Рішення № 35737720, 27.11.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2154/13-ц Провадження № 22-ц/795/2384/2013 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Кухта В. О. Доповідач - Шевченко В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіШевченка В.М.суддів:Онищенко О.І., Скрипки А.А.при секретарі:Руденко О.М.за участю:представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_7 та її представника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_5, вказуючи , що 23 вересня 2006 року, відповідач, на 21 км автодороги Чернігів-Сеньківка на території Чернігівського району Чернігівської області, керуючи автомобілем «Skoda Oktavia» реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2107 під керуванням ОСОБА_12 реєстраційний номер НОМЕР_2, як наслідок від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 помер, а позивачі ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_11, які знаходились у салоні зазначеного автомобіля в момент зіткнення отримали легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я та понесення у зв'язку з цим матеріальних витрат на лікування.

Внаслідок смерті батька, позивачу ОСОБА_7 була спричинена матеріальна шкода у розмірі 5848 грн.20 коп., яка складається з витрат на придбання необхідних ліків для батька та виготовлення гранітного пам'ятника. Крім того, у зв'язку зі смертю батька позивачка пережила тяжкі душевні страждання, внаслідок чого їй була заподіяна моральна шкода оцінена нею в 20000 грн.

Зважаючи на зазначені обставини, позивач ОСОБА_9 просила стягнути 5483 грн. 20 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди завданої тяжкими душевними стражданнями внаслідок смерті батька.

Внаслідок ДТП ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, знаходилась на лікуванні, тому остання просила стягнути 110 грн. затрачених нею на лікування та моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.

Внаслідок зазначеного ДТП позивач ОСОБА_11, якому на той час було 12 років отримав тілесні ушкодження, і будучи неповнолітнім гостро переносив фізичний біль та пов'язані від нього страждання, тому позивач визначив розмір моральної шкоди в 10000 грн.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2013 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 5848 грн. 20 коп. та моральну шкоду в сумі 15000 грн., а всього - 20848 грн. 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 483 грн. та моральну шкоду в сумі 15000 грн., а всього - 15483 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначав, що розмір стягненої з нього судом першої інстанції матеріальної та моральної шкоди визначений безпідставно, без належного з'ясування всіх обставин справи.

Так, станом на 23 вересня 2006 року, коли сталося ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована в ЗАТ «Європейський страховий Альянс», тому судом неправомірно покладено обов'язок відшкодування усіх витрат на ОСОБА_5, а не на страховика.

Апелянт вказує, що відповідно ст. 1194 ЦК України, у особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність обов'язок по відшкодуванню потерпілому шкоди виникає у разі недостатності страхової виплати у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Крім того, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є необґрунтованим і завищеним. Суд не врахував, що він (відповідач) є пенсіонером має проблеми із здоров'ям і на його утриманні знаходиться дружина.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2006 року ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки «Skoda Oktavia», порушуючи Правила дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2107» під керуванням ОСОБА_12, який від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2012 року ОСОБА_5 звільнений від кримінальної відповідальності ч.2ст.286 КК України, на підставі п «г» ст..1 Закону України «Про амністію у 2011 році» справу закрито.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача спричинена майнова шкода, яка полягає у витратах пов'язаних з похованням чоловіка, витрат на лікування у зв'язку з отриманими ушкодженнями та наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Між тим, погодитись повністю з таким висновком суду не можна, оскільки вони зроблені судом за неналежно з'ясованих дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін та характеру їх правовідносин.

Так, відповідно до правил ч.5 ст.1187 ЦК України особа,яка здійснює діяльність , що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.2ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_5, під час ДТП керував належним йому на праві власності транспортним засобом, тому згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03. 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, право на відшкодування якої відповідно до норм чинного законодавства мають позивачі.

Відповідно до положень п.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Виходячи із зазначеного, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, щодо незаконності покладення на нього лише обов'язку по відшкодуванню шкоди, оскільки на час ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована в Закритому акціонерному товаристві «Європейський страховий Альянс», а відповідно до ст.ст.23-27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» шкода внаслідок ДТП відшкодовується страховиком.

Так, як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції ОСОБА_5 не заявляв, що ним застраховано свою цивільно-правову відповідальність, згідно з Полісу №ВА/2342442 (який доданий до апеляційної скарги), і тому відшкодовувати шкоду повинен страховик, навпаки відповідач погоджувався сам відшкодувати шкоду заподіяну позивачам внаслідок ДТП, однак враховуючи його скрутне матеріальне становище він (відповідач) просив суд лише зменшити розмір такого відшкодування (а.с.45-48).

