Рішення № 35735878, 02.12.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/21787/12

Провадження № 2/522/1005/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Чернявській Л.М.,

при секретарі Прусс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

28 серпня 2013 року уточнивши позовні вимоги позивач просить визнати недійсним Договір іпотеки від 29.09.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль» (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»), посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_4 29 вересня 2006 року, зареєстровано в реєстрі № 19772, з послідуючим застосуванням наслідків недійсності правочину.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25 січня 2006 року за договором купівлі - продажу він придбав у ОСОБА_5 нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 653,6 кв.м. У 2012 році йому стало відомо, що в той час коли він був власником приміщень, а саме 29 вересня 2006 року, між невідомою йому особою, ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено Договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передала банку в іпотеку належні йому на праві власності приміщення. На даний час позивач обмежений у здійсненні свого права власності щодо цих приміщень і вважає, що оспорюваний ним договір іпотеки від 29.09.2006р., суперечить ст. 5 Закону України «Про іпотеку», згідно якої, предметом іпотеки може бути об'єкт нерухомості за умови, що такий об'єкт належить іпотекодавцю на праві власності. Позивач зазначає, що право власності ОСОБА_6 на вищезгадані приміщення не було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН», а отже нею було передано в іпотеку майно, право власності на яке у неї не виникло.

Сторони в судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Відповідачі про причини неявки суд не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 січня 2006 року між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 653,6 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 296. (а.с.99)

Зазначені приміщення належать продавцеві на підставі рішення Господарського суду Одеської області по справі № 9/356-05-9775 від 05.12.2005 року, зареєстрованого в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості в книзі № 50неж-17, за № 3873.

04 березня 2009 року право власності ОСОБА_1 було зареєстровано, про що свідчить рішення про реєстрацію права власності.

Як вбачається із наданих суду документів, 04 вересня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (Кредитор) та ОСОБА_3 (Позичальник) був укладений кредитний договір № 014/03-5/06-518.

29 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль» (на даний час - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_4 29 вересня 2006 року, зареєстровано в реєстрі № 19772.

Відповідно до п.2.2 Договору ОСОБА_3, передала в іпотеку нежилі приміщення, загальною площею 653, 6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належали їй на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 29 вересня 2006 року Р№19768.

Із змісту договору та даних щодо ререєстрації права власності не вбачається, що право власності ОСОБА_6 на вищезгадані приміщення було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН». (а.с.58, 97-100)

Відповідно листа Слідчого управління Головного управління МВС України в Одеській області від 18 липня 2007 року № 4/5398, 14 грудня 2006 року слідчим з особливо важливих справ відділу з розслідування особливо важливих справ та злочинів учинених організованими групами СУ ГУМВС України в Одеській області порушена кримінальна справа № 01200600120 за ознаками ст. 190 ч.4 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що невстановлена особа, яка назвалась ОСОБА_3, з метою заволодіння грошовими коштами банку «Райффайзен Банк Аваль», використовуючи підробні документи - паспорт серії НОМЕР_1 на вказане ім'я, свідоцтво про державну реєстрацію, податкові документи, довідку про взяття на облік платника податків, правовстановлюючі документи на нерухомість та інші одержала у вказаному банку іпотечний кредит на суму 297000 доларів США.

Предмет іпотеки - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.78-80)

Згідно відповіді заступника директора КП «ОМБТІ та РОН» від 16 квітня 2013 року право власності на нежилі приміщення загальною площею 653, 6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у період з 2005 року по 2009 рік за ОСОБА_3 зареєстровано не було. Право власності на зазначений об'єкт нерухомості переходило від ОСОБА_8 до ОСОБА_1 (а.с. 97)

Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 не можна вважати такою особою, що набула право власності на спірні приміщення та передала їх в іпотеку в спосіб, передбачений законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень, і правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки може бути об'єкт нерухомості за умови, що такий об'єкт належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Отже, договір іпотеки від 29.09.2006 р. суперечить вимогам ст. 5 Закону України «Про іпотеку», згідно якої, предметом іпотеки може бути об'єкт нерухомості за умови, що такий об'єкт належить іпотекодавцю на праві власності. Зважаючи на це, ОСОБА_3 не мала права укладати договір іпотеки, оскільки не була власником майна, зазначеного як предмет іпотеки.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Тобто, наслідком припинення іпотеки (визнання договору іпотеки недійсним) згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є скасування відповідного запису в Державному реєстрі прав.

Ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає , що у разі скасування, на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до положень абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлено як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, договір іпотеки від 29.09.2006 р. є недійсним, тому необхідно застосувати наслідки недійсності правочину, оскільки на момент укладання спірного іпотечного договору, ОСОБА_3 не була власником нежитлових приміщень.

Керуючись ст. ст. 1, 5, 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним Договір іпотеки від 29.09.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль», посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_4 29 вересня 2006 року, зареєстровано в реєстрі № 19772.

Скасувати заборону відчуження нерухомого майна № 126 - нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 653,6 кв.м., накладену ОСОБА_4, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29 вересня 2006 року за реєстровим № 19773, у зв'язку з посвідченням нею іпотечного договору 29 вересня 2006 року за реєстровим № 19772.

Виключити з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 3811201 про заборону відчуження нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 653,6 кв.м., внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 29.09.2006 року, у зв'язку з посвідченням нею договору іпотеки від 29.09.2006 року, за реєстровим № 19772.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Приморського районного

суду міста Одеси Чернявська Л. М.

02.12.2013