Ухвала суду № 35729976, 18.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/7381/13 Головуючий Іінстанції Яремчук В.І.

Справа № 643/7928/13ц Доповідач - Міненкова Н.О.

Категорія:: витребування майна.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Міненкової Н.О.

суддів: Бородіна М.М.

Г альянової І.Г. при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2013 року по справі за позовом с ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, анулювання реєстрації речового права, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації,

в с т а н о в и л а:

в березні 2013 року у суд звернулись позивачі з вищевказаними позовними вимогами. В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що до серпня 2004 року були власниками квартири АДРЕСА_1. 19.08.2004 року між ними та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі - продажу зазначеної квартири. Укладенню договору купівлі - продажу передували події 24 січня 2004 року, коли відбулося ДТП за участю водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в результаті якого винним у ДТП був визнаний ОСОБА_3, а ОСОБА_5 став вимагати від них відшкодування шкоди в сумі 88000 грн.

Відчуження квартири проведено 19 серпня 2004 року на вимогу відповідача. Вони бажали таким чином відшкодувати шкоду відповідачу, але сподівалися, що останній поверне різницю вартості квартири, останній чинив на них психологічний тиск, а тому вільного волевиявлення на продаж квартири у них не було.

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 13.03.2007 року був задоволений цивільний позов ОСОБА_5 та стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 149514 грн. матеріальної шкоди та 2000 моральної.

16 квітня 2007 року їм було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі - продажу недійсним та задоволено позов ОСОБА_5 про виселення їх з квартири. Рішення про виселення було виконано у вересні 2007 року. Після скасування касаційною інстанцією постановлених рішень судів та направлення справи на новий розгляд, заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1,ОСОБА_3 були задоволені. Визнаний недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 19 серпня 2004 року, укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 Рішення залишено без змін ухвалою судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року.

Позивачі вважаючи, що у даному випадку необхідно застосувати норму ч.І п.З ст. 388 ЦК так як судовими рішення було встановлено, що квартира вибула із володіння позивачів не з їхньої волі, а іншим шляхом просили витребувати спірну квартиру із володіння останнього набувача ОСОБА_4 за договором купівлі - продажу від 07.03.2008 року.

Представник відповідачки ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та пояснив, що укладаючи договір купівлі - продажу з ОСОБА_5 позивачі таким чином хотіли розрахуватися з ним за заподіяну шкоду здоров'ю та майну. Вони оформили договір купівлі - продажу у нотаріуса.

Придбаваючи квартиру за договором купівлі - продажу від 07.03.2008 року відповідачка не знала і не могла знати те, що квартира є предметом судового спору. Квартира була придбана за рахунок коштів отриманих у кредит в банку. Кошти за квартиру нею були повністю сплачені. Правомірність придбання квартири при отриманні кредиту перевірялася службою безпеки банку. Квартира знаходилась у заставі банку до повного погашення нею кредиту. Позивачка є добросовісним набувачем. Квартира є її єдиним місцем проживання, в якій вона проживає з трьома малолітніми дітьми.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодились з рішенням апелянти й у апеляційній скарзі просять його скасувати як необгрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі - продажу було встановлено, що вироком Харківського районного суду Харківської області від 13.03. 2007 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені злочину та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік. Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково в сумі 149514,19 грн. та стягнуто у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

В рішенні Московського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2010 року зазначено, з посилання на вищевказаний вирок суду, що 24.01.2004 року близько о 02.00 годин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «Фіат Дукато» по під'їзній дорозі до аеропорту м. Харкова зі сторони м. Києва, в напрямку пгт. Пісочин грубо порушив п.п.10 Правил дорожнього руху і допустив зіткнення з автомобілем Тайота Ланд Крузер під керуванням ОСОБА_5, чим завдав останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості та пошкодив його автомобіль.

Судовим розглядом також було встановлено, що для відшкодування шкоди, яка була заподіяна ОСОБА_5 власники спірної квартири дали згоду передати йому спірну квартиру і 19.08.2004 року оформили у нотаріуса договір купівлі - продажу, про що отримали розписку. Саме з розписки вбачається, що передача квартири була спрямована саме на відшкодування ОСОБА_5 заподіяної ОСОБА_3. шкоди .

З договору купівлі - продажу від 19 серпня 2004 року вбачається, що продаж є дійсним наміром сторін, вчинено за 23000 грн., які продавці одержали від покупця повністю, ще до підписання договору.( а.с.12).

З позовними вимогами про оспорювання договору купівлі - продажу позивачі звернулися через один рік в вересні 2005 року.

За рішеннями судів, які набрали на той час законної сили позивачі були виселені з квартири.

Відповідачка ОСОБА_4 придбала квартиру у ОСОБА_7 за договором купівлі - продажу від 07 березня 2008 року за 419150,00 грн. та належним чином зареєструвала право власності на своє ім'я.. Заборони на відчуження квартири на той час не існувало. При цьому, гроші на придбання квартири були отримані відповідачкою в АТ «ОТП Банк» на підставі кредитного договору №- ML- 701/158/2008 від 07 березня 2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що норма ст. 388 встановлює, що власник має право витребувати своє майно у добросовісного набувача, якщо він придбав його за відплатним договором за таких обставин:

майно було загублено власником або особою, якій він передав його у

володіння;

майно було викрадене у власника або особи, якій він передав його у

володіння;

майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його у

володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому, суд вказав, що у даному випадку не може бути застосована ч.І п.З ст. 388 ЦК так як витребування майна від добросовісного набувача, якщо він його придбав за відплатним договром залежить від обставин вибуття майна з володіння власника.

Судом дана належна оцінка тим обставинам, що воля у власників квартири на відчуження майна була і це зазначено у мотивованій частині заочного судового рішення. Так, дійсно, у подальшому, оскаржуючи договір купівлі - продажу спірної квартири позивачі довели те, що воля їх не була вільною, так як у них був намір лише розрахуватися з ОСОБА_5 за заподіяну шкоду, а у подальшому вони сподівалися, що квартира буде їм повернута ОСОБА_5.

В судових рішеннях, що набрали законної сили чітко зазначено, що для відшкодування шкоди, яка була заподіяна ОСОБА_5 власники спірної квартири дали згоду передати йому квартиру і 19.08.2004 року оформили у нотаріуса договір купівлі - продажу, про що отримали розписку. Саме з розписки вбачається, що передача квартири була спрямована саме на відшкодування ОСОБА_5 заподіяної ОСОБА_8 шкоди .Тобто, можна зазначити, що воля на відчуження квартири у такий спосіб у позивачів на той час була, просто під впливом обставин ця воля не була вільною. При таких обставинах не може бути застосована ч.1 п.3 ст. 388 ЦК України, коли майно може бути витребувано у добросовісного набувача.

Як вбачається з матеріалів справи і ці обставини не заперечувалися сторонами, набувач за договором купівлі -продажу ОСОБА_4 придбала спірну квартиру у гр. ОСОБА_7 07.03.2008 року( це майже через чотири роки після договору купівлі - продажу квартири, укладеного позивачами з ОСОБА_5). Право власності за продавцем ОСОБА_7 було зареєстровано належним чином. Квартира не перебувала під забороною, а тому набувач не знала і не могла знати про те, що є спір щодо даної квартири. ОСОБА_4 є добросовісним набувачем квартири, яка була придбана нею за відплатним договором, сума якого складала на той час її ринкову вартість. З березня 2008 року квартира перебувала в іпотеці АТ «ОТП Банк» і лише після дострокового погашення суми за кредитним договором іпотека була припинена.

Проти позовної заяви заперечував представник управління служб у справах дітей Департаменту праці на соціальної політики Харківської міської ради, який в письмових запереченнях зазначав, що з ОСОБА_4 у спірній квартирі мешкають троє неповнолітніх дітей, меншому з яких, Станіславу п'ять місяців. З матеріалів справи не вбачається, де саме будуть мешкати малолітні діти, а тому їх права будуть порушені.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що обставини справи, встановлені судом при розгляді даної справи, а також при розгляді інших справ, відносно спірної квартири, не свідчать про те, що є підстави для витребування майна у добросовісного набувача. Суд дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно розібрався у суті спору та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України. Рішення є законним і обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.303,304,307,308,313,317 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий судді -

Судді -