Вирок № 35731279, 18.11.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2013 Справа №1915/19110/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Базана Л.Т.

при секретарі Кривінській Н.Л.

з участю прокурора Ороновського С.І.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Тернополі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Підгайці Шумського району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм ТОВ «Кременецьке АТП», жителя АДРЕСА_1, раніше несудимого,

- за ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_4 30 травня 2012 року близько 14 год. 10 хв., керуючи, як водій, технічно справним автобусом «Мерседес Бенц 313», д.н.з. НОМЕР_1, з пасажирами і рухаючись маршрутом сполученням «Кременець-Тернопіль» по вул.15 Квітня в м.Тернополі у напрямку від м.Збаража до перехрестя з вул.Київською зі швидкістю близько 45-50 км/год, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований неподалік готельного комплексу «Диканька», в порушення вимог п.п. 1.5 ч.1 та 1.10 (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка» і виконання їх вимог), 2.3 (б), 12.1 ПДР України, які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, не був уважним, не стежив та не урахував дорожню обстановку, дорожні умови і, відповідно не реагував на їх зміну, а також не обрав безпечної швидкості руху і такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Рухаючись таким чином, підсудний ОСОБА_4, як водій вищевказаного транспортного засобу, в порушення вимог п.1.10 ПДР України (в частині визначення поняття «безпечна дистанція» та виконання його вимог), п.13.1 ПДР України, не дотримався безпечної дистанції між керованим ним автобусом «Мерседес Бенц 313», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобілем «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який з 2 пасажирами рухався по вул.15 Квітня в попутному напрямку, а саме розпочав рух після зупинки перед нерегульованим пішохідним переходом, з метою надання дороги пішоходу, який по ньому переходив проїзну частину дороги, внаслідок чого не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що несвоєчасно застосував гальмування, чим позбавив себе можливості зупинити керований ним автобус «Мерседес Бенц 313», передньою лівою частиною якого допустив зіткнення із задньою правою частиною автомобіля «Шкода Фабія».

В результаті зіткнення даних транспортних засобів пасажир автомобіля «Шкода Фабія» ОСОБА_1 отримала тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою-стиснення головного мозку гострою субдуральною гематомою (крововиливу під тверду мозкову оболонку) справа, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 1.5 ч.1, 1.10 (частині визначення понять: «безпечна дистанція», «дорожні умови» та «дорожня обстановка»), 2.3 (б), 12.1, 13.1 ПДР України перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням даної ДТП та спричиненням потерпілій ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний як підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні пояснив, що 30 травня 2012 року близько 14 год. 10 хв., він, керуючи, як водій, автобусом «Мерседес Бенц 313», д.н.з. НОМЕР_1, з пасажирами, рухався маршрутом сполученням «Кременець-Тернопіль» по вул.15 Квітня в м.Тернополі у напрямку від м.Збаража до перехрестя з вул.Київською зі швидкістю близько 45-50 км/год. Так, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який розташований неподалік готельного комплексу «Диканька», його засліпило сонце, внаслідок чого він дещо пригальмував, щоб краще зорієнтуватися, однак побачив, що перед ним з'явився автомобіль «Шкода Фабія», який був перед пішохідним переходом, внаслідок чого він застосував гальмування в автобусі та з метою уникнення зіткнення змінив напрямок свого руху дещо вправо, однак уникнути зіткнення йому не вдалось, внаслідок чого передньою лівою частиною керованого ним автобуса «Мерседес Бенц 313» він допустив зіткнення із задньою правою частиною автомобіля «Шкода Фабія». В подальшому, із автомобіля «Шкода Фабія» вийшов водій та 2 пасажирів - жінок, одна з яких була пенсійного віку, а саме потерпіла ОСОБА_1, де в останньої на голові справа був синець. Надалі, на місце ДТП приїхали працівники швидкої медичної допомоги, які госпіталізували потерпілу ОСОБА_1 у лікарню та працівники ДАІ. При цьому, він, підсудний, також доповнив, що допустив вказану ДТП через те, що був не достатньо уважним під час руху та неналежним чином слідкував за дорожньою обстановкою, про що дуже сильно шкодує.

Підсудний ОСОБА_4, визнавши свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового слідства доказами, що її підтверджують, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників процесу щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.299 КПК України (в редакції 1960 року) визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники процесу зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4., суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, об'єктивні обставини справи, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання підсудним вини, щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину.

Водночас суд враховує і думку потерпілої, яка в судовому засіданні просила суворо не карати підсудного та не заперечила щодо непризначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також того, що робота на посаді водія є основним місцем роботи підсудного та джерелом доходів його сім'ї, а тому вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк і не вбачає підстав для необхідності призначати підсудному додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, суд, враховуючи обставини справи та сукупність пом'якшуючих покарання обставин, вважає, що є всі підстави для звільнення підсудного на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, оскільки ОСОБА_4 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п.п. 2-4 ст.76 КК України обов'язки.

У справі потерпілою ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 та ТОВ «Кременецьке АТП», третіх осіб ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ТОВ «Кременецьке АТП» 1 783 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 22 000 грн. - моральної та 220 грн. - судових витрат, який нею було уточнено в судовому засіданні, а саме про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину на загальну суму 1 783 грн. і моральної - 20 000 грн., які слід вирішити наступним чином.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає, що заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 1 783 грн. та моральної шкоди в сумі 20 000 грн. - підлягає до часткового задоволення в частині стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди та до повного задоволення в частині стягнення з підсудного ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

При визначенні суми на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності і справедливості, а також враховує моральні страждання потерпілої, що мали місце через заподіяні їй унаслідок ДТП тілесних ушкоджень, що вказані тілесні ушкодження виникли в результаті прямого причинно-наслідкового зв'язку із діями підсудного, а також перенесений потерпілою фізичний біль та негативні наслідки, що настали у зв'язку із цим у виді лікування потерпілої, перенесенні операції, порушенні звичних життєвих зв'язків, створювало нервозність, змушувало докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що з підсудного ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_1 слід стягнути заподіяну внаслідок злочину моральну шкоду в сумі 12 000 грн., відмовивши в задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди.

Приходячи до переконання про задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди на суму 1 783 грн., суд виходить із того, що вказаний позов повністю визнаний підсудним, є таким, що ґрунтується на матеріальних доказах, що містяться у кримінальній справі, а тому його слід задовольнити повністю, стягнувши із підсудного ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_1 вказану вище суму на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди.

При цьому, цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ТОВ «Кременецьке АТП», третіх осіб ОСОБА_6 і ОСОБА_5, необхідно залишити без розгляду відповідно до заявленого в судовому засіданні потерпілою клопотання.

Крім цього, у кримінальній справі ОСОБА_6 також заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 та ТОВ «Кременецьке АТП», третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення солідарно із ОСОБА_4 та ТОВ «Кременецьке АТП» в користь ОСОБА_6 24 233 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, який слід залишити без розгляду внаслідок поданої ОСОБА_6 до суду заяви про це та прийняття її судом.

По справі є судові витрати за проведену судово автотоварознавчу експертизу №7-117/12 від 03 листопада 2012 року в сумі 441, 36 грн., які слід стягнути з підсудного ОСОБА_4 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області, код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО - 838012, р/р 31256272210463, з відповідним призначенням платежу.

Речові докази у справі, а саме: автобус «Мерседес Бенц 313», д.н.з. НОМЕР_1, який передано на зберігання директору ТОВ «Кременецьке АТП» ОСОБА_8, а також автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2, який передано на зберігання ОСОБА_6 - необхідно залишити у розпорядженні останніх.

До вступу вироку в законну силу раніше обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року) і п.11 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції 2012 року), суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому за даним злочином покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 2-4 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задовольнити частково - стягнути з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_1 1 783 грн. на відшкодування завданої злочином матеріальної та 12 000 грн. - моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_1 моральної шкоди - відмовити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ТОВ «Кременецьке АТП», третіх осіб ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а також цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ТОВ «Кременецьке АТП», третіх осіб із самостійними вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення солідарно із ОСОБА_4 та ТОВ «Кременецьке АТП» в користь ОСОБА_6 24 233 грн. на відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області, код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО - 838012, р/р 31256272210463 судові витрати за проведену судово автотоварознавчу експертизу №7-117/12 від 03 листопада 2012 року в сумі 441, 36 грн., з відповідним призначенням платежу.

Речові докази у справі, а саме: автобус «Мерседес Бенц 313», д.н.з. НОМЕР_1, який передано на зберігання директору ТОВ «Кременецьке АТП» ОСОБА_8, а також автомобіль «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_2, який передано на зберігання ОСОБА_6 -залишити у розпорядженні останніх.

Раніше обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан