Рішення № 35737022, 03.12.2013, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа № 731/999/13-ц

Провадження № 2/731/240/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року смт.Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого - судді - Павлова В.Г.,

секретаря - Петренко Т.І.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - представника Варвинської

селищної ради Чернігівської області - Озимай Г.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Варвинського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог - корпорація «Чернігівоблагропромбуд», об'єднання «Сумиоблагробуд» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Варвинського районного суду з цивільним позовом до Варвинської селищної ради Чернігівської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення профсоюзного комітету та адміністрації «Райагробуду» від 17.03.1997 року ОСОБА_1 було надано для проживання житловий будинок, що розміщений в АДРЕСА_1. В зв'язку з тим, що він постійно проживав в даному будинку з 1997 року, а реєстрація будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуду» в 2002 році була скасована і відсутні правонаступники, просив визнати за ним право власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у цивільному позові, наполягав на визнані за ним права власності в порядку набувальної давності виключно на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1.

Представник відповідача - Варвинської селищної ради заявлені позовні вимоги не визнав та заперечував щодо можливості визнання за ОСОБА_1 саме в порядку набувальної давності права власності на нерухоме майно, власником якого є територіальна громади смт. Варва.

Представники залучених до участі в справі як третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог - корпорації «Чернігівоблагропромбуд» та об'єднання «Сумиоблагробуд», будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи /а.с.77/, в судове засідання не з'явились, надіславши письмові клопотання про проведення судових засідань без їх участі /а.с.78-79,80/, що узгоджується з вимогами ч.2 ст.158 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, розглянувши надані ними докази, які мають юридичне значення, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно вимог ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи і які відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність заволодіння; відкритість володіння; давність володіння (тобто строк володіння) та безтитульність володіння.

Однією з основних умов для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне володіння, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Тобто, за набувальною давністю може бути набуто право власності лише на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від свого права на належне йому нерухоме майно, та на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

В судовому засіданні учасникам процесу було роз'яснено положення ч.1 ст.36 ЦПК України, проте останні не повідомили суд про наявність інших третіх осіб або до яких, за результатом розгляду справи, можуть бути самостійно заявлені вимоги.

Враховуючи часткову відсутність в архіві документів, які підтверджують підстави та послідовність переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1, судом за власної ініціативи було прийнято рішення щодо необхідності залучення до участі у справі корпорацію «Чернігівоблагропромбуд» та об'єднання «Сумиоблагробуд», оскільки останні можуть мати юридичну заінтересованість у даному цивільному процесі.

З обставин, наведених у позовній заяві, які згідно з ч.1 ст.61 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, судом встановлено, що рішенням профсоюзного комітету та адміністрації Райагробуду від 17.03.1997 року позивачеві по справі - ОСОБА_1 було надано житлову площу в розмірі 34,9 м2, яка знаходиться в АДРЕСА_1 /а.с.18/. Фактично, між юридичною особою та ОСОБА_1 виникли правовідносини, які передбачали не володіння, а виключно користування житловою площею, що не заперечувалось в судовому засіданні і позивачем по справі.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Варвинської селищної ради від 26.06.2002 року за № 229, житлову квартиру по АДРЕСА_1, за клопотанням адміністрації Варвинського Райагробуду, було передано на баланс державного комунального підприємству «ЖЕК» /а.с.61/.

Саме з цього часу фактично були припинені житлові правовідносини щодо користування позивачем спірною житловою площею, які виникли на підставі рішення профсоюзного комітету та адміністрації Райагробуду від 17.03.1997 року. Враховуючи фактичну зміну власника майна, а саме взяття КП «ЖЕК» на баланс вказаної житлової площі, твердження позивача про перебіг строків набувальної давності саме з квітня 1997 року є абсолютно безпідставними.

В судовому засіданні на підставі належних та достовірних доказів встановлено, що згідно розпорядження голови Варвинської районної державної адміністрації № 445 від 05.11.2002 року, державна реєстрація Варвинського районного міжгосподарського будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» була скасована /а.с.19/.

В подальшому, згідно розпорядження Варвинської селищної ради № 20 «а» від 11.09.2002 року житлову квартиру по АДРЕСА_1 було передано на баланс селищної ради, що також унеможливлює виникнення правових підстав для набуття права власності на майно в порядку набувальної давності, оскільки достеменно відомо його власник /а.с.66/.

Згідно довідки № 3045, виданої Варвинським селищним головою ради від 04.11.2013 року, рішенням 5 сесії 24 скликання від 05.12.2002 року АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 /а.с.28/.

Суд, на виконання вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, створив сторонам відповідні умови для реалізації своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків щодо надання доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, проте останні, відповідно до ч.2 ст.11 та ч.3 ст.27 ЦПК України, скористались на власний розсуд своїми правами щодо предмету спору.

Зважаючи на взяття та фактичне перебування вище згаданої житлової квартири на балансі Варвинської селищної ради, позивачем в ході розгляду справи, всупереч ст.131 ЦПК України, не було надано жодного належного і допустимого доказу ані в підтвердження добросовісності заволодіння, ані в правомірності проживання в ній після фактичної зміни власника нерухомого майна.

Відповідно до роз'яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року позов про право власності за давністю володіння не може пред'являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна.

Позивач по справі, надаючи пояснення з приводу заявленого позову, не лише не підтвердив факт того, що він не знав і не міг знати про те, що спірний будинок належав підприємству, а й навпаки підтвердив, що житлову площу за адресою АДРЕСА_1 йому було надано саме адміністрацією «Райагробуду» і на даний час спірне майно належить Варвинській селищній раді, тим самим визнавши особисту поінформованість про фактичне володіння чужим майном, що беззаперечно свідчить про недобросовісність володіння чужою річчю.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та письмового інформування КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», відомості щодо речових прав на будинок 82 по вул. Зарічна смт. Варва відсутні, що є самостійною підставою для відмови позивачеві в заявленому ним позові /а.с.44,45,63-64/.

Посилання позивача на державний акт на право власності на земельну ділянку, як на доказ про належності йому на праві приватної власності і будинку є безпідставними, оскільки він підтверджує лише право приватної власності виключно на ? земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, і жодним чином не породжує право власності позивача на житловий будинок за вище вказаною адресою /а.с.23-24/. Доводи позивача на те, що він фактично утримує будинок та сплачує комунальні послуги, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, також не є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Житловий будинок АДРЕСА_1, на який претендує позивач, як на об'єкт права власності, в порядку набувальної давності, є об'єктом комунальної власності територіальної громади смт. Варва, а тому в разі задоволення позовних вимог - беззаперечно будуть порушуватись саме права громади, що є неприпустимим.

Керуючись ст.344 ЦК України, ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.10,11,57-60,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог - корпорація «Чернігівоблагропромбуд», об'єднання «Сумиоблагробуд» про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Варвинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Варвинського районного суду

Чернігівської області В.Г.Павлов