Постанова № 35738378, 20.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2013 р. 11:29 Справа №801/9621/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В. розглянувши за участю представників позивача Ольховського Р.В., Козлової С.С., представника відповідача (Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим) Бабаяна А.Ю., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поле-Порт»

до Керченської ОДПІ Головного Управління Міндоходів в АР Крим; Управління Державної казначейської служби України у м. Керчі АР Крим; Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів України

про стягнення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Поле-Порт» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Керченської ОДПІ Головного Управління Міндоходів в АР Крим; Управління Державної казначейської служби України у м. Керчі АР Крим про стягнення з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України в м. Керчі на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість 914523 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2008р. у справі № А38/73-08, яка Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013р. залишена в силі позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська № 0000332335/0 від 25.10.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 914523,00 грн., а в решті позову відмовлено. У зв'язку з чим, позивач посилається на п. 201.15 ст. 200 Податкового кодексу України, та зазначає, що податковий орган не направив казначейської службі певний висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача - Керченської ОДПІ Головного Управління Міндоходів в АР Крим проти позову заперечував, в обґрунтування позиції надав письмові заперечення, в яких зокрема зазначив, що у нього відсутня інформація по підприємству позивача щодо наявних підтверджених до відшкодування сум ПДВ.

Представник відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Керчі АР Крим у судове засідання не з'явився, під час розгляду справи надіслав заперечення, в яких, зокрема зазначив, що бюджетне відшкодування повинно здійснюватись у порядку визначеному у ст. 200 Податкового кодексу України.

Представник відповідача - Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів України у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення відправлення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2007р. позивачем до Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська подані податкова Декларація з податку на додану вартість за червень 2007р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2007 року, згідно яких сума яка підлягає бюджетному відшкодуванню складає 956245 грн. По сумі 41722,00 грн., яка є різницею між сумою 956245,00 грн. та сумою 914523,00 грн. позивач змінив напрямок бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2008р. у справі № А38/73-08 позов позивач задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська № 0000332335/0 від 25.10.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 914523,00 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009р. апеляційна скарга Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська задоволена, вищезазначена постанова суду скасована, позивачу у позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013р. вищезазначена постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009р. скасована, постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2008р. залишена без змін.

Як свідчать матеріали справи позивач з лютого 2013р. перебуває на обліку платників податків у Керченської ОДПІ Головного Управління Міндоходів в АР Крим.

02.09.2013р. позивач звернувся із заявою до Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, але Листом від 13.09.2013р. вих. 2106/10/15.2 заява залишена без задоволення, більш того остання зазначила, що до наступного часу у неї відсутня інформація по підприємству позивача щодо наявних підтверджених до відшкодування сум ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність дій відповідачів суд дійшов наступних висновків.

На час набрання законної сили постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2008р. у справі № А38/73-08 та звернення позивача до Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим із заявою про вирішення питання щодо відшкодування ПДВ набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), тому суд вважає за необхідне керуватися положеннями саме цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій (п. 200.7-200.8. ст. 200 ПКУ).

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (п. 200.14 ст. 200 ПКУ).

Як вже було зазначено судом вище, 19.07.2007р. позивачем до Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська подані податкова Декларація з податку на додану вартість за червень 2007р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2007 року, згідно яких сума яка підлягає бюджетному відшкодуванню складає 956245 грн. По сумі 41722,00 грн., яка є різницею між сумою 956245,00 грн. та сумою 914523,00 грн. позивач змінив напрямок бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість.

Згідно статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

В свою чергу, частиною 1 ст. 72 КАС України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, згідно постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2008р. у справі № А38/73-08, яка Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013р. залишена в силі позов задоволено частково; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська № 0000332335/0 від 25.10.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 914523,00 грн., а в решті позову відмовлено.

Зазначеними судовими рішеннями встановлені наступні обставини, які не повинні доказуватись, зокрема те, що визначення позивачем податкового кредиту здійснювалось саме з придбання майна, а не операції з передачі майна у заставу (іпотеку) або забезпечення вимог кредитора.

У позивача були всі підстави для відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за червень 2007 року.

Суд звертає увагу на те, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.15 ст. 200 ПКУ).

Отже, приписами податкового законодавства закріплений чіткий порядок бюджетного відшкодування ПДВ.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (ст. 254 КАС України).

Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2008р. у справі № А38/73-08, набрала законної сили згідно Ухвали Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013р.

Як вже було зазначено судом вище, Листом від 13.09.2013р. вих. № 2106/10/15.2 за результатами розгляду заяви позивача Керченська ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим повідомила його про те, що до наступного часу у неї відсутня інформація по підприємству позивача щодо наявних підтверджених до відшкодування сум ПДВ.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значен ня для прийняття рішення або вчинення дії, відо бражає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, об ґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішен ня повинно бути вмотивованим.

Відповідно до ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Але суд вважає за необхідне зазначити, що така відмова, що оформлена Листом від 13.09.2013р. вих. №2106/10/15.2 є протиправною, оскільки рішення суду набрало законної сили.

З цього приводу суд зазначає, що частиною 2 статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд зазначає, що судовий захист має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, оскільки податковим законодавством передбачений чіткій порядок бюджетного відшкодування сум ПДВ, при зазначених обставинах, суд вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог: визнати протиправною відмову Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, що оформлена Листом вих. № 2106/10/15.2 від 13.09.2013р. та зобов'язати Керченську ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим в порядку передбаченому чинним законодавством здійснити дії щодо підготування висновку із зазначенням суми податку в розмірі 914523,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Стосовно позовних вимог до Управління Державної казначейської служби України у Красногвардійському районі АР Крим про стягнення на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 914523,00 грн. на думку суду вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідачем - Керченською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим відповідний висновок ще не готувався та не подавався до Управління Державної казначейської служби України у м. Керчі АР Крим, жодних рішень останнім по відношенню до позивача за результатами висновку не приймалось, будь-яких дій або бездіяльності не вчинялось, суд дійшов висновку про відсутність з боку Управління Державної казначейської служби України у м. Керчі АР Крим порушень прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За таких обставин, вимоги позивача в зазначеній частині є передчасними, у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог в цій частині повинно бути відмовлено

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 1147,00 грн. судового збору.

В судовому засіданні 20.11.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 25.11.2013р.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, що оформлена Листом вих. № 2106/10/15.2 від 13.09.2013р.

Зобов'язати Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим в порядку передбаченому чинним законодавством здійснити дії щодо підготування на направлення Управлінню Державної казначейської служби України у м. Керчі АР Крим висновку із зазначенням суми податку в розмірі 914523,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню.

В задоволенні іншій частини позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поле-Порт» витрати зі сплати судового збору в розмірі 1147,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.