Апеляційний суд, виходячи із визначених ЦПК України (розділ 5 Глава1) його повноважень, позбавлений можливості залучити до участі в справі страхову організацію ЗАТ «Європейський страховий Альянс», яка застрахувала цивільну відповідальність ОСОБА_5, оскільки лише суд першої інстанції має право виключно в порядку передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі в справі страховика як співвідповідача, який застрахував цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Тому, виходячи із встановлених обставин, і зокрема пояснень відповідача, у суду першої інстанції не було підстав при ухваленні рішення застосовувати норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_5, висловив свою згоду на відшкодування безпосередньо ним шкоди завданої потерпілим унаслідок ДТП, і таке визнання позову відповідачем не суперечить закону і, зокрема ст.1194 ЦК України та не порушує прав інших осіб.

Правилами ст.1201 ЦК України закріплено обов'язок особи, яка завдала шкоди смертю потерпілого відшкодувати необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника особі, яка здійснила ці витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 просила стягнути на її користь 5190 грн. витрат понесених нею на виготовлення пам'ятника.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, хоч і послався на п.24 Постанови Пленуму ВСУ №6 від «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», де витрати на виготовлення пам'ятників визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не менше граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості, однак не звернув уваги на заперечення відповідача з цього питання, і всупереч вимогам п.3 ст.213 ЦПК України не з'ясував відповідно до зазначеної Постанови Пленуму граничну вартість стандартного пам'ятника.

Колегія суддів виходячи з обставин справи, та з урахуванням положень ЦПК України приходить до висновку, що для визначення граничної вартості стандартного пам'ятника необхідно застосувати Постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 жовтня 2008 року №45 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2008 року), Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, і за якою вартість виготовлення та встановлення пам'ятника(в Чернігівській обл.), визначена в 3000 грн., вказаний доказ є належним і допустимим і саме цей розмір коштів слід брати в даному випадку до уваги, як граничну вартість стандартних пам'ятників у місцевості де відбулося поховання батька ОСОБА_7

Суд першої інстанції усупереч вимогам ст. 179,212 ЦПК України на зазначене не звернув уваги, ухваливши необґрунтоване рішення щодо вартості витрат на пам'ятник. у зв'язку з чим підлягає зменшенню розмір стягненої з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 майнової шкоди до 3658, 20 грн.(658,20 грн. + 3000 грн.), та зміна рішення суду в зазначеній частині.

Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.

За змістом ст..1168 ЦК України позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди, що завдана смертю близької людини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди,обґрунтовано виходячи із негативних явищ завданих позивачам незаконними, протиправними діями відповідача, суд правильно поклав на нього обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди позивачам.

Однак, апеляційний суд вважає, що виходячи із характеру правопорушення, яке є неумисним та ступеню вини ОСОБА_5, судом першої інстанції всупереч положенням ст. 23 ЦК України не було дотримано принципу розумності та справедливості при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Такий розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом на користь ОСОБА_7, ОСОБА_9та ОСОБА_10, виходячи із наданих ним та неспростованих письмових доказів може поставити сім'ю ОСОБА_5, у скрутне матеріальне становище, що має суттєве значення та суперечить принципу розумності та загальним засадам цивільного законодавства-ст.3 ЦК.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості сума стягнутої на користь позивачів моральної шкоди підлягає зменшенню на користь ОСОБА_7 до 10 000 грн., на користь ОСОБА_9 до 10 000 грн., на користь ОСОБА_10 до 12 000 грн. та зміна рішення суду в зазначеній частині.

Водночас, апеляційний суд погоджується,з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_11 в 5000 грн. Зокрема судом враховувався характер і тривалість страждань,стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2013 року зміні.

Керуючись ст.1194 ЦК України,ст. ст.11, 33, 303, п.3 ч.1 ст.307,ч.1п.4 ст.309 ст.ст. 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2013 року - змінити в частині відшкодування ОСОБА_5 матеріальної та моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 3658 грн.(три тисячі шістсот п'ятдесят вісім) гривень 20 коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 ( десять тисяч) гривень, а всього - 13 658 ( тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) гривень 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 483 (чотириста вісімдесят три) гривні та моральну шкоду в сумі 10 000 десять тисяч) гривень, а всього - 10483 ( десять тисяч чотириста вісімдесят три) гривні.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

В іншій частині, зазначене рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: