Рішення № 35728997, 28.11.2013, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/8975/13-ц

Провадження № 2/635/4161/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого - Юдіна Є.О.,

за участю секретаря - Власенко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК» (далі по тексту ПАТ «РОДОВІД БАНК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог, банк посилається на те, що 09 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» (правонаступником якого у зв'язку зі зміною назви є ПАТ «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно якого позивач надавав кредит. Відтак банк виконав свої зобов'язання, надавши кошти ОСОБА_1, а останній свої зобов'язання, передбачені договором виконав не у повному обсязі, за отриманий кредит розрахувався не остаточно, у зв'язку з чим виникли додаткові обов'язки передбачені договором.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати у відсутність представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи. Відповідач ОСОБА_1 надав до суду заперечення проти позову, а також заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

На підставі ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди за згодою сторін суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно положень ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №44/АА-008.07.2 від 09 жовтня 2007 року, згідно якого, банк надав кредит у розмірі 18633 доларів США. Процентна ставка на час укладання договору була встановлена 12,5% процентів річних. В подальшому сторони уклали додаткову угоду, якою процентну ставки змінено до 14,5% процентів річних. Погашення основної суми кредиту здійснювалось сумами по 221,82 доларів США.

На забезпечення виконання договору сторони уклали договір застави. Також був укладений договір поруки, згідно якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язувалась солідарно відповідати перед банком у разі порушень ОСОБА_1 основних умов кредитного договору.

Отримавши грошові кошти, ОСОБА_1 розпочав виконувати взяті на себе обов'язки, але виконав їх не остаточно, не сплатив 3093 доларів США. На підтвердження несплати даної суми Позивач надав суду розрахунок заборгованості із визначенням дат прострочень, у тому числі з датою початку прострочення. Як вбачається із заперечень, ОСОБА_1 не заперечує ні проти прострочення, ні проти дати виникнення прострочення та загальної суми заборгованості по кредиту у розмірі 3093 доларів США. Відтак, спору щодо суми несплаченого кредиту не має. Так само не має спору щодо суми заборгованості по процентам у розмірі 121,93 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідач порушує ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання.

За умовами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки: відшкодування збитків та моральної шкоди.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних причин.

Позивач є юридичною особою відповідно до ст.1 Закону України «Про господарські товариства» (надалі - ЗУ «Про господарські товариства»:

«Господарським товариством» є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства".

Відповідач ОСОБА_1 - фізична особа. Оскільки сторонами по даній справі є юридична особа і фізична особа, необхідно відзначити, що відносини між фізичною особою та юридичною особою врегульовані як цивільним та і господарським кодексами.

Оскільки спірні відносини за даною справою врегульовані як цивільним, так і господарським кодексами України, слід заздалегідь відзначити, що статтею 9 ЦК України встановлено застосування Цивільного кодексу України до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин.

Так, згідно ст.2 «Учасники цивільних відносин» Цивільного кодексу України:

«Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи)».

А згідно ст.2 «Учасники відносин у сфері господарювання» Господарського кодексу України (надалі - ГК України):

«Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності».

Статтею 1 «визначення термінів» Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі - ЗУ «Про захист прав споживачів») встановлено:

« 22) споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

19) продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;

17) послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб».

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуги (кредиту), яку надав йому Позивач.

Позивач відповідно до кредитного договору №44/АА-008.07.2 від 09 жовтня 2007 року надавав кредит у розмірі 18633 доларів США.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відтак сума кредиту визначена в доларах США еквівалента державній валюті - гривні, навіть якщо вона була для зручності сторін визначена в іноземній валюті.

Разом з цим суд звертає увагу, що оскільки згідно курсу НБУ, станом на дату складання вищезазначеного кредитного договору, курс долара США складав 505 грн. за 100 доларів США, відтак сума яку Відповідач отримував згідно договору дорівнює 94 096,65 грн. Так само й погашення основної суми кредиту в гривневому еквіваленті склала 1120,19 грн.

Оскільки грошовою одиницею України є гривня ОСОБА_1 отримав кредит на суму, що дорівнює 94 096,65 грн., тому слід вірно розрахувати суму боргу, а саме:

94 096,65 (кредит) - 78 477,00 (виплачений кредит) = 15 619,65 грн. (борг).

Отже, сума не поверненого кредиту в гривнях - 15 619,65 грн., що й дорівнює 3093 доларів США виходячи з курсу долару США.

Так само й сума заборгованості по процентам - 121,93 доларів США підлягає сплаті в гривневому еквіваленті в розмірі 615,75 грн. виходячи з курсу долару США на дату укладання договору.

Відповідач не заперечує наявність боргу і по тілу кредиту і по процентам. Загалом сторони не мають спору щодо факту сплати 15540 доларів США від початкових 18633 доларів США та залишеної несплаченою суми кредиту, яка дорівнює 3093 доларів США. Із зазначених сум, очевидно, що більшу частину кредиту ОСОБА_1 виплатив, звертав увагу суду на те, що саме світова криза позбавила його можливості здійснити повні розрахунки. Дані обставини безперечно є обставиною об'єктивною і знаходяться поза межами волі відповідача.

Відносини у сфері кредитування визначені параграфом 2 глави 71 ЦК України, а стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором:

«банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».

Таким чином, сторони уклали кредитний договір відповідно до закону. Але, оскільки відповідно до закону в укладеному кредитному договорі кредитом - є послуга, яку надав Позивач, тому Відповідач є споживачем послуги і особливості регулювання відносин сторін таким чином визначаються ЗУ «Про захист прав споживачів».

Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року по справі № 6-43420св11 прийнято ухвалу, якою Суд визначив, що у справах про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

Згідно ч.5 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами застосовуються положення ЗУ «Про захист прав споживачів» про несправедливі умови в договорах.

Згідно зі ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», Позивач не повинен включати у договори із споживачем умови, які є не справедливими.

Умови договору є не справедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотній дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором) - як зазначено в п.5 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

«Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні; або

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому».

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Звертаємо увагу Суду, та просимо врахувати ст. ст. 213, 214 ЦПК України, а також положення ЗУ «Про захист прав позивачів» про не відповідність вимогам справедливості умов п. 3.9 договору укладеному між сторонами.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України, Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Також згідно ч.3 ст.213 ЦПК України - обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пеня відповідно до п.3.8 кредитного договору встановлена за кожний день прострочення в розмірі 1,6% за кожен прострочений день в перерахунку становить 584% річних, що суперечить вимогам закону. На що окремо вказує ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлюють розмір пені, а саме:

«розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня».

Тому, положення кредитного договору, котрі не відповідають вищезазначеним вимогам закону - є такими, що суперечать або порушують закон і за таких обставин, пеня по даній справі має розраховуватись за іншою формулою. Яка відповідає закону. ОСОБА_1 в заперечені привів розрахунки, котрі відповідають вищезазначеним положенням закону.

Зменшення розміру пені також встановлено ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Додатковою обставиною, яка має істотне значення є матеріальний стан Відповідача. Оскільки ОСОБА_1 працює в органі міністерства доходів і зборів, тому рівень заробітної плати, за виключенням розміру прожиткового мінімуму, не дозволяє виплачувати непомірно встановлені штрафи.

Також до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені.

Цивільний кодекс, а саме глава 19, містить положення про позовну давність і стаття 258 ЦК України розкриває поняття спеціальної позовної давності.

Так, згідно ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність строком один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пеня, штраф).

А оскільки згідно ст.549 ЦК України і пеня і штраф - є неустойкою, відтак, доцільним є застосування строків позовної давності до стягнення пені.

Щодо компенсації «суми простроченої заборгованості за кредитом» та «суми простроченої заборгованості за процентами» про які просить Позивач, то суд звертає увагу на наступне.

Позивач не доводить яким саме чином визначались дані суми і не зазначає, який пункт кредитного договору встановлює критерії та/або механізм визначення таких «прострочених сум» і спосіб їх розмежування від тіла кредиту та процентів.

Разом з цим ОСОБА_1 зауважив, що вимоги щодо сплати так званих «прострочених сум» не підлягають задоволенню взагалі, оскільки кредитним договором сторони не визначили критерії визначення сум простроченої заборгованості ані по кредиту ані по процентам. Такі, визначені Позивачем, суми не ґрунтуються на умовах договору з якими б письмово погодився Відповідач 1. Відтак, не існує погодження таких сум і тому вимоги Позивача в даній частині не підлягають задоволенню.

Розглядати «суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами» у якості штрафу (неустойки), також не можливе, тому що не є законним з позиції ст.61 Конституції України:

«Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення». А в даному випадку така прострочена заборгованість не відрізняється від зобов'язання сплачувати пеню.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя і як вбачається з матеріалів справи - Позивач звернувся до суду з позовною заявою після настання шести місяців від дня настання строку сплати за процентами та кредитом, а отже після настання строку виконання основного зобов'язання. Відтак вимоги до притягнення у якості відповідача ОСОБА_2 по даній справи - є безпідставним.

Стягнення з ОСОБА_1 трьох відсотків річних, регулюється ст..625 ЦК України, котра передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних, розмір таких процентів річних визначається сторонами в договорі. Позивач і Відповідач домовились щодо виплати річних процентів по кредиту, а також пені, як способу забезпечення стягнення у випадку прострочення. З договору вбачається відсутність узгодження щодо застосування положень закону щодо 3% річних. Відтак, стягнення 3% річних є притягнення до юридичної відповідальності одного виду і в силу ст. 61 Конституції України не допускається.

Вимогу реалізувати предмет застави, суд не вважає підлягаючою задоволенню, оскільки Позивач просить про погашення заборгованості, а застава лише спосіб забезпечення права на компенсацію у разі не можливості погасити заборгованість. Застава - функція забезпечення виконання обов'язків та спосіб отримання з боржника грошових коштів у разі не можливості їх стягнення. Проте за визнанням боргу Відповідачем, а також у зв'язку із іншими вищезазначеними обставинами, що мають істотне значення, доцільним є зобов'язання Відповідача до сплати боргу і неустойки, замість неспівмірно більшого по відношенню до суми боргу отримання грошових коштів від реалізації предмету застави.

Суд розподіляє судові витрати між сторонами, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.10, 27, 57, 60, 128, 197, 213, 214, 224-228 ЦПК України; ст. 2, 9, 10, 213, 214, 258, 549, 551, 559, 625, 1054 ЦК України; ст.1, 11, 18 ЗУ «Про захист прав позивачів»; ст.61, 99 Конституції України; ст.1 Закону України "Про господарські товариства"; ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань",

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» задовольнити частково.

Визнати положення про пеню в розмірі "1,6%" згідно п.3.9. кредитного договору №44/АА-008.07.2 від 09 жовтня 2007 року змінити на "пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18605 гривень 71 копійку, у тому числі: сума кредиту в розмірі 15 619 гривень 65 копійок.; сума процентів в розмірі 615 гривень 75 копійок; сума пені в розмірі 2370 гривень 31 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» частину сплаченого судового збору у розмірі 229 гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк із дня проголошення рішення.

Суддя: