Рішення № 35722855, 19.11.2013, Олександрівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Донецька)

Провадження по справі № 2/260/714/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року Ленінський районний суд міста Донецька у складі:

головуючої судді Данилюк О.С.,

при секретарі с/з Гефтер П.В.,

за участю прокурора Сюсяйло О.І.,

позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Калінінської районної у м. Донецьку ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав, мотивуючи свої вимоги тим, що вона проживала з відповідачем без реєстрації шлюбу, та ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилась дочка ОСОБА_6. Після її народження вони з відповідачем прожили разом ще півроку, після чого розійшлись. Відповідач тривалий час ухиляється від обов'язку по вихованню дитини, ніякої участі у вихованні доньки не приймав і не приймає, навмисно ухиляється від виконання своїх зобов'язань, матеріальну допомогу на її утримання не надає, не піклувався та не піклується про її духовний та фізичний розвиток, не цікавився та не цікавиться життям доньки, не проявляє батьківської турботи, не забезпечує належного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення. Зазначені фактори, як у сукупності, так і кожен окремо, вважає як умисне ухилення від виховання дитини, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Крім того, за рішенням суду з відповідача були стягнені аліменти на утримання доньки, але відповідач також їх не сплачує. Також відповідач постійно не дає згоду на виїзд дочки з нею за межі України, за те, що він дасть таку нотаріальну згоду, він вимагає від неї велику грошову суму. Вона зверталась до суду з вимогами про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди відповідача, однак судом першої інстанції у задоволенні її позову було відмовлено, та не дивлячись на те, що судом апеляційної інстанції це рішення було скасовано та задоволено позовні вимоги у повному обсязі, час для виїзду вже було пропущено. Всі ці фактори свідчать про те, що відповідачу дочка не потрібна, він не спілкується з нею, не цікавиться її життям, дізнавшись про те, що вона одружилась із громадянином Німеччини, він вимагає від неї гроші і крім матеріальної зацікавленості у нього немає ніяких душевних відносин до дочки. Просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6.

Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, вимоги якої підтримали. Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що відповідач не надавав ані матеріальної допомоги, ані будь-якої іншої допомоги на утримання доньки, при цьому в останні п»ять років не спілкувався з нею, не приймав участі у її вихованні. І тільки після того, як нею було подано даний позов до суду, відповідач почав сплачувати аліменти на дочку, що були стягнуті за рішенням суду. При цьому зазначила, що відповідач в останній час почав дзвонити дитині та сварити її нецензурною лайкою. Стверджувала, що коли у неї з донькою виникла можливість поїхати відпочити за кордон, то відповідач почав вимагати гроші за те, що він надасть дозвіл на виїзд доньки за межі країни. Відповідач ніколи не переймався, як живе його дочка, як навчається, чим харчується, що вдягає, також тривалий час не турбувався про стан її здоров'я та духовне виховання, не цікавився її захопленнями та колом спілкування. На підставі викладеного, вважає, що відповідач повинен бути позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_6.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. При цьому ОСОБА_4 пояснив, що з моменту народження завжди займався дочкою, її вихованням, матеріально утримував доньку, на канікулах і у вільний час виїжджав з нею в Крим, Одесу, на Азовське море, на Хмельниччину, відвідував школу під час свят. Тоді як позивачка після виповнення дочці трьох місяців пішла працювати, цей час дочкою постійно займався він, навчив її читати та писати. Для зміцнення здоров'я дочки він вивозив її на Азовське море, а також у Хмельницьку область, смт. Волочаївське, де проживає його батько, тобто дідусь ОСОБА_6. У п'ять років дочка стала займатися акробатикою і гімнастикою, в садку брала активну участь у всіх святах. У шість років дочка перехворіла простудними захворюваннями, вітрянкою, після чого у неї почала розвиватися аритмія серця і виявилась позитивна реакція на манту, після чого він став щорічно, систематично вивозити дочку на Чорне море. Якщо він сам не міг безпосередньо їхати з дочкою на відпочинок, то він фінансував цю поїздку і відправляв її з сім'єю його рідного брата, тобто з рідним дядьком і тіткою ОСОБА_6 та її двоюрідними братом і сестрою, з якими вона дуже дружить і з задоволенням проводила час. При цьому він не сплачував аліменти на утримання дитини за рішенням суду, оскільки нічого не знав про це рішення, у зв'язку із тим, що воно було заочним. Протягом життя дитини він надавав матеріальну допомогу на її утримання, але розписок від позивачки про це не брав. При цьому, чим цікавиться його дочка останні роки та на теперішній час, в яких секціях займається, хто є її класним керівником, відповідач пояснити не може. В школу, де навчається дитина, не навідується, бо не вважає це потрібним. Просив відмовити в задоволенні позову.

Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що є сусідями позивача та її доньки ОСОБА_6. Вони часто з ними спілкуються та ходять до них у гості. Тривалий час, більше п'яти років вони зовсім не бачили відповідача, не бачили, щоб він приходив до доньки, стверджували, що останній не займається вихованням своєї дочки, що випливає з розповідей самої ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивачка є її двоюрідною сестрою та часто спілкується з нею та з племінницею ОСОБА_6, часто буває у них в гостях. Відповідач не спілкується із своєю дочкою більше ніж 10 років, не бере участі у її вихованні, не надає матеріальної допомоги на її утримання. Зі слів самої ОСОБА_6 їй відомо, що відповідач телефонував їй, але при цьому знаходився у нетверезому стані та ображав її.

Допитана в судовому засіданні у присутності психолога ОСОБА_11 неповнолітня ОСОБА_6 пояснила, що з батьком у неї дуже погані стосунки, батько зовсім не піклувався про неї останні роки, не проявляв до неї уваги, не цікавився її життям, але іноді телефонує пізно увечері і ображає її поганими словами. Також пояснила, що мама їй казала, що батько просив гроші за те, щоб надати їм дозвіл на виїзд за межі країни для відпочинку.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Калінінської районної в м. Донецьку Ради надав до суду заяву з проханням справу розглянути без їх участі та прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, а також вислухавши думку прокурора, який вважав, що позов необхідно задовольнити й позбавити батьківських прав відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток.

Згідно ст. 157 ч.2 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.

Згідно ст. 164 ч.1 п.2 Сімейного Кодексу України батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Так, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є батьком неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про її народження (а.с.9).

Згідно довідки, наданої ЖЕК № 1 Ленінського району м. Донецька 12.03.2012 року, неповнолітня ОСОБА_6 мешкає разом з позивачем (а.с. 5), проти чого не заперечували сторони у судовому засіданні.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька 03.10.2012 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання ОСОБА_6 (а.с.8).

03.10.2012 року рішенням Апеляційного суду Донецької області було надано дозвіл на виїзд неповнолітньої ОСОБА_6 до Німеччини у супроводі матері - ОСОБА_2 на період до 30.11.2012 року без згоди батька (а.с. 11-13).

Згідно довідки Донецького ліцею № 6 від 21.02.2013 року ОСОБА_6 утримує і виховує одна мати, батько участі у вихованні не бере, школу не відвідує (а.с 31).

З довідки, наданої ВДВС Ленінського РУЮ м. Донецька від 28.02.2013 року, вбачається, що виконавчий лист № 2/0532/1791/2012 від 03.10.2012 року, виданий Ленінським районним судом м. Донецьк про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.08.2012 року до повноліття дитини, надійшов на виконання 19.12.2012 року до ВДВС за місцем мешкання відповідача. Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія постанови разом з викликом державного виконавця надіслано боржнику для відома. ОСОБА_4 до відділу ДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку не з'явився. У порядку ст.ст. 5, 11 ЗУ «Про виконавче провадження» були надіслані запити до відповідних установ МРЕВ ДАІ, Управління Держкомзему, головного управління статистики у Донецькій області, Державної податкової служби України з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, зареєстрованого за боржником, наявність поточних рахунків, місце отримання доходів, тощо. Державним виконавцем здійснено вихід на адресу: АДРЕСА_1, за місцем мешкання боржника з метою перевірки його майнового стану. Втім, встановити фактичне місцезнаходження боржника чи його майна не виявилось можливим, залишено виклик. З метою повного фактичного виконання рішення суду винесено постанову про арешт майна боржника та внесено запис про арешт до Реєстру обтяжень майна. Згідно повідомлення від Державної податкової служби України на ім'я ОСОБА_4 відсутня інформація про джерела отримання доходів, відсутня інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах. Надійшла відповідь від Головного управління статистики у Донецькій області, що станом на 11 лютого 2013 року в Держреєстрі області серед керівників підприємств не значиться ОСОБА_4. Надіслано виклик - попередження про зобов'язання сплачувати аліменти та попереджено, що у разі неявки буде вирішуватися питання для порушення кримінальної справи за ознаками ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів. Боржник до відділу ДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку не з'явився. На підставі ст.ст. 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про примусовий привід боржника органами внутрішніх справ України до відділу ДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку. Надіслано повторно виклик - попередження про зобов'язання сплачувати аліменти та попереджено, що у разі неявки буде вирішуватися питання для порушення кримінальної справи за ознаками ст. 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати аліментів (а.с. 33-34).

Згідно довідки, наданої ВДВС Ленінського РУЮ м. Донецька від 10.09.2013 року, заборгованість по сплаті аліментів за період з 08.08.2012 року по 10.09.2013 рік становить 6335,25 грн. (а.с. 102)

Згідно висновку служби у справах дітей Калінінської районної в м. Донецьку ради від 02.07.2013р. № 523, враховуючи що ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню доньки ОСОБА_6, не проявляє відносно дитини батьківської турботи та не цікавиться нею, вважають доцільним позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 69-70).

Таким чином, аналізуючи наведені судом обставини та надані на їх підтвердження докази, пояснення свідків, а також вимоги ст. 171 СК України, тобто врахування думки дитини при вирішенні позову, що стосуються її життя, небажання спілкуватися з відповідачем та відсутність психологічного та емоційного зв»язку з ним, суд прийшов до висновку про те, що відповідач ухиляється від виконання свої батьківських обов'язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток неповнолітньої ОСОБА_6, її навчання, підготовку до самостійного життя, поклавши зазначені обов'язку виключно на позивача.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Крім того, відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Доводи відповідача щодо того, що він на даний час сплачує аліменти на дитину та погашає заборгованість, висновків суду не спростовують. Надані відповідачем фотографії, на яких він зображений з донькою, як пояснив сам відповідач, п»ятирічної давнини, інші, більш пізні фотографії його доньки з сім»єю брата відповідача про його безпосередню участь у вихованні дитини не свідчать.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 дійсно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, та позбавлення його батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, з огляду на що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 157 ч.2, 164 ч.1 п.2, 165, 166 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення винесено суддею у нарадчій кімнаті.

СУДДЯ: