Рішення № 35728761, 14.11.2013, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4553/13-цРІШЕННЯ

Іменем України

"14" листопада 2013 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Тимченко Л.М

при секретарі Міщенко С.А

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промагрокомплекс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_2 (надалі позивач) 22 травня 2013 року звернувся до суду із позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промагрокомплекс» (надалі відповідач) про стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за період з квітня по липень 2011 року в сумі 1 343 грн. 64 коп. (розрахунок відсутній) та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, починаючи з липня 2011 року по травень 2013 року включно в сумі 11 893 грн. 20 коп. (розрахунок відсутній), мотивуючи свої вимоги тим, що за наказом в 2006 році її було прийнято на підприємство бухгалтером, що підтверджується записами в копії її трудової книжки. За наказом в липні 2011 року її було звільнено з роботи, що підтверджується записом в трудовій книжці. Трудову книжку вона не отримала. Із вказаним звільненням вона погоджується, визнає, що строки звернення до суду нею пропущені щодо оскарження звільнення.

В ході розгляду справи позивач та представник позивача неодноразово зменшували та збільшували позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач та її представник на позовних вимогах наполягають, посилаючись на викладені обставини. Просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути також невиплачену компенсацію за невикористану відпустку (розрахунок відсутній).

Інтереси позивача в суді представляв за довіреністю ОСОБА_3

Представники відповідача проти позовних вимог заперечують, вважають правильним звільнення позивача з роботи у зв'язку з прогулами. Просять суд прийняти до уваги, що позивач працювала бухгалтером, в липні 2011 року вона залишила підприємство та забрала свою трудову книжку, тому була звільнена за прогули. Вона уникала розмов, не відповідала на телефонні дзвінки та не зверталась за розрахунком, визнають борг по заробітній платі тільки 350 грн.

Інтереси відповідача в суді представляв Шаповал Р.В. та за угодою також представляв адвокат ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши докази у сукупності з іншими матеріалами справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За змістом ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Cтаттею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені відповідно статтею 16 ЦК України.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Правовідносини сторін врегульовані ст.ст. 21, 23-24, 40, 49, 116,117, 233-235 КЗпП України.

За змістом ст. 40 п. 4 КЗпП України трудовий договір. Укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.

За правилами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України підприємство, установа та організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таке відшкодування проводиться і в разі повного чи часткового вирішення трудового спору, щодо належності звільненому сум. При відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум, підприємство зобов'язане виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на те, що позивач посилається на трудове законодавство, суд зазначає, що відповідно до ст. 233 КЗпП України передбачено строки, протягом яких працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду. Позивачем такі строки були пропущенні.

Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником в день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року дано офіційне тлумачення ст. 233 Кодексу законі про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу. Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Судом встановлено, що за наказом № 29-к від 01 червня 2006 року позивача у справі - ОСОБА_2 було прийнято на посаду бухгалтера, що підтверджується записами в її трудовій книжці. Згодом, за наказом № 96 К від 25 липня 2011 року її було звільнено з роботи відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Проте заборгованість по заробітній платі позивачеві не була виплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовними вимогами про застосування ст. 117 КЗпП України.

Судом також встановлено, що звільнення позивача за наказом № 96 К від 25 липня 2011 року відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин позивач не оспорює. Суд критично оцінює акти, які були складені в період 27 липня 2011 року - 05 серпня 2011 року, які свідчать, що позивач відмовилась ознайомитись із наказом про її звільнення.

Суд вважає, що право позивача на отримання розрахункових у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України було порушеним, але у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час, починаючи з липня 2011 року до травня 2013 року включно необхідно відмовити, оскільки позивач без поважних причин пропустила встановлений ч.1 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду.

Суд приймає до уваги, що позивач з липня 2011 року не працює у відповідача, після звільнення з роботи вона не перебувала на обліку в службі зайнятості, не отримувала допомогу по безробіттю. За наказом № 16-к від 19 вересня 2011 року позивача було прийнято на посаду головного бухгалтера ТОВ НВК «Атіс», однак згодом за наказом від 04 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звільнилась з роботи ТОВ НВК «Атіс» з посади головного бухгалтера за угодою сторін згідно ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Суд дійшов висновку, що позивач досі не порушувала питання про відсутність трудової книжки за час її роботи у відповідача, її твердження, що вона отримала дублікат трудової книжки не підтверджується, оскільки із копії трудової книжки, що надана до суду про роботу позивача на підприємстві ТОВ НВФ «Атіс», не вбачається, що їй було видано дублікат трудової книжки.

Доводи позивача та її представника про невиконання вимог ст. 49 КЗпП України про видачу довідки суд визнає необґрунтованими, оскільки після звернення до правоохоронних органів в травні 2012 року позивач отримала відповідь від інспекції з питань праці у Дніпропетровській області від 11 червня 2012 року, зі змісту якої вбачається, що в ході перевірки було встановлено, що позивач не виконала свій обов'язок бухгалтера та нею не було нараховано розрахункові на її заяву про звільнення за власним бажанням в липні 2011 року та роз'яснено строки та право на звернення до суду.

Суд приймає до уваги, що відповідачем до суду не надані докази повного розрахунку з позивачем. В судовому засіданні позивач та її представник відмовились отримати в суді заборгованість по заробітній платі в сумі 350 грн., яка підтверджувалась копією довідки від 16 вересня 2012 року.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку. Доводи позивача про те, що були допущені порушення вимог трудового законодавства при звільненні з роботи за прогули, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та результатами перевірки Інспекції.

Судом враховано, що позивачем до суду не надані докази, що вона дійсно зверталась до керівника підприємства із вимогою про повний розрахунок з нею після звільнення її з роботи з 25 липня 2011 року.

Однак суд погоджується із позицією представника відповідача, що на підприємстві обліковується депонована заробітна плата в сумі 350 грн., оскільки позивач не зверталась до них з вимогою про виплату їй розрахункових, адже надані до суду листи - запити свідчать про вимогу надати позивачу саме довідки по заробітній платі та про її середній заробіток, погоджуючись із звільненням (підстави не вказані) з 25 липня 2011 року.

Тобто вимога позивачем про повний розрахунок з нею не заявлялась. Надані до суду відповідачем довідки про нараховану заробітну плату не є доказом заборгованості по заробітній платі.

Всебічно з'ясувавши причини та умови, що призвели до порушення прав позивача, розглянувши спір в межах позовних вимог та відповідно до наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки до суду позивачем не надані достовірні докази про наявність чи відсутність заборгованості по заробітній платі, її розмір, розмір нарахованої компенсації за невикористану відпустку, що має підтверджуватись довідкою. За викладених обставин позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають також за недоведеністю.

Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору при подачі позову - судові витрати суд вважає необхідним віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 48 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп\2012, ст.ст. 3-11, 15,16, 22, 267 ЦК України, ст.ст. 47, 116, 117, 232- 235 КЗпП України та ст. ст. 3 -11, 15, 57-60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Промагрокомплекс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку - відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10 днів після проголошення рішення.

Суддя: