 ч. 2 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), суд приходить до висновку щодо необґрунтованості поданого відповідачем клопотання, а тому відмовляє в його задоволенні.

Крім того, в судовому засіданні 26.11.2013р. відповідачем було заявлено усне клопотання про розстрочку виконання рішення суду у разі винесення рішення строком на два місяці.

Представник позивача проти заявленого клопотання відповідача заперечувала, посилаючись на те, що спір по суті ще не вирішений, рішення суду у справі не приймалось та не набрало законної сили.

Зважаючи на те, що станом на час заявленого відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення, рішення у справі не приймалось та не набрало законної сили, суд відмовляє в задоволенні заявленого відповідачем клопотання. Крім того, суд роз'яснює відповідачу, що він може звернутися до суду з відповідною заявою в порядку, передбаченому ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.11.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2009р. між Закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем.», яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Київстар» (копія протоколу №53 від 14.03.2011р. у справі) (виконавець - за Договором) та відповідачем (споживач - за Договором) було укладено Договір №214/2009 про надання телекомунікаційних послуг (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач, на підставі виданих згідно з законодавством України ліцензій на здійснення діяльності у галузі зв'язку та у відповідності до домовленості між сторонами, надає відповідачу замовлені відповідачем телекомунікаційні послуги з технічними характеристиками, та на умовах, які викладені у відповідних додатках до Договору, а відповідач оплачує вартість таких телекомунікаційних послуг у порядку, передбаченому цим Договором та відповідними додатками до нього (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору до телекомунікаційних послуг, що можуть надаватися відповідно до цього Договору відносяться послуги:

- національного зв'язку та міжнародного зв'язку (послуги фіксованої телефонії);

- надання у користування виділених некомутованих каналів електрозв'язку;

- постійний доступ до Глобальної мережі Інтернет;

- послуга VPN L2 (Layer 2);

- інші послуги передавання даних.

Замовлення відповідних телекомунікаційних послуг здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного додатку А, в якому зазначається перелік замовлених телекомунікаційних послуг, їх технічні характеристики, термін/строк протягом якого виконавець зобов'язується розпочати замовлені телекомунікаційні послуги, тощо (п. 1.3. Договору).

В підпункті 2.1.2. п. 2.1. Договору сторони встановили, що початок надання кожної замовленої послуги оформлюється відповідними актами початку надання телекомунікаційних послуг, які підписуються обома сторонами Договору. Згідно підпункту 2.1.6. п. 2.1. Договору тарифи зазначаються у Додатку Г до Договору, а розмір щомісячної плати за послуги визначний у Додатку Б до Договору (п. 3.7. Договору).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Позивач, керуючись умовами Договору, надав відповідачу канал електрозв'язку за адресами надання послуг: вул. Дегтярівська, 53 - вул. Дегтярівська, 62А у м. Києві, інтерфейс - Ethernet, швидкість каналу - 5 Мбіт/с, що підтверджується Додатком А1 від 25.03.2009р. до Договору, щомісячна плата за надання послуг каналів електрозв'язку, визначена Додатком Б1 від 25.03.2009р., становить 2 400,00 грн.

Початок надання телекомунікаційних послуг за Договором визначається двосторонніми актами - Додаток В1 від 29.05.2009р., Додаток В2 від 29.05.2009р., Додаток В2/1-2 від 27.11.2009р., Додаток В3/12 від 27.11.2009р. до Договору (копії додатків, підписаних представниками сторін та скріплені печатками у справі).

Послуги фіксованої телефонії, перелік номерів та ліній, пропускна спроможність порту, інтерфейс та сигналізація визначені Додатками А2 від 25.03.2009р., Додатком А2/2 від 03.11.2009р., Додатком А3 від 01.07.2009р., Додатком А3/2 від 03.11.2009р., Додатком А3/3 від 20.07.2010р. до Договору.

Тарифи на послуги фіксованої телефонії встановлені Додатком Г від 25.03.2009р., Додатком Г2 від 01.07.2009р., Додатком Г3/2 від 03.11.2009р.

Вартість послуг фіксованої телефонії визначені Додатком Б2 від 25.03.2009р., відповідно до якого щомісячна плата за послуги становила 3 000,00 грн., згідно Додатку Б2 від 01.07.2009р. щомісячна плата за послуги складала 3 000,00 грн., за Додатком Б2 від 03.11.2009р. загальна сума послуг склала 0,00 грн., Додатком Б3/2 від 03.11.2009р., відповідно до якого щомісячна плата за послуги складала 4 875,00 грн. та Додатком Б3/3 від 20.07.2010р. згідно з яким щомісячна плата за послуги складала 5 625,00 грн., належним чином засвідчені копії додатків наявні в матеріалах справи.

В п. 1 Додаткової угоди №2 від 01.07.2009р. до Договору №214/2009 від 25.03.2009р. про надання телекомунікаційних послуг сторони погодились викласти Додаток №1 до Договору №214/2009 від 25.03.2009р. в редакції, що відтворена у Додатках №А3, №Б2, №Г2 до Додаткової угоди №2.

Відповідно до п. 3.4, Договору щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виконавець надсилає споживачу рахунок на оплату послуг і їх детальні розшифровки в електронному вигляді, які були надані споживачу протягом звітного місяця.

Згідно п. п. 2.2.3., 3.5. Договору споживач зобов'язувався здійснювати розрахунки з виконавцем за надані за звітний період послуги у національні валюті України, шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця щомісячно, до 20 числа місяця наступного за звітним на підставі отриманого від виконавця рахунку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлюється матеріалами справи, станом на 31.05.2013р., за відповідачем обліковується заборгованість за отримані від позивача послуги фіксованого зв'язку на загальну суму 52 307,20 грн.

Задля проведення відповідачем розрахунків за отримані від позивача послуги, останнім виставлялись відповідачу рахунки-фактури №47-1104970 від 31.01.2013р., №48-3807404 від 28.02.2013р., №; 50-7251787 від 30.04.2013р., № 51-9798977 від 31.05.2013р. (належним чином засвідчені копії рахунків у справі).

В матеріалах справи наявна копія гарантійного листа вих. 73 від 16.04.2013р., відповідно до якого відповідач гарантував оплату заборгованості в сумі 76 406,10 грн. та зобов'язувався погасити її згідно графіку, а саме 25 000,00 грн. до 30.04.2013р., 51406,10 грн. до 20.05.2013р.

Однак, свої зобов'язання відповідач не виконав належним чином, загальна вартість несплачених відповідачем послуг за Договором, станом на 31.05.2013р., складає 52 307,20 грн.

Протягом перебування справи у провадженні суду, відповідачем було проведено часткову сплату суми боргу в розмірі 14 790,72 грн., що підтверджується, наявним в матеріалах справи, платіжним дорученням №172 від 18.11.2013р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час винесення рішення складає 52 307,20 грн. - 14 790,72 грн. = 37 516,48 грн.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 37 516,48 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 2 032,10 грн. та 3 % річних в розмірі 451,42 грн.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 4.9. Договору при невиконання споживачем вимог п. 2.2.1., п. 2.2.3., п. 3.1., п. 3.5. Договору споживач на вимогу виконавця, сплачує виконавцю пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки оплати.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно з ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості наданих послуг за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума пені в розмірі 2 032,10 грн., розрахована наступним чином:

- 52 307,20 грн. (сума заборгованості за рахунком-фактурою №51-9798977 від 31.05.2013р.) * 14% (облікова ставка НБУ) * 53 (кількість днів прострочки за період з 21.06.2013р. по 12.08.2013р.) / 365 = 1 063,34 грн.;

- 52 307,20 грн. (сума заборгованості за рахунком-фактурою №51-9798977 від 31.05.2013р.) * 13% (облікова ставка НБУ) * 52 (кількість днів прострочки за період з 13.08.2013р. по 03.10.2013р.) / 365 = 968,76 грн.

За порушення строків виконання грошового зобов'язання до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 451,42 грн., що розраховані наступним чином:

- 52 307,20 грн. (сума заборгованості за рахунком-фактурою № 51-9798977 від 31.05.2013р.) * 3% * 105 (кількість днів прострочки за період з 21.06.2013р. по 03.10.2013р.) / 365 = 451,42 грн.

Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 2 032,10 грн. та 3 % річних в розмірі 451,42 грн.

Відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача до суду не надав.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги в справі №910/20174/13 підлягають задоволенню в повному обсязі, та саме стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 37 516,48 грн., суми пені в розмірі 2 032,10 грн. та суми 3% річних в розмірі 451,42 грн.

Судовий збір позивача в розмірі 1 720,50 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколл» (ідентифікаційний код 33941553, адреса: 04073, м. Київ, пр. Московський, 9, Б/Ц «Форум Парк Плаза», корпус 4-А, офіс 502) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (ідентифікаційний код 21673832, адреса: 03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51) суму основного боргу в розмірі 37 516,48 грн. (тридцять сім тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 48 копійок), суму пені в розмірі 2 032,10 грн. (дві тисячі тридцять дві гривні 10 копійок), суму 3 % річних в розмірі 451,42 грн. (чотириста п'ятдесят одна гривня 42 копійки) та судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.2013р.

Суддя Морозов С.М.