Постанова № 35738219, 19.11.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. Справа № 821/3686/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Івлевій В.О., за участю представників позивача Блізніченко Р.С., Літвінової Т.В., представника відповідача Горбова О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек-Україна" до Херсонської митниці, Державної казначейської служби України у Херсонській області про скасування рішення та картку відмови і стягнення надмірно сплаченого ввізного мита та податки на додану вартість,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна» звернулось до суду з позовом до Херсонської митниці Міндоходів (далі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправними та скасувати рішення №508050000/2013/000126 від 10.09.2013 року та картки відмови №508050000/2013/00190 від 10.09.2013 року. Стягнути з відповідача-2 надмірно сплаченого до бюджету ввізного мита у 9141грн. 01.коп. та податку на додану вартість у сумі 38392грн. 32коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем-1 відмовлено у прийнятті митної декларації № 508050000.2013.010456 від 10.09.13р. з огляду на те, що митну вартість не підтверджено документально, декларантом не надано додаткові документи зазначені у вимозі митного органу, що підтверджували б митну вартість, порушено вимоги п.3 ст.53 МК України, проведено коригування митної вартості відповідно до п.1 ст. 53 МК України, та прийнято Рішення про визначення митної вартості товарів за №508050000/2013/000126/2 від 10.09.2013 року, відповідно до якого TOB «Мегатек-Україна» внесено на рахунок Херсонської митниці грошові гарантії у розмірі 47533.44 грн. під які товар було відпущено у вільний оборот та надмірно сплачено 23 760.18 грн. із яких: 4569.27 грн. митного збору та 19191 грн. ПДВ, та надмірно сплачено 23773.06 грн. із яких: 4571.74 грн. митного збору та 19201.32 грн. ПДВ., а всього 47533.44 грн.

При цьому, позивач не погоджується з діями відповідача-1 та вважає, що останній діяв в супереч вимог чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому надав письмові заперечення згідно яких контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснювався згідно з вимогами розділу III Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI та наказу Держмитслужби України від 13.07.2012 року №362 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Після здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, інформація про які наявна в Херсонській митниці Міндоходів, митним постом було виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару «полівінілхлорид не пластифікований у вигляді порошку» не відповідає інформації наявній у митного органу.

Оскільки у поданих позивачем документах було виявлено розбіжності, з наданих документів не можливо прийти до висновку щодо ціни товару яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно зі ст.53 Митного кодексу України.

Після отримання відмови від подання запитуваних додаткових документів на підставі ст. 64 Митного кодексу України, відповідачем-1 прийнято Рішення про корегування митної вартості товарів №508050000/2013/000126/2 від 10.09.2013 року та оформлено картку відмови №508050000/2013/00190 від 10.09.2013 року в митному оформлені декларації №508050000/2013/010456.

Крім того, відповідач-1 в судовому засіданні посилався на те, що в кодуванні документації позивача зазначено не прямий контракт, що спонукало витребуванню додаткових документів.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, надав суду письмові пояснення згідно яких не може надати оцінку законності позовних вимог. Просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення згідно чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача-1, пояснення представника відповідача-2, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне: у серпні 2013 року позивачем укладено з Компанією «REVOPROFIL» s.r.o.,Чешська Республіка, зовнішньоекономічний контракт від 22.08.2013 N CZ 220813, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку сировини ПВХ(полівінілхлориду) за асортиментом та кількістю, вказаними у Специфікаціях (проформах-інвойсах та/або інвойсах), які є невід'ємними додатками до даного контракту.

З метою розмитнення поставленого товару позивачем належним чином подано до митного оформлення відповідачу електронні митні декларації та товаросупровідну документацію на товар.

У серпні 2013 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від Компанії «REVOPROFIL», за вказаним вище контрактом товар: сировину ПВХ у 18 бігбагах на палетах, вагою 19615 кг., та сировину ПВХ у 18 бігбагах на палетах, вагою 19625кг. та подано до Херсонської митниці вантажну митну декларацію N13CZ57000025JEGS7 від 04.09.2013р. та митну декларацію № 13CZ57000024N1MUXO від 03.09.2013р. та декларацією митної вартості (форма МД-2) №508050000/2013/01524 від 11.09.13р. та декларацією митної вартості № 508050000/2013/010505 від 10.09.2013р.

Митна вартість вказаних вище товарів була задекларована Позивачем із застосуванням 1 (першого) методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну за ціною контракту (господарської операції), вчиненої у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту від 22.08.2013 N CZ 220813 становить 13338.200 USD (112432.23грн. 23 коп.). що підтверджується декларацією митної вартості № 508050000/2013/010505 від 10.09.2013р. та 13345.00 USD (112486.грн. 59 коп.), що підтверджується декларацією митної вартості №508050000/2013/010524 від 11.09.2013р., а всього 26683.32 USD (224918 грн.82коп.)

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у деклараціях форми ДМВ-1 митної вартості товарів TOB "Мегатек- Україна" було подано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 22.08.2013 N CZ 220813, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, інвойс №330258 від 04.09.2013,та інвойс №330257 від 02.09.2013р., інвойс №330258 від 04.09.2013р., рахунок-фактуру від 02.09.2013р. за №330257, пакувальний лист від 02.09.2013р. за № SV6 №360001, пакувальний лист SV6 № 360002 від 02.09.2013р., сертифікат походження №803183 від 02.09.2013р., сертифікат походження №803182 від 02.09.2013р., специфікацію №1 від 02.09.2013р., специфікацію №2 від 02.09.2013р., міжнародна товарно-транспортна накладна CZ №1698838, міждународна товаро транспортна накладна А №220872, відомість про облік та розрахунок тари та пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту від 09.09.201Зр. № 2707, відомість про облік та розрахунок тари та пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту від 09.09.2013р. № 2708, сертифікат якості, прайс-лист від 28.08.2013р., лист від Компанії «REVOPROFIL» від 22.08.2013р., договір №ТР 290813 від 29.08.2013р. про надання транспортно-експедиційних послуг, тощо.

Під час митного оформлення товару відповідачем -1 було запропоновано позивачу надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором(угодою, контрактом; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв'язку із ненаданням позивачем на пропозицію відповідача зазначених додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, Херсонською митницею було відмовлено позивачу в митному оформлені товару та оформлено картку відмови №508050000/2013/00190 від 10.09.2013р.. Підставою для відмови було рішення про коригування митної вартості товарів від 10.09.2013 року № 508050000/2013/000126/2, яким скориговано митну вартість товарів у сторону збільшення та оформлено картку відмови №508050000/2013/00190 від 10.09.2013 року в митному оформлені декларації №508050000/2013/010456.

Отже, предметом спору є законність та правомірність дій Херсонської митниці Міндоходів під час здійснення владних повноважень.

З огляду на таке, суд зазначає, що порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною четвертою статті 52 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для з'явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 цього Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Методичних рекомендацій).

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В силу приписів частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Неподання позивачем договору з третіми особами, пов'язаного з угодою про поставку товару, та рахунків про здійснення платежів від третіх осіб на користь продавця товару, відсутність яких позивач пояснив тим, що продавець товару - компанія «REVOPROFIL» s.r.o.,Чешська Республіка, є фактичним виробником товару, про що надав документальне підтвердження, не може однозначно свідчити про недостовірність відомостей, що викладені у інших документах, поданих декларантом не підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

Суд не приймає посилання відповідача-1 на те, що позивач самостійно визначив в кодуванні наявність третіх осіб під час виконання умов угоди, тому як представником позивача зазначено, що це була технічна помилка і в подальшому вона була усунена, а у всіх поданих документах відсутні данні про будь-які цивільно-правові угоди з третіми особами. При цьому, суд звертає увагу, що обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Відтак, неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек -Україна» витребуваних митним органом додаткових документів, а саме: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором(угодою, контрактом; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини не звільняє відповідача від обов`язку визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, зокрема, документів, наданих позивачем.

Під час судового розгляду справи представник відповідача зазначив, що сумніви стовно ціни задекларованого позивачем товару виникли у митного органу за результатами аналізу відомостей, що містяться у базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України.

Так, за інформацією митного органу заявлена позивачем митна вартість на товар: сировину ПВХ у 18 бігбагах на палетах, вагою 19615 кг., та сировину ПВХ у 18 бігбагах, вагою 19625 кг. не відповідала цінам, що склались на такий товар на ринку імпорту у момент здійснення імпортної операції.

Крім того, представник відповідача зазначив, що всупереч умовам укладеного позивачем з Компанією «REVOPROFIL» контракту від 22.08.2013 N CZ 220813, пунктом 4.2 визначено порядок оплати позивачем за товар в наступному порядку оплата проводиться на рахунок продавця по реквізитам, вказаним в розділі 13 даного контракту, з вказівкою номеру рахунку - фактури/інвойса продавця, який є підставою для проведення оплату і вказівкою номера контракта; пунктом 4.5 визначено, якщо в строк до дня обов'язкової оплати, передбаченої п. 4.1 Контракту, продавець купує у покупця будь - які інші товари на підставі окремого договору, внаслідок чого він стане боржником покупця, сторони отримають право виступити із заявою про взаєморозрахунок. Під час митного оформлення доказів здійснення плати не надано.

При цьому, представник відповідача не заперечував, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна», на виконання вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, в якості додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, подано контролюючому органу інвойс № 330257 від 16.09.2013 р. та рахунок - фактура № 330257 від 16.09.2013 р., які свідчать про перерахування позивачем на рахунок Компанії «REVOPROFIL» коштів, передбачених угодою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне: згідно з приписами частини першої статті 14 «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI, під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Статтею 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів» встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.

З аналізу наведених вище нормативно - правових норм вбачається, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.

Під час судового розгляду справи представник відповідача, обґрунтовуючи заниження позивачем ціни на задекларований товар у порівнянні з цінами, що склалися на такий товар на ринку імпорту, посилався на інформацію, наявну у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, зокрема, на відомості щодо задекларованого товару згідно вантажних митних декларацій від (форми МД-2) № 508050000/2013/010505 від 10.09.2013 р. та митної декларації (форми МД -2) № 508050000/2013/010524 від 11.09.2013 р.

Судом встановлено, що в даному випадку Компанія «REVOPROFIL» є виробником товару і тому вартість товару є нижчою, ніж його ринкова вартість.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек -України», іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Як вже зазначалось судом вище, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п'ята статті 57 Митного кодексу України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатек-Україна» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на таке , суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд дійшов висновку, що визначення Херсонської митницею Міндоходів митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення та картки відмови.

Стосовно заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення надмірно сплаченого ним до бюджету ввізного мита у сумі 9141 грн. 01 коп. та податку на додану вартість у сумі 38392 грн. 32 коп., суд зазначає наступне: ч.1 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок № 618).

Розділом ІІІ зазначеного Порядку передбачено, що для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Порядок № 611/147).

Згідно з пунктом 2 вказаного вище Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Пунктом 5 Порядку № 611/147 передбачено, що митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

На підставі отриманого висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету (пункт 7 Порядку № 611/147).

Під час судового розгляду справи представниками позивача не надано суду доказів подання до митного органу заяви про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано визначеного вказаними вище нормативними актами порядку повернення надмірно сплачених платежів.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2013 К/9991/1320/12.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених ввізного мита та податку на додану вартість задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження митних органів та органів Державного казначейства України та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку Відповідачем-1 не надано достатньо належних, допустимих доказів правомірності своїх дій, щодо виниклих, оскаржуваних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12,17, 19, 71, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 508050000/2013/000126/2 від 10.09.2013 р. та картку відмови № 508050000/2013/00190 від 10.09.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатек-Україна" (код ЄДРПОУ 34655671) судовий збір в розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 листопада 2013 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 5.2.